Ухвала суду № 42540764, 02.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.02.2015 Справа № 920/1855/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянувши заяву Державної екологічної інспекції у Сумській області № 114/09-13 від 22.01.2015року про відстрочку виконання рішення суду у справі № 920/1855/14

за позовом: Освітнього закладу Сумської автомобільної школи ТСО України (колективне підприємство), м. Суми,

до відповідача Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми,

про стягнення 74 400 грн. 00 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Лаврик С.В.;

Від відповідача - Матюха Д.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.12.2014року у справі № 920/1855/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь Освітнього закладу Сумської автомобільної школи ТСО України (колективне підприємство) 68 400 грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 6 000 грн. 00 коп. заборгованості з оплати послуг паркування, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

06.01.2015року на примусове виконання судового рішення видано відповідний наказ.

14.01.2015року постановою ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Сумській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2014року у справі № 920/1855/14.

23.01.2015року до суду надійшла заява Державної екологічної інспекції у Сумській області № 114/09-13 від 22.01.2015року про відстрочку виконання рішення суду у справі № 920/1855/14 на шість місяців.

Позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Сумській області № 114/09-13 від 22.01.2015року про відстрочку виконання рішення суду.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що Державна екологічна інспекція у Сумській області є державним органом виконавчої влади який повністю фінансується з Державного бюджету України та є не прибутковою установою. Кошторисом на 2014 рік не передбачалось видатків по коду - 2800, видатків на поточні витрати в тому числі і на сплату судового збору, а кошторис на 2015 рік ще не прийнятий та не доведений, у зв'язку з чим Держекоінспекція не може відшкодувати борг в сумі 74 400 грн. та 1 827 грн. Не виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2015року ВП № 46020586 ставить під загрозу своєчасне та безперебійне функціонування державного органу виконавчої влади по здійсненню функцій контролю за дотриманням суб'єктами господарювання та громадянами вимог природоохоронного законодавства. Арешт коштів на рахунках установи та накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику призведе до блокування роботи установи.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

У даному випадку, посилання відповідача на відсутність грошових коштів не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Посилаючись на відсутність грошових коштів, боржник не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена при умові відстрочки виконання судового рішення на 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Сумській області № 114/09-13 від 22.01.2015року про відстрочку виконання рішення суду у справі № 920/1855/14 суд відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Сумській області № 114/09-13 від 22.01.2015року про відстрочку виконання рішення суду у справі № 920/1855/14- відмовити.

Суддя Є.А. Жерьобкіна