Рішення № 42541834, 29.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/24245/14 29.12.14

За позовомДержавного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України доПриватного акціонерного товариства «УКРАТОМЕНЕРГОБУД»про стягнення 1 901 374,48 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Омельченко В.С. дов. №460/14 від 05.09.2014р.від відповідача -Мазурок І.В. дов. №1182 від 27.12.2013р

Обставини справи:

Позивач - Державне будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УКРАТОМЕНЕРГОБУД» про стягнення заборгованості за Договором підряду №10/2011 на виконання робіт «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» у розмірі 1 901 374,48 грн., з яких 1 478 458,42 грн. - основного боргу, 111 771,46 грн. - пені, 129 294,22 грн. - 3% річних, 181 850,38 грн. - інфляційних втрат, крім того просили судові витрати також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2011 між сторонами було укладено Договір підряду №10/2011 на виконання робіт «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», на підставі якого позивач виконав на користь відповідача роботи відповідно до умов Договору, а останній свої зобов'язання стосовно їх оплати виконав частково, внаслідок чого, утворилась, як вказує позивач, заборгованість у розмірі 1 478 458,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24245/14 та призначено розгляд справи на 01.12.2014.

28.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/24245/14 від 07.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 розгляд справи №910/24245/14 відкладено на 17.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/24245/14 від 07.11.2014 та відзив №728 від 16.12.2014 на позовну заяву, відповідно до якого визнали позов частково у розмірі 6 915,91 грн., в іншій частині в позові просили відмовити.

В судовому засіданні 17.12.2014 оголошувалася перерва на 24.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Госпордарського процесуального кодексу України.

24.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.12.2014 оголошувалася перерва до 29.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 29.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 29.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, частково визнав позовні вимоги у розмірі 6 915,91 грн., у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/24245/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011 між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (далі - Субпідрядник, Позивач) та Закритим акціонерним товариством «УКРАТОМЕНЕРГОБУД» (далі - Генпідрядник, Відповідач) укладено Договір підряду №10/2011 на виконання робіт «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами і засобами комплекс робіт по «Будівництву транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва», відповідно до проектно-коштористної документації, здати в обумовлені строки закінчений будівництвом об'єкт замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту виявлені дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт та сплатити послуги генпідряду, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний майданчик в межах червоних ліній з дозволом на виконання робіт, передати затвенрджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи та оплатити їх.

Приписами п.п. 3.1.-3.3. Договору передбачено, що Субпідрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання Договору і в відповідності з графіком виконання робіт (Додаток №2) забезпечує їх завершення до 31.08.2011. Договір вважається виконаним після виконання робіт, оформлення належним чином технічної документації та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим Договором. Завершення виконання робіт оформлюється Актом готовності об'єкта до експлуатації. Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них здійснюється Субпідрядником.

Пунктами 4.1-4.2. Договору встановлено, що Договірна ціна робіт по кожному окремому етапу робіт (Додаток №1), виконання яких доручається Субпідряднику, буде визначатися окремими Додатковими угодами, до Договору підряду №10/2011 від 21.06.2011. Договірна ціна робіт є динамічною.

Згідно з п. 13.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно, шляхом перерахування Генпідрядником грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника, за умови фактичного виділення замовником коштів відповідного призначення Генпідряднику.

Положеннями п. 13.2. Договору сторони погодили, що якщо Генпідрядник у встановленому порядку ухвалить рішення про сповільнення чи прискорення (за згодою Субпідрядника) темпів виконання робіт упродовж поточного року, він подасть Субпідряднику для узгодження Додаткову угоду, в якій будуть відкориговані обсяги коштів, що виділяються на фінансування виконання робіт у поточному році.

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше 90% їх загальної вартості договірної ціни.

Кінцеві розрахунки здійснюються протягом 30 робочих днів після закінчення гарантійного терміну у випадку додержання гарантійних зобов'язань.

Відповідно до п. 13.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником щомісячно на підставі документів, визначених п.п. 13.4., 13.7., підписаних уповноваженими представниками сторін в межах забезпечення технологічного циклу виконання робіт.

Сторони погодили, що підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), складена на підставі підписаних сторонами Актів прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) (п. 13.4. Договору).

Акти прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) складаються Субпідрядником і подаються для підписання Генпідряднику до 20 числа поточного місяця. Розрахунок проводиться протягом 30 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами (п. 13.5. Договору).

Пунктом 13.7. Договору передбачено, що Субпідрядник надає разом з Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) всі підтверджуючі документи на матеріали, машини-механізми (оригінали), акти на приховані роботи, виконавчі зйомки та інші документи, передбачені чинними ДБН. У разі ненадання вказаних документів Акти не приймаються на розгляд Генпідрядником.

