Постанова № 42540922, 26.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 907/761/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Лемак Е.М.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, б/н від 14.11.2014 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 13.10.2014 року (підписане 22.10.2014 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі №907/761/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

про стягнення суми 23601,17 грн., в тому числі 19893,57 грн. заборгованості по оплаті за спожитий природний газ, 1329,34 грн. 3% річних та 2378,26 грн. інфляційних втрат

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.10.2014 року по справі №907/761/14 позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 23601,17 грн., в тому числі: 19893,57 грн. - заборгованості по оплаті за спожитий природний газ, 1329,34 грн. - 3% річних та 2378,26 грн. - інфляційних втрат.

Суд визнав підставними заявлені до стягнення суму основної заборгованості, а також здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, визнав такі правомірно заявленими до стягнення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 13.10.2014 року у справі №907/761/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а саме: вказує, що судом не були прийняті до уваги та належно досліджені подані ним заперечення по суті позову, а також не було в повній мірі досліджено та не надано правової оцінки доказам, поданим позивачем на підтвердження своїх вимог - актам приймання-передачі природного газу №813 від 27.01.2012 року, № 1524 від 13.02.2012 року, №7230 від 17.08.2012 року. Зважаючи на це, скаржник зазначає, що вищевказані акти фальшиві, оскільки, складались не по тій адресі, яка вказана в останніх, а підписи скаржник не вчиняв. Крім цього, скаржник стверджує, що в березні 2012 року працівниками ПАТ "Закарпатгаз" припинено постачання газу в приміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", шляхом перекриття крану, встановленого на трубі по подачі газу та одночасним встановлення пломби, про що було складено відповідний акт, а на початку серпня 2012 року позивач від'єднав трубу подачі газу від основної лінії до кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", тому за період, з часу перекриття крану на газовій трубі, позивачем постачання газу не здійснювалось. Поряд з цим, скаржник заперечує щодо розрахунку ціни позову, оскільки, у ньому відсутні необхідні істотні показники - показання лічильника за період складання акту як поточних даних так і попередніх даних та кількості спожитого газу за відповідний період (місяць) і відповідно суму, яка належить до оплати.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року склад судової колегії змінено: замість суддів Кордюк Г.Т. та Кравчук Н.М. введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№26 від 23.01.2015 року), просив оскаржуване рішення залишити без з мін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, наголошував, що 17 серпня 2012 року, у зв'язку із заборгованістю, працівниками ПАТ „Закарпатгаз" було здійснено припинення газопостачання відповідачу, шляхом механічного від'єднання газової мережі від центральної діючої газової жили, про що складено акт приймання-передачі природного газу №7230 від 17.08.2012 року, який був підписаний представником відповідача. Згідно даного акту показники вимірювального приладу обліку газу на момент відключення становили - 20328 м.куб. Після цього працівниками ПАТ „Закарпатгаз" було складено акт приймання-передачі природного газу №7230 від 17.08.2012 року, згідно якого кінцеві показники становлять - 20328 м.куб., у відповідності до умов Договору позивач у січні, лютому та серпні 2012 року передав, а відповідач прийняв газ обсягом 4405 куб.м. на загальну суму 20744,66 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу №813 від 27.01.2012 року, № 1524 від 13.02.2012 року, №7230 від 17.08.2012 року. 24.01.2014 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №07/263 про сплату заборгованості за природний газ, однак, дана вимога залишена без уваги, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх майнових прав.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Поряд з цим, на адресу суду поверталася кореспонденція надіслана Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 із відміткою органу зв'язку «За закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім цього, згідно п. 3.9.2. наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, явка представника відповідача (скаржника) обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2007 року публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, м. Ужгород (покупець) було укладено договір №1020/У/к-т на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

У відповідності до пунктів 3.1., 3.2. договору передбачено, що постачальник постачає газ до вхідної арматури газоспоживного обладнання споживача, де постачальник передає, а споживач приймає газ. Кількість газу, яка подається споживачу, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, призначених для комерційного обліку.

Відповідно до пункту 3.6. Договору фактична кількість поставленого по цьому Договору природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому - передачі природного газу між постачальником та покупцем.

Відповідно до пункту 3.7. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків за фактично поставлений природний газ.

Сторони домовились, що роздрібна ціна на природний газ, який буде постачатись з січня 2007 року за 1000,0 куб.м. встановлюється в гривнях України і складає з врахування вартості податку на додану вартість (надалі - ПДВ) - 1017,96 грн. До вартості природного газу включається витрати на постачання та розподіл природного газу; збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тощо.

У відповідності до пункту 6.1. Договору розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів поставки в термін до 5 числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється на підставі двохстороннього акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору за січень-серпень 2012 року позивач на користь відповідача здійснив постачання природного газу загальною кількістю 4405 куб.м. на суму 20744,66 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № 813 від 27.01.2012р., № 1524 від 13.02.2012, №7230 від 17.08.2012р., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, а також скріплені печаткою ПАТ „Закарпатгаз".

Натомість, за твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, зокрема, виписками з банківського рахунку позивача та платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існувала заборгованість перед ПАТ „Закарпатгаз", що є підставою для стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій.

Наведене стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1329,34 грн. 3% річних за період з 06.02.2012 року по 31.07.2014 року та 2378,26 грн. інфляційних втрат за цей же період.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки природного газу від відповідача не надходило, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу № 813 від 27.01.2012р., № 1524 від 13.02.2012, №7230 від 17.08.2012р, які підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою позивача (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Посилання скаржника на те, що акти приймання-передачі природного газу №813 від 27.01.2012 року, № 1524 від 13.02.2012 року, №7230 від 17.08.2012 року фальшиві, оскільки складались не по тій адресі, яка вказана в останніх, а підписи, вчинені в актах скаржнику не належать, судом до уваги не приймаються, оскільки, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заперечував з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з інших підстав, зокрема, викладених у поданому суду письмовому поясненні та в обгрунтування своїх доводів вказував на те, що в березні 2012 року працівниками ПАТ "Закарпатгаз" припинено постачання газу в приміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1. Припинення постачання здійснювалося шляхом перекриття крану встановленого на трубі по подачі газу та одночасним встановлення пломби, про що було складено відповідний акт.

Крім цього, слід зазначити, що скаржником не надано суду доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, виписок з банківських рахунків позивача та платіжних доручень, відповідач оплату за отриманий природний газ не здійснив у строки, зазначені у Договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини наведенні вище, а також встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1329,34 грн. 3% річних за період з 06.02.2012 року по 31.07.2014 року та 2378,26 грн. - інфляційних втрат за цей же період.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи обставини наведенні вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1329,34 грн. 3% річних за період з 06.02.2012 року по 31.07.2014 року та 2378,26 грн. інфляційних втрат за цей же період.

Колегія суддів, перевіривши правильність перерахунку місцевим господарським судом заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань дійшла висновку, що сума в розмірі 1329,34грн. - 3% річних та 2378,26 грн. - інфляційних нарахувань підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Заперечення відповідача про те, що в березні 2012 року працівниками ПАТ "Закарпатгаз" припинено постачання газу в приміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перекриття крану встановленого на трубі по подачі газу та одночасним встановлення пломби, про що було складено відповідний акт, судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги з огляду на те, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки, за твердженнями позивача такий акт не складався і дії позивача по припиненню газопостачання на об'єкт споживача не здійснювались до серпня 2012 року. Даних тверджень позивача відповідачем у встановленому законодавством порядку не спростовано і зворотнього суду не доведено.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору №1020/У/к-т на постачання природного газу, а також проведений місцевим господарським судом перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 23601,17 грн., в тому числі 19893,57 грн. заборгованості по оплаті за спожитий природний газ, 1329,34 грн. - 3% річних та 2378,26 грн. - інфляційних нарахувань.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 13.10.2014 року по справі №907/761/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/761/14 повернути до господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 31.01.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.