Рішення № 42540734, 02.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 р. Справа № 914/4431/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Укрспецналадка", м. Київ

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

про стягнення 14 713,32 грн. заборгованості.

За участю представників:

від позивача Осипенко В.В. - представник (довіреність №21 від 12.01.2015р.);

від відповідача Куцак В.Л. - представник (довіреність №6702 від 29.12.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. Представником позивача подано клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство "Укрспецналадка" звернулося з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення 14 713,32 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Ухвалою суду від 19.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.01.2015р.

Ухвалою суду від 19.01.2015р. розгляд справи відкладено на 02.02.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву вих.№511 від 02.02.2015р. (вх.№3755/15 від 02.02.2015р.), якою на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2014р. долучив до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 28.01.2015р. між ДП "Укрспецналадка" та КЕВ м.Львова.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив на неможливість КЕВ м.Львова вчасно провести оплату згідно укладеного договору в повному обсязі, оскільки відповідні кошти не були вчасно перераховані з Державного бюджету, та враховуючи те, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією та інших доходів для фінансування немає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

14.08.2012р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (замовник) та Державним підприємством "Укрспецналадка" (підрядник) було укладено договір №314 на виконання ремонтних та монтажних робіт (надалі - договір), за умовами якого підрядник виконує на власний ризик монтажні та ремонтні роботи автоматики безпеки АМКО з блоком управління БУРС-1 в діючої котельні №188/94 на котлах типу НІІСТУ-5 (водогрійний) - 2од. у Львівському гарнізоні, в/ч А1587, в.м. №188 м.Львів, смт. Дубляни, та здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику, а замовник приймає виконанні роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та оплачує їх.

Згідно п.2.1 договору ціна договору складає 14 713,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2452,22 грн.

Згідно п.3.1. та п.3.2. договору датою початку виконання робіт вважається дата підписання договору сторонами. Датою завершення робіт вважається дата підписання Акту прийому виконаних робіт, але не пізніше 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п.4.4., п.4.5. та п.4.6. договору замовник проводить оплату за виконані роботи підряднику на основі актів виконаних робіт (Ф №КБ-2в та Ф №КБ-3). Акт виконаних робіт надається підрядником уповноваженому представнику замовника у 3-х примірниках відразу по завершенню робіт, але не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця. Уповноважений представник замовника протягом трьох робочих днів перевіряє реальні обсяги виконаних робіт та їх якість, які фіксуються в акті. Оплата виконаних робіт здійснюється в обсягах, підтверджених актами виконаних робіт, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів сторонами договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом не більш 5-ти банківських днів після підписання сторонами останнього акту виконаних робіт.

Згідно п.5.2.6. та п.5.2.7. договору замовник зобов'язувався прийняти виконані підрядником роботи шляхом підписання акту виконаних робіт; оплатити виконані підрядником роботи в обсязі затверджених актів виконаних робіт у терміни, що передбачені даним договором.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору №314 від 14.08.2012р. виконав повністю, а саме виконав монтажні та ремонтні роботи автоматики безпеки АМКО з блоком управління БУРС-1 в діючої котельні №188/94 на котлах типу НІІСТУ-5 (водогрійний) - 2од. у Львівському гарнізоні, в/ч А1587, в.м. №188 м.Львів, смт. Дубляни.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виконані роботи згідно договору №314 від 14.08.2012р. у строки вказані в п.4.6. договору не здійснив.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані роботи в сумі 14 713,32 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що укладений між Державним підприємством "Укрспецналадка" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова договір №314 на виконання ремонтних та монтажних робіт від 14.08.2012р. за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання Державним підприємством "Укрспецналадка" своїх зобов'язань по договору №314 на виконання ремонтних та монтажних робіт від 14.08.2012р. підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт від 14.08.2012р. на загальну суму 14 713,32 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.6 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється в обсягах, підтверджених актами виконаних робіт, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів сторонами договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом не більш 5-ти банківських днів після підписання сторонами останнього акту виконаних робіт.

Проте, відповідач оплату за виконані роботи у строки вказані в п.4.6. договору не здійснив.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача, викладені у відзиві на позов про те, що КЕВ м.Львова допустив заборгованість перед позивачем у зв'язку з ненадходженням коштів на рахунок з державного бюджету, у зв"язку з чим відсутня пряма вина відповідача у невиконанні договірних зобов'язань. А також посилання на те, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією та інших доходів для фінансування немає.

Зокрема, Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором.

Доводи відповідача, щодо неможливості сплати наявної заборгованості є безпідставними та необґрунтованими, отже не звільняють його від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань згідно договору.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача у відзиві на відсутність проплат видатків бюджетної установи казначейською службою не є тією обставиною (подією), яка не породжує для відповідача обов'язку здійснити розрахунок за надані послуги, або звільняє відповідача від визначеного договором зобов'язання розрахуватися за надані йому послуги.

Крім цього, виходячи із приписів ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи, що не є стороною договору, в даному випадку казначейської установи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може лише породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 14 713,32 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №504 від 10.12.2014р. на загальну суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Оскільки у матеріалах справи наявні належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та сумі, відтак немає підстав розглядати клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та його зарахування.

Керуючись ст.ст.11, 511, 525, 526, 610, 612, 614, 617, 625, 627-629, 837 ЦК України, ст.174, 193, 218 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (юридична адреса: 79007, м.Львів, вул.Батуринська, 2; поштова адреса: 79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Державного підприємства "Укрспецналадка" (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 5-В; код ЄДРПОУ 33348977) 14 713,32 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 03.02.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.