Генпідрядник за участю Субпідрядника має право відкоригувати вартість виконаних робіт, що підляшають оплаті, у випадках:

необгрунтованості у поточних документах обсягів робіт, невідповідності їх проектній документації, будівельним нормам і правилам, помилкового застосування цін і розцінок;

виявлення будь-яких помилок, упущень, які стосуються раніше підписаних документів (п. 13.9. Договору).

Відповідно до п. 13.13. Договору вартість послуг генерального підряду, які Субпідрядник зобов'язаний сплатити Генпідряднику, становить 5% від величини договірної ціни.

При затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини Генпідрядника, він сплачує Субпідряднику пеню у розмірі 0,1%, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, від суми заборгованості за кожний день такої затримки (п. 17.8. Договору).

31.08.2011 сторони уклали Додаткову угоду №1/2 до Договору, якою внесли зміни по п. 13.13. Договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість послуг генерального підряду згідно цього договору становить 10% від величини договірної ціни».

31.08.2011 сторони уклали Додаткову угоду №1/2 до Договору, якою внесли зміни по п. 13.13. Договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість послуг генерального підряду згідно цього договору становить 10% від величини договірної ціни».

30.11.2011 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесли зміни по п. 13.13. Договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість послуг генерального підряду згідно цього договору становить 5% від величини договірної ціни».

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договром будівельного підряду, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Постановою Кабінему Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 01.08.2005 (далі - Загальні умови).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовник як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем виконані роботи на загальну суму 14 784 584,21 грн., що підтверджується підписаними Актами про приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а саме:

Актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в: за червень 2011р.:

ф. КБ-2в №5 від 30.06.2011 на суму 10 675 502,06 грн.;

ф. КБ-2в №5/1 від 30.06.2011р. на суму 98 476,37 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №5/1 на суму 1152,20 грн.;

ф. КБ-2в №5/2 від 30.06.2011р. на суму 142 805,96 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №5/2 на суму 2 767,25 грн.;

ф. КБ-2в №5/3 від 30.06.2011р. на суму 68 285,00 грн. з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №5/3 на суму 874,08 грн.

за липень 2011р.:

ф. КБ-2в №40/1 на суму 538 442,21 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/1 на суму 13 023,78 грн.;

ф. КБ-2в №40/2 на суму 594 401,47 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/2 на суму 13 704,26 грн.;

ф. КБ-2в №40/3 на суму 519 429,28 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/3 на суму 6 684,82 грн.;

ф. КБ-2в №40/4 на суму 340 660,80 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/4 на суму 72 635,76 грн.;

ф. КБ-2в №40/5 на суму 357 225,60 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/5 на суму 76 102,63 грн.;

ф. КБ-2в №40/6 на суму 341 238,00 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/6 на суму 72 751,30 грн;

ф. КБ-2в №40/7 на суму 419 743,20 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №40/7 на суму 89 453,39 грн, за серпень 2011

ф. КБ-2в №68 на суму 26 657,41 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №68 на суму 468,06 грн.;

ф. КБ-2в №68/1 на суму 308 421,98 грн., з актом коригування за жовтень ф.КБ-2в №68/1 на суму 3 677,33 грн.,

та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми ф.КБ-3:

ф.КБ-3 за червень 2011р. від 30.06.2011 на суму 10 985 069,40 грн.;

ф.КБ-3 за липень 2011 на суму 3 111 140,56 грн.;

ф.КБ-3 за серпень 2011 на суму 335 079,39 грн.;

ф.КБ-3 за жовтень 2011 на суму 353 294,86 грн.

Судом встановлено, що на виконання п.13.13. Договору між сторонами було оформлено та підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 30.06.11 на суму 549 253,47 грн., Акт №ОУ-0000024 від 31.07.2011 на суму 155 557,03 грн., Акт №ОУ-0000043 від 31.08.2011 на суму 704 810,50 грн., Акт №ОУ-0000045 від 31.08.2011 на суму 33507,94 грн., Акт №ОУ-0000087 від 28.10.2011 на суму 35 329,49грн. та здійснено зарахування взаємних вимог по сплаті 1 478 458,43 грн., що становить вартість послуг генерального підряду (Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) наявні в матеріалах справи).

Як зазначалося раніше, Додатковою угодою №2 від 30.11.2011 до Договору, сторони внесли зміни до п.п. 13.13., відповідно до якого загальна вартість послуг генерального підряду згідно цього договору становить 5% від величини договірної ціни.

На підставі цього, між Позивачем та Відповідачем було підписано мінусовий акт здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000091 від 24.11.11 на суму 739 229, 22 грн., та здійснено коригування зарахування взаємних вимог по сплаті 1 478 458,43грн. на суму 739 229,22 грн., що становить вартість послуг генерального підряду.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем перераховано на банківський рахунок Позивача 12 566 896,57 грн., шо підтверджується карткою рахунку, платіжними дорученнями №712 від 23.06.2011., №711 від 23.06.2011, №689 від 23.06.2011, №752 від 30.06.2011, №857 від 25.07.2011, №891 від 26.07.2011, №1018 від 19.08.2011, №1743 від 22.12.2011, та банківськими виписками за 23.06.2011р. на суму - 500 000,00 грн., 500 000,00 грн., 2 000 000,00 грн. за 30.06.2011 на суму - 5 000 000,00 грн., за 25.07.2011 на суму - 500 000,00 грн., за 26.07.2011 на суму 500 000,00 грн., за 19.08.2011 на суму 100 000,00 грн., за 22.12.2011 на суму 3 466 896,57 грн. (копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно до пояснень Позивача, у результаті сплати Відповідачем 12 566 896,57 грн. в останнього утворилася заборгованість за Договором у розмірі 1 478 458,42 грн. (14 784 584,21 грн. - (12 566 896,57 грн. + 739 229,22 грн.).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує Позивач, станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати за виконані будівельни роботи не виконав, в результаті чого наявна сума заборгованості у розмірі 1 478 458,42 грн.

Зі слів Позивача, останній неодноразово звертався до Відповідача з листами №785/09 від 28.09.2011, №888/10 від 28.10.2011, №1031/12 від 2011, відповідно до яких просили погасити наявну заборгованість або надати інформацію про дату здійснення розрахунків. Однак, як указує Позивач, Відповідачем указані листи залишені без відповіді, належного реагування, розрахунки проведені не були.

У своєму відзиві №728 від 16.12.2014 на позовну заяву Відповідач указує, що заявлена сума заборгованості - 1 479 458,42 грн. становить 10% договірної ціни, яка підлягає сплаті після закінчення гарантійних термінів, передбачених п. 16.2. Договору, що становлять 10 років (для влаштування земляного полотна; для робіт на штучних спорудах) та 3 роки (для влаштування дорожнього одягу). При цьому, як указує у своїх письмових поясненнях Відповідач, останнім визнається борг в частині несплаченої суми по роботам з влаштування дорожнього одягу в розмірі 10% вартості, що становить 6 915,91 грн. по акту прийманя виконаних робіт за червень 2011 №5/3 з актом коригування приймання виконаних робіт за жовтень 011 №5/3, строк оплати якого настав.

Судом відхиляються твердження Відповідача стосовно ненастання строку оплати на виконані будівельні роботи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свободу договору не можна розглядати як необмежене правом явище стосовно визначення будь-яких умов договору, які будуть обов'язкові до виконання сторонами. Приписами чинного законодавства (ч. 1 ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони договору мають узгоджувати договірні умови з вимогами законів та інших актів цивільного законодавства, які регулюють відносини у сфері домовленості сторін.

Так, згідно з п. 96 Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Приписами п. 99 Загальних умов встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Отже, судом приймаються до уваги положення п. 13.5. Договору, відповідно до якого сторони погодили, що розрахунок проводиться протягом 30 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами.

Судом встановлено, що всі акти-приймання передачі виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств з урахуванням актів коригування за жовтень 2011 року.

Посилання Відповідача на п. 13.2. Договору стосовно обов'язку сплати решти 10% ціни договору суперечать за своєю суттю нормі ч. 1 ст. 627 ЦК України та п.п. 96, 99 Загальних умов та, відповідно, не можуть бути прийняті судом як обгрунтовані.

Виходячи з вищевикладеного, починаючи з 01.11.2011 обчислються перебіг строку, обумовленого сторонами п. 13.5. Договору, для сплати заборгованості відповідно до виконаних Субпідрядником будівельних робіт.

Суд перевірив законність заявленої Позивачем суми основної заборгованості за Договором підряду №10/2011 від 21.06.2011 на виконання робіт «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва» у розмірі 1 478 458,42 грн та прийшов до висновку про її правомірність та обґрунтованість.

