Постанова № 42541727, 28.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 січня 2015 року 14:11 №826/17820/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Техносистем”

до

державної податкової інспекції в Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 січня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносистем» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Бекфаєр», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» щодо взаємовідносин з приватним підприємством «Бекфаєр» за березень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 43834,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 54793,00 грн. у тому числі: 43834,00 грн. – основний платіж, 10959,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» та його контрагентом – приватним підприємством «Бекфаєр».

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Бекфаєр» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» (покупець) укладено договір поставки від 24.02.2014 №24/14, відповідно до якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов’язується передати, а покупець – прийняти товар та своєчасно сплатити за нього визначену в цьому договорі або рахунку-фактурі грошову суму.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 24.02.2014 №24/14; додаткової угоди №1 до договору поставки від 24.02.2014 №24/1; рахунку – фактури від 28.03.2014 №138; видаткової накладної від 28.03.2014 №138; податкової накладної №89; оборотно - сальдової відомості по рахунку; товарно-транспортної накладної від 28.03.2014 №138-ТН.

Також, на обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Бекфаєр» на підтвердження реальності господарських операцій позивачем вказано на договір із третьою особою.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» та його контрагентом вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014».

При цьому, як вбачається із акту державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" контрагент позивача декларував свої грошові зобов’язання по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем», відхилень контролюючим органом не виявлено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 №810/4500/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 №810/4500/14, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошниському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр", результати якої оформлено актом від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014"; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошниському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо коригування показників податкової звітності ПП "Бекфаєр" в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014"; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошниському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відновити в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України показники податкової звітності ПП "Бекфаєр" шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014".

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 ґрунтуються виключно на акті державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463, враховуючи, що судові рішення набрали законної сили, висновки відповідача відносно позивача не можуть вважатись обґрунтованими.

Так, аналіз матеріалів справи щодо взаємовідносин між товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бекфаєр» за договором поставки від 24.02.2014 №24/14, свідчить, що:

- контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бекфаєр»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Під час судового розгляду справи судом витребувано з відповідача інформацію щодо наявності/відсутності порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» та товариством з обмеженою відповідальністю Бекфаєр» за договором поставки від 24.02.2014 №24/14.

Відповідачем доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин суду не надано.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Техносистем» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бекфаєр» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техносистем» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 20.08.2014 №00011562205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текс постанови складено 28.01.2015