Постанова № 42541242, 02.02.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року 810/342/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси"

до

Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції

про

скасування постанов та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.07.2014 ВП №43952946, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.07.2014 ВП №43952946 та зобов'язання закрити виконавче провадження від 24.06.2014 ВП №43952946 про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" боргу в розмірі 45174,99 грн. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача коштів. При цьому відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходила, що позбавило можливості добровільно виконати зобов’язання як боржника. Попре викладене, відповідачем у відповідному виконавчому провадженні винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

На думку позивача, відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, у зв’язку з чим постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час проведення підготовчого провадження представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, додатково наголосила на тому, що на час розгляду даної справи всі борги, примусове стягнення яких відбувалось у спірному виконавчому провадженні, ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" погашені добровільно.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, його представник у призначений день і час до суду не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно пояснень позивача судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області 17.04.2014 у справі № 911/854/14 вирішено стягнути з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" борг в розмірі 45174,99 грн.

Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

24.06.2014 Відділом державної виконавчої служи Києво-Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43952946 з примусового виконання наказу №911/854/14, виданого 06.05.2014 Господарським судом Київської області про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" борг в розмірі 45174,99 грн.

Як зазначив позивач, вказану постанову він отримав 09.10.2014 рекомендованим поштовим відправленням. Будь-яких інших доказів отримання вказаної постанови матеріали справи не містять.

Так, згідно листа Київської обласної дирекції Центру поштового зв’язку №11 від 21.11.2014 №06-322, останній повідомив, що в період з 01.07.2014 по 19.09.2014 на адресу позивача рекомендована поштова кореспонденція від ВДВС Києво-Святошинського РУЮ не надходила.

Відповідно до платіжних доручень від 29.08.2014 №186, від 23.08.2014 №224, від 12.09.2014 №200, від 15.09.2014 №209 позивачем було перераховано ПАТ "Київобленерго" суму 77101,42 грн.

Відповідно до Акта звіряння розрахунків від 18.09.2014 за позивачем перед ПАТ "Київобленерго" рахується переплата в сумі 353,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в жовтні, в листопаді та в грудні 2014 року звертався до відповідача із заявами про закінчення виконавчого провадження ВП №43952946 з примусового виконання наказу №911/854/14, виданого 06.05.2014 Господарським судом Київської області про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" борг в розмірі 45174,99 грн., у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення

На підтвердження зазначеного, позивачем надано суду копії вказаних заяв із відмітками про отримання їх відповідачем.

Однак, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП №43952946.

Враховуючи зазначене, позивач скористався правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, унесені до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет.

Так, із даного реєстру вбачається, що 01.07.2014 відповідачем було прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №43952946.

Проте, не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частинами 2 та 3 приведеної статті встановлено, що державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст.25).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ч. 2 ст. 25).

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25).

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 6 ст. 25).

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами частин 1, 2 та 5 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Аналіз приведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що передумовою для стягнення з боржника виконавчого збору та виникнення у державного виконавця обов’язку щодо організації та проведення примусового виконання відповідного рішення є ненадання боржником у семиденний строк документального підтвердження повного виконання рішення.

В свою чергу, державний виконавець зобов’язаний направити боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність самостійно виконати рішення у семиденний строк.

Порушення встановленого законом порядку направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження позбавляє боржника можливості самостійного (добровільного) виконання відповідного рішення та оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк.

У позовній заяві позивач стверджує, що він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2014 у виконавчому провадженні ВП №43952946 лише 09.10.2014.

При цьому, Відповідачем не надано суду доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем своєчасно.

Відповідач також не надав суду доказ направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на наступний день, як це встановлено статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, судом враховано, що Київська обласна дирекція Центру поштового зв’язку №11 своїм листом від 21.11.2014 №06-322 повідомила позивача, що в період з 01.07.2014 по 19.09.2014 на адресу позивача рекомендована поштова кореспонденція від ВДВС Києво-Святошинського РУЮ не надходила.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 23.09.2014 позивач повністю погасив наявну перед ПАТ "Київобленерго" заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.08.2014 №186, від 23.08.2014 №224, від 12.09.2014 №200, від 15.09.2014 №209.

Станом на 23.09.2014 позивач ще не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. Зворотного матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги статей 1, 6 та 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, беручи до уваги неналежне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження №43952946, суд приходить до висновку, що самостійна сплата позивачем боргу перед ПАТ "Київобленерго" є добровільним виконанням рішення в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" та у строки, зазначені у частині 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №43952946 у відповідача відсутні, а постанови від 01.07.2014 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що позивач вжив всіх заходів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, суд вважає, що відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, позовна вимога позивача в частині зобов’язання відповідача закрити виконавче провадження ВП №43952946 про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" боргу в розмірі 45174,99 грн. не підлягає задоволенню, оскільки суд не може собою підміняти державний органи щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на встановлений у ході розгляду справи факт протиправності дій відповідача та керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП №43952946 про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" боргу в розмірі 45174,99 грн. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.07.2014 ВП №43952946 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.07.2014 ВП №43952946.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП №43952946 про стягнення з ДП МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" на користь ПАТ "Київобленерго" боргу в розмірі 45174,99 грн. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства МВС України "Київщина-Інформ-Ресурси" (код ЄДРПОУ 08576509) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.