Постанова № 42541649, 29.01.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 809/212/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.

за участю секретаря судового засідання- Куриша Р.В.,

представника позивача - Піщак І.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тисменицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,

до відповідача: ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості у сумі 233,14 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 року Тисменицький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - позивач, Тисменицький районний центр зайнятості) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем залишається невідшкодованою незаконно отримана допомога по безробіттю за період з 01.02.2014 року по 12.02.2014 року у сумі 233,14 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 233,14 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 01.02.2014 року по 12.02.2014 року.

Відповідач у судовому засіданні у відповідності до вимог частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнала повністю.

Вислухавши представника позивача, відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 17 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування (частина 1).

Положенням про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, основним завданням якої є, зокрема, реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також через міжрегіональні територіальні органи Служби (пункт 7).

Судом встановлено, що 25.10.2013 року громадянка ОСОБА_2 з метою пошуку роботи звернувся із відповідною заявою до Тисменицького районного центру зайнятості на випадок безробіття (а.с.5).

29.10.2013 року ОСОБА_2, на підставі поданої нею заяви, надано статус безробітної з 25.10.2013 року з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.7, 11-12).

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості для виконання покладених на неї завдань має право проводити в установленому порядку перевірку цільового використання коштів Фонду, які спрямовуються на надання соціальних послуг, виплату матеріального забезпечення, здійснення заходів щодо сприяння зайнятості населення, достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, додержання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Службі недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час проведення перевірки (підпункт 7).

Судом встановлено, що посадовими особами Тисменицького районного центру зайнятості відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 року, постановою правління Пенсійного фонду України № 7-1 від 13.02.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 232/16248 від 12.03.2009 року, було проведено звірку по обміну інформацією з Головним управлінням Міндоходів в Івано-Франківській області на безробітну ОСОБА_2.

06.11.2014 року посадовими особами позивача на підставі даних на застраховану особу та даних про особу з ДРЗДСС проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на безробітну ОСОБА_2, за результатами якого складено акт про виявлення факту обману щодо тимчасового працевлаштування від 06.11.2014 року за № 29 (а.с.6).

Розслідуванням виявлено факт одночасного перебування відповідача з 25.10.2013 року на обліку в Тисменицькому районному центрі зайнятості як безробітної та з 01.02.2014 року по 12.02.2014 року - у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальність «Дена Метал Україна», де ОСОБА_2 тимчасово виконувала обов'язки зварника на машинах контактного зварювання. За виконану роботу ОСОБА_2 отримала плату у розмірі 507,31 грн. У зв'язку із прихованням ОСОБА_2 відомостей щодо свого працевлаштування на роботу, допомогу по безробіттю за період з 01.02.2014 року по 12.02.2014 року у сумі 233,14 грн. їй виплачено без законних на те підстав (а.с.10).

Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи листом Товариства з обмеженою відповідальність «Дена Метал Україна» від 17.09.2014 року за № 240/01; копією трудової угоди № 30 від 01.02.2014 року, укладеної Товариством з обмеженою відповідальність «Дена Метал Україна» та ОСОБА_2; копією Акту виконаних робіт від 12.02.2014 року (а.с.14, 15, 16).

У відповідності до вимог абзацу 6 частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно частини 3 статті 36 цього Закону cума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013 року № 19, визначено, що Державна служба зайнятості для виконання покладених на неї завдань має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та статті 24-1 Закону України "Про рекламу" (підпункт 8).

З матеріалів справи вбачається, що Тисменицьким районним центром зайнятості направлено ОСОБА_2 претензію (повідомлення про повернення коштів) від 10.11.2014 року за № 2067-06/30-14 з вимогою повернути у добровільному порядку незаконно виплачену допомогу по безробіттю за період з 01.02.2014 року по 12.02.2014 року у сумі 233,14 грн. (а.с.17).

Як уже встановлено судом, відповідачем добровільно не повернено незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 233,14 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_2 у відповідності до вимог частини 2 статті 51, статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнала повністю.

Відповідно до частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом приймається постанова про задоволення позову.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 станом на 29.01.2015 року не повернуто незаконно виплачені кошти у сумі 233,14 грн., а також те, що визнання відповідачем позовних вимог не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) на користь Тисменицького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( 77400, Івано - Франківська область, м. Тисмениця, вул. Галицька, 86, код пл. 19390104, р/р 37175300901486 УДК в Тисменицькому районі, МФО 836014 ) заборгованість у сумі 233 ( двісті тридцять три ) гривні 14 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 03.02.2015 року.