Постанова № 42541271, 26.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2014 р. Справа № 814/3472/14 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за поданням: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ», м. Миколаїв

Суть спору: підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна

в с т а н о в и в:

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - позивач) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Подання мотивоване тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» відмовився допусти посадових осіб Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що дало підстави вважати рішення позивача від 14.11.2014 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків обґрунтованим.

Відповідач подав письмове клопотання, в якому зазначив, що рішення (наказ), яким ініційовано позапланову виїзну перевірку, та дії податкового органу, направлені на її проведення, суперечать вимогам чинного податкового законодавства, що в свою чергу відповідач оскаржив в судовому порядку, а тому подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна є необґрунтованим.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» перебуває на податковому обліку у Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Наказом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 12 листопада 2014 року № 1183 на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» з метою здійснення контролю з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік, 2012 рік та за 2013 рік та з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за період жовтень 2011 року, ТОВ «АЛЬТАІР АЛЬФА ПЛЮС» за період березень 2012 року, ПП «ПРОМКОМПЛЕКТ УКРАЇНА» за період березень, квітень, травень 2012 року, ПП «НИКО - АВТОТРАНС ЮГ» за період вересень 2012 року, ТОВ «ОПТ - ТРЕЙДІНГ» за період червень 2013 року, ПП «БК «АТРІУМ - СЕРВІС» за період липень 2014 року та контрагентами - постачальниками за період січень - лютий, травень - червень 2014 року та контрагентами - покупцями.

Відповідно до вищезазначеного Наказу було виписано направлення посадовим особам ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» від 12.11.2014 року за № 810/14-03-22-05.

12.11.2014 року посадовим особам ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва здійснено вихід за юридичною адресою відповідача з метою проведення перевірки, але за зазначеною адресою встановлено відсутність посадових осіб.

13.11.2014 позивачем було ознайомлено директора ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» з наказом «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ».

Після ознайомлення директором ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» з наказом від 12 листопада 2014 року № 1183 ним було повідомлено, що він не погоджується з підставами на проведення перевірки, а тому відмовився в наданні документів для проведення перевірки та від її проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідач не допустив позивача до перевірки, так як вважав, що Наказ № 1183 від 12.11.2014 року оформлено з порушенням п.81.1 Податкового кодексу України.

В зв'язку з недопуском ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» до перевірки, посадовими особами податкового органу згідно п.81. ст.81 Податкового кодексу України було складено відповідний Акт № 3/14-03-22-08 від 13.11.2014 року, який засвідчив факт відмови від проведення перевірки. У зв'язку із цим відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у позивача виникло право на застосування до платника адміністративного арешту майна. Відповідач заперечив проти задоволення подання, обґрунтував це тим, що на момент розгляду подання ТОВ «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» звернувся до суду за захистом порушеного права з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 12.11.2014 року № 1183.

14.11.2014 р. керівником позивача було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Як зазначено в даному рішенні, підставою для накладення адміністративного арешту є обставини передбачені п.п. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 розділу II Податкового кодексу України (надалі -податковий кодекс) - платник податків відмовився від допуску посадових осіб органу державної податкової служби для проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 податкового кодексу - він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 4 податкового кодексу податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом;

- недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 податкового кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу (пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Пунктом 94.3 статті 94 податкового кодексу визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті, а пунктом 94.4 статті 94 податкового кодексу встановлено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 податкового кодексу, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 податкового кодексу).

В свою чергу, відповідно до пункту 94.1 статті 94 податкового кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі належним чином виконує свої обов'язки, передбачені чинним законодавством, зокрема податковим, що також не спростовано представником позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача належних підстав та доказів, що підтверджують факт та час виникнення обставин, які зумовили звернення з поданням.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірностісвого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 71, 158-163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ТЕХНОЛОГІЇ» - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 183-3, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови у випадках встановлених ст.186 КАС України.

Головуючий суддя О.Ф. Середа