Таким чином, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 1 478 458,42 грн. є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання виконання будівельних робіт, Позивачем нараховано Відповідачу 111 771,46 грн. - пені, 129 294,22 грн. - 3% річних, 181 850,38 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 17.8. Договору сторони передбачили, що при затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини Генпідрядника, він сплачує Субпідряднику пеню у розмірі 0,1%, але не більше двох облікових ставок НБУ, від суми заборгованості за кожний день такої затримки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встанолено, що передбачений пунктом 17.8. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо. Звідси, відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, враховуючи положення п. 13.5 Договору, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 13.12.2014.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися саме з цієї дати, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (01.11.2011 по 30.04.2012), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 111 771,46 грн. за період з 01.11.2011 по 30.04.2012 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 13.12.2011 по 30.02.2012 і за розрахунком суду указана сума становить 85 691,45 грн.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 129 294,22 грн. - 3% річних та 181 850,38 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору та Додаткових угод, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, з урахуванням тієї обставини, що прострочення мало місце з 13.12.2011, суд приходить до висновку, що законними та обгрунтованими до стягнення є сума у розмірі 124 190,51 грн.

З приводу стягнення 181 850,38 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за період з 13.12.2011 по 31.08.2014 становлять 199 093,34 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 181 850,38 грн.

Звідси, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 181 850,38 грн. за порушення строків оплати підрядних робіт підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у матеріалах справи наявне доповнення №733 від 17.12.2014 до відзиву на позов, відповідно до якого Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності у порядку ст. 267 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

Приписами п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до положень п. 4.3. вищенаведеної Постанови, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Згідно д п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що у Відповідача наявне прострочене грошове зобов'язання стосовно оплати за виконані будівельні роботи у розмірі 1 478 458,42 грн. - основного боргу, 85 691,45 грн. - пені, 124 190,51 грн. - 3% річних та 181 850,38 грн. - інфляційних втрат.

Разом з тим, клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності задовольняється судом частково з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, пунктом 13.9 Договору передбачено, що Генпідрядник за участю Субпідрядника має право відкоригувати вартість виконаних робіт, що підляшають оплаті, у випадках: необгрунтованості у поточних документах обсягів робіт, невідповідності їх проектній документації, будівельним нормам і правилам, помилкового застосування цін і розцінок; виявлення будь-яких помилок, упущень, які стосуються раніше підписаних документів.

Відповідно до п. 100 Загальних умов у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

З матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджується той факт, що Позивачем та Відповідачем була погоджена остаточна вартість виконаних будівельних робіт у жовтні 2011 року, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скпіплення печатками підприємств Актів коригування приймання виконаних будівельних робіт за жовтень №40/1, №40/2, №40/3, №40/4, №40/5, №40/6, №40/7, №5/1, №5/2, №5/3, №68, №68/1 (копії яких наявні у матеріалах справи).

Враховуючи зазначене, остаточна ціна зобов'язання була визначена станом на жовтень 2011 року, що підтверджується підписаними Актами коригування приймання будівельних робіт і саме з цього часу почав сплив строку, обумовленого п. 13.5. Договору на його виконння, який, у свою чергу, закінчується 13.12.2011.

З огляду на ту обставину, що позовна зяава надійшла до суду 04.11.2014, що підтверджується відміткою «Одержано» Господарського суду міста Києва, суд не вбачає правових підстав для пропуску Позивачем загального строку позовної давності, який становить 3 роки.

Проте судом враховуються положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яким передбачено спеціальну позовну давність в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Враховуючи те, що позовна давність стосовно вимоги про стягнення неустойки спливла 13.12.2012, а позовна заява була подана 04.11.2014, то на підставі заяви про застосування строків позовної давності у цій частині клопотання Відповідача задовольняється судом.

Отже, заявлена Позивачем вимога про стягнення неустойки за Договором підряду №10/2011 від 21.06.2011 не підлягає задоволенню та відхиляється у повному обсязі, враховуючи клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності.

Стосовно застосування позовної давності до вимог про стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувать суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Оскільки позовна давність стосовно стягнення основної суми заборгованості не спливла станом на дату звернення Позивача до суду - 04.11.2014, то суд приходить до висновку про наявність права стосовно стягнення додаткових сум у вигляді 3% річних та інфляційних втрат з Відповідача.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором підряду №10/2011 від 21.06.2011 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 1 478 458,42 грн. - основного боргу, 124 190,51 грн. - 3% річних та 181 850,38 грн. - інфляційних втрат. Указана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАТОМЕНЕРГОБУД» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 606; код ЄДРПОУ 32347574) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (02021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5; код ЄДРПОУ 21586524) заборгованість за Договором підряду №10/2011 від 21.06.2011 у розмірі: 1 478 458,42 грн. - основного боргу, 124 190,51 грн. - 3% річних та 181 850,38 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАТОМЕНЕРГОБУД» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 606; код ЄДРПОУ 32347574) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (02021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5; код ЄДРПОУ 21586524) судові витрати у розмірі 35 689,99 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 22.01.2015.

Cуддя А.В.Яковенко