Ухвала суду № 42540611, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16676/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 листопада 2014 року у справі за поданням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс Сателіт А» про накладення арешту на все майно та інші цінності, що належать платнику податків,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 листопада 2014 року у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Поларіс Сателіт А» про накладення арешту на все майно та інші цінності, що належать платнику податків відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, заяник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити подання повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, натомість, заявником вжито усіх заходів, спрямованих на розшук майна відповідача, з метою погашення податкового боргу.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поларіс Сателіт А», на підставі акту перевірки від 06 червня 2013 року №7/22.7/36507460 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0004732207, яким ТОВ «Поларіс Сателіт А» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124284,00 грн., у тому числі 117027,00 грн. за основним платежем та 7257,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0004722207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 151506,00 грн., у тому числі 142436,00 грн. за основним платежем та 9070,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 01 липня 2013 року, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2013 року №0004722207, №0004732207.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та набрала законної сили, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Поларіс Сателіт А» до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

У зв'язку з несплатою ТОВ «Поларіс Сателіт А» в установлені строки узгодженої суми податкового зобов'язання, заявником на адресу відповідача направлена податкова вимога від 05 червня 2014 року №5861-25 на суму податкового боргу 275267,87 грн., яка повернулась з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання, виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, не надано доказів, які б вказували на відсутність такого майна, натомість, адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту на все майно та інші цінності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав:

Відповідно до п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржено податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0004722207, №0004732207 в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Поларіс Сателіт А» до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Таким чином, з урахуванням вимог п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене в податкових повідомленнях-рішеннях від 25 червня 2013 року №0004722207, №0004732207, вважається узгодженим з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В силу ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою ТОВ «Поларіс Сателіт А» в установлені строки узгодженої суми грошового зобов'язання, позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога від 05 червня 2014 року №5861-25 на суму податкового боргу 275267,87 грн., яка повернулась з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вищезазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.3 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень ст.89 Податкового кодексу України, заступником начальника ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 11 червня 2014 року прийнято рішення за №12126 про опис майна у податкову заставу, що було направлено на адресу позивача та повернулась з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Одночасно платнику було направлено лист від 11 червня 2014 року №12134 з вимогою надати у десятиденний термін з моменту отримання даного листа перелік майна, яке перебуває у власності підприємства з метою складення акта опису майна у податкову заставу.

У зв'язку з ненаданням платником станом на час звернення заявника до суду із даним поданням 29 жовтня 2014 року вищезазначеного переліку майна, податковим керуючим складено акт №7 від 29 жовтня 2014 року відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, тому саме дані обставини, на думку податкового органу, вказують на наявність у нього права на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на все майно та інші цінності платника податків, згідно положень пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Згідно ст.191 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп.191.1.2 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (пп.191.1.21 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України); здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (пп.191.1.22 п.191.1 ст.191 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом вказаної норми, обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним поданням є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; наявність у платника податків станом на день звернення до суду із даним позовом відкритих в установах банках розрахункових рахунків; відсутність у платника податків майна та/або підтверджені документально факти, які свідчать, що балансова вартість такого майна менша суми податкового боргу та/або наявне у платника податків майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Тобто, лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із поданням щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків.

Обґрунтовуючи виникнення у податкової інспекції права на звернення до суду в порядку пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, заявник посилається, що за даними ДПІ, інформація про майно відповідача, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не надано належних і допустимих доказів в підтвердження обставин, що зумовлюють виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, а саме у відповідності до вимог діючого законодавства, таким доказом може бути визнаний тільки акт опису майна, складений за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572.

Відповідно до п.2.2 вищенаведеного Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

Затверджена в додатку 2 вищезазначеного Порядку форма акта опису майна містить пункт 2, в якому податковий керуючий підтверджує відсутність на день складення цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу, тому належним і допустимим доказом в підтвердження відсутності у платника податків майна та/або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу є складений у відповідності до положень п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України та п.2.2 Порядку №572 від 10 жовтня 2013 року акт опису майна.

Не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на нормах законодавства твердження заявника, що доказом на підтвердження обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку боржника, а саме, доказом відсутності майна може слугувати складений податковим керуючим акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, оскільки з вказаним документом законодавством пов'язується виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду в порядку пп.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Згідно п.91.4 ст.94 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.89.4 ст.89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Це право податкового органу закріплено в пп.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган має право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.2.3 Порядку №572 від 10 жовтня 2013 року у разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Пунктом 2.4 Порядку №572 від 10 жовтня 2013 року встановлено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4).

У такому випадку орган доходів і зборів звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. У разі прийняття судом рішення щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу його копія надсилається (надається) органом доходів і зборів банкам та іншим фінансовим установам, а також платнику податків.

Таким чином, за наявності підстав у податкового керуючого для складення акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу та у відповідності до п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України акта про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень, контролюючий орган в силу положень, закріплених в пп.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, уповноважений на звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звертаючись до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність станом на час звернення заявника до суду із даним поданням та на день постановлення судового рішення у платника податків майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу заявником суду не надано, як і доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, а тому викладені у поданні обставини є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник не довів з посиланням на належні і допустимі докази існування обставин, на яких ґрунтується подання, та не надав необхідні докази в підтвердження своїх вимог, обравши невідповідний спосіб реалізації своїх повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку для стягнення в дохід бюджету податкового боргу у розмірі 275267,87 грн., оскільки заявником не вчинено усі необхідні заходи, спрямовані на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.