Рішення № 42540808, 02.02.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

___________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2015 р. Справа № 924/1966/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці, Волочиський район

до Волочиської міської ради м. Волочиськ

про стягнення 32110 грн. 31 коп.

Представники сторін:

від позивача Стахович Л.М. - представник за довіреністю від 26.12.2014р.

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала суду від 20.01.2015р. про відкладення розгляду справи на 11 год. 02.02.2015р. отримана відповідачем 23.01.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд стягнути з Волочиської міської ради 32 110,31грн., з яких 28 864грн. боргу, 1787грн. 98коп. пені, нарахованої за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р., 204грн. 02коп. - 3% річних, за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р. та 254грн. 31коп. інфляційних втрат за жовтень-листопад 2014р. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки від 22.09.2014р. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором поставки від 22.09.2014р., накладною від 22.09.2014р., довідкою про розмір заборгованості №33 від 30.01.2015р. Повідомив, що 08.12.2014р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором, але жодної відповіді не було отримано. На момент звернення до суду із позовною заявою відповідач не оплатив позивачу 28 864грн. основного боргу.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.09.2014р. між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" с.Попівці, Волочиський район (Продавець) та Волочиською міською радою м. Волочиськ (Покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору Продавець продає, а Покупець купує та оплачує асфальтобетонну суміш (товар), за цінами, що зазначені в специфікації. Загальна орієнтовна вартість договору складає 28 864грн.

Відпуск товару здійснюється по письмовій заяві Покупця в якій вказується дата та кількість товару що відвантажується (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість і вартість товару зазначені у відповідних рахунках до даного договору. Фактична вартість договору може бути змінена на підставі відвантажених товаротранспортних накладних, які підписуються обома сторонами договору.

Згідно з п. 4.1 договору зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту повної оплати продавцю вартості товару.

Розділом 5 договору встановлений порядок розрахунку та відповідальність сторін. Покупець здійснює оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару. Днем проведення оплати вважається день-зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або отримання готівки. За ухилення від оплати чи затримку оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується від суми боргу за кожен день прострочення платежу (п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договір вступає в силу з дня підписання договору та діє до виконання сторонами всіх зобов'язань.

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору, відповідно до накладної №22.09/1 від 22.09.2014р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28864грн.

08.12.2014р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості по договору від 22.09.2014р., у якій просив розрахуватись за поставлений товар до 12.12.2014р. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 08.12.2014р.

Вимога ПП "Аграрна компанія 2004" про сплату заборгованості залишена відповідачем без відповіді та відповідного реагування.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 1787грн. 98коп. пені, за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р., 204грн. 02коп. - 3% річних, за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р. та 254грн. 31коп. інфляційних втрат за жовтень-листопад 2014р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки від 22.09.2014р. виконав, проте відповідач за отриманий товар у визначені договором строки не розрахувався, утворивши заборгованість в розмірі 28864грн.

Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 28864грн., а також не спростовано факту отримання товару на зазначену суму.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення 28864грн. заборгованості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1787грн. 98коп. пені, нарахованої за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р., 204грн. 02коп. - 3% річних, за період з 25.09.2014р. по 19.12.2014р. та 254грн. 31коп. інфляційних втрат за жовтень-листопад 2014р. судом враховується наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару. Згідно накладної від 22.09.2014р. відповідач отримав товар на суму 28864грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору поставки визначено, що за ухилення від оплати чи затримку оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи визначені сторонами строки оплати товару, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1787грн. 98коп. пені, 204грн. 02коп. - 3% річних та 254грн. 31коп. інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с.Попівці, Волочиський район до Волочиської міської ради м. Волочиськ про стягнення 32110 грн. 31 коп. задовольнити.

Стягнути з Волочиської міської ради (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 88, код 04060695) на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька обл., Волочиський район, с.Попівці, вул. Шкільна, 34а, код 33007579) 28864грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні) заборгованості, 1787грн. 98коп. (одна тисяча сімсот вісімдесят сім гривень 98коп.) - пені, 204грн. 02коп. (двісті чотири гривні 02коп.) - 3% річних, 1254грн. 31коп. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири гривні 31коп.) інфляційних втрат та 1827грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2015р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу (Хмельницька обл., Волочиський район, с.Попівці, вул. Шкільна, 34а);

3 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 88).