Постанова № 42540907, 29.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа№ 910/16977/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р.

у справі № 910/16977/14 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", м. Київ

про стягнення 47 097,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів в розмірі 47097,00 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/16977/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" 47 097 грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та не відповідає дійсним обставинам справи.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в іншому судовому процесі і неможливістю забезпечити явку іншого представника. При цьому підтверджуючих зазначене доказів не надав.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Так, доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано, а участь представника відповідача в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, так як в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України та забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013 р. між Коблюком В.В. (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (Страховик) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави, № 0112-1701-0183, за яким застраховано автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер "ВТ9339АХ".

06.08.2013 р. біля с. Озеряни трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Тойота", державний реєстраційний номер "ВТ9339АХ", під керуванням Коблюка В.В., та автомобіля "Вольксваген", державний реєстраційний номер "ВТ5649АО", під керуванням водія Головка Д.А.

Постановою судді Генічеського районного суду Херсонської області від 20.09.2013 р. у справі №653/2418/13-п підтверджено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Головком Д.А. вимог Правил дорожнього руху України. Головко Д.А. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер "ВТ9339АХ", власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Звіту про оцінку № 21014 від 06.09.2013 р., становить 48 307,34 грн. (з урахуванням зносу).

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 48 097,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 526 від 17.10.2013р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль "Вольксваген", державний реєстраційний номер "ВТ5649АО", яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9127746.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 032203, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідач вказує на те, що розмір страхового відшкодування має бути зменшено на суму ПДВ; крім того, Головко Д.А. не повідомив відповідача про настання страхового випадку.

Колегія суддів відхиляє дані твердженні відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з п.п. б) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Приписами п.п. 196.1.3. п. 196.1 ст. 196 вказаного кодексу, 196.1.3. не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Тобто, при наданні послуг зі страхування до вартості таких послуг не включається сума податку на додану вартість, нарахований на суму такої послуги.

Разом з тим, послуги з відновлення (вартість відновлювального ремонту) та вартість деталей не виключені з числа об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Отже, реальні збитки, які мають відшкодовуватись страховиком згідно із договором страхування, включають витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вартість майна та послуг, необхідних для відновлення майна до попереднього стану, включає суму податку на додану вартість, а тому будь-яких підстав для вирахування страховиком із сум страхового відшкодування суми податку на додану вартість законодавством не передбачено.

Крім того, згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Так, страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснювала ремонт транспортного засобу на підставі виставленого рахунку, а не безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), у зв'язку з чим заперечення відповідача відхиляються.

Заперечення щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування у зв'язку з неповідомленням страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди також колегія суддів не приймає, оскільки зазначені обставини не можуть мати наслідком відмову у позові про стягнення зі страховика суми виплаченого страхового відшкодування, а являється підставою для звернення страховика з відповідним позовом до страхувальник.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі № 910/16977/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16977/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв