Рішення № 42540793, 02.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5236/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ до ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит" про стягнення коштів в сумі 12735,00 грн. за участю сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Шиян Є.І.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року до суду звернулось Державне підприємство "Придніпровська залізниця" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 12735 грн. а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. видавши наказ.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 "Про Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №922/5236/14.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на ті обставини, що комерційний акт складений з порушеннями ( а.с.56-58).

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 29.01.2015 року до 02.02.2015 року до 9 год. 45 хв.

Після оголошеної перерви відповідач змінив свою позицію щодо складення комерційного акту з порушенням та просить суд зменшити розмір пені на 50 %.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, у травні 2014 року зі станції Фащівка Донецької залізниці відповідач здійснив відправлення вагону № 67183772 згідно з залізничною накладною № 48407258, на станцію призначення - Ігрень Придніпровської Залізниці, вантажоодержувач - ДТЕК Придніпровської ТЕЦ ПАТ ДТЕК "Дніпроенерго".

Як зазначає позивач, 27.05.2014 р. після прибуття вагону з вантажем на станцію Ігрень Придніпровської залізниці було проведено зважування вагону № 67183772 і встановлено, що в документі зазначено: антрацит АМ навантаження навалом, тара перевірена 21800 кг, нетто 67500 кг, розмір навантаження рівномірний нижче бортів на 30-40 см., без явних скосів та заглиблень, промарковано вапном. На поверхні вантажу заглиблень не має, вагон технічно справний, люка та двері щільно прилягають до рами вагона, просипання нема. Зазначені відомості виявлені комісійною перевіркою внесені до комерційного акту станції Ігрень РА № 004011/ 263 від 27.05.2014 р. ( а.с.11).

27.05.2014 року залізницею проведено перевірку маси вантажу у вагоні № 67183772 на 150-тонних тензометричних вагах станції Ігрень (держперевірка 16.08.2013), під час якої виявлено, що у вагоні № 67183772 фактично брутто - 89300 кг, тара за документами - 21800 кг, маса вантажу 67500, тобто є різниця ваги проти накладної в сторону зменшення на 1500 кг.

Для засвідчення зазначеного факту складено комерційний акт РА № 004011/263 від 27.05.2014 р., який як зазначає суд, був складений за участю представника відповідача ( прийомоздавальника ПД ТЕЦ Островської Н.А.) , яка підписала документ без зауважень.

У накладній № 48407258 . вказана вартість перевезення за вагон, яка складає - 2547.00 грн.

Позивач нарахував відповідачеві штраф, який складає: 2547,00 грн. х 5 = 12735,00 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими Законами, транспортними Кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Міністерством транспорту та зв'язку України затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, "кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п. 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником зазначених відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855,( з урахуванням змін) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснив перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (далі - Правила № 567/6855).

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно зі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата 2547,00 грн. - вагон № 67183772 сума штрафних санкцій - 2547,00 грн. х 5 = 12735,00 грн.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах у різі коли вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

В такому випадку , при задоволені позовних вимог суд виходить з наступного , вантаж "антрацит" був завантажений у вагон нижче бортів, в вологому стані, про що свідчить залізнична накладна за № 48407258. Тобто, 69000 х 2 % = 1380 кг недостача, щодо заперечення відповідача, про те що, норма природної втрати і граничне розходження у визначенні маси вантажу слід рахувати окремо, суперечить п. 27 Правил видачі вантажів

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002 року.

За п. 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі ст.122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту , щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо зменшення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу на 50 % що становить до стягнення суму 6367,50 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" ( Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична,6 код ЄДРПОУ 37713861) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" ( м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108 код ЄДРПОУ 01073828 в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" ) суму штрафу 6367,50 грн. та судовий збір 1827 грн.

В частині стягнення штрафу в сумі 6367,50 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова