Ухвала суду № 42540203, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6295/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивача Бондарчук Д.М.представника відповідачаБорисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал Пласт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0004302202 та №0004292202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вітал Пласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПНВП «Техніка» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., ТОВ «Дидактика» за період з 01.03.2012 по 31.07.2012 та ПП «Екоскан Сервіс» за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 21.06.2013 №520/222/31257087.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В обґрунтування вказаних висновків контролюючий орган посилається на такі обставини:

- по взаємовідносинах із ТОВ «Дидактика» позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та документів щодо способу транспортування товарів. Крім того, посилається на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7209/224/34735238 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дидактика» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року та червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, згідно з яким податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «Дидактика» статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. У зв'язку із цим відповідач дійшов до висновку, що договори, укладені між ТОВ «Вітал-Пласт» та ТОВ «Дидактика» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- по взаємовідносинах з ПНВП «Техніка» позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, документів щодо способу транспортування товарів та сертифікатів якості товарів. Крім того, посилається на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ПНВП «Техніка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами БПП «Сура» за вересень, листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку № 7197/229/19099225 від 21.12.2012, згідно з яким так само встановлено порушення зазначеним контрагентом позивача статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. У зв'язку із цим відповідач дійшов до висновку, що договори, укладені між ТОВ «Вітал-Пласт» та ПНВП «Техніка» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Екоскан Сервіс» позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товарів. Крім того, посилається на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Екоскан Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків БПП «Сура» за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку № 7207/224/33517827 від 21.12.2012, згідно з яким так само встановлено порушення зазначеним контрагентом позивача вимог податкового законодавства зокрема здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку із цим відповідач дійшов до висновку, що договори, укладені між ТОВ «Вітал-Пласт» та ПНВП «Техніка» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем 12.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0004302202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 156 375,00 грн., з яких 104 250,00 грн. - за основним платежем, та 52 125,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

№0004292202 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 127 210,00 грн., з яких 101 768,00 грн. - за основним платежем, та 25 442,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що до видів діяльності ТОВ «Вітал Пласт» відноситься виробництво інших виробів із пластмас (22.29), механічне оброблення металевих виробів (25.62) та неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

У перевіряємий період ТОВ «Вітал Пласт» укладено договори поставки з ТОВ «Дидактика» від 12.03.2012 № 270 та від 05.05.2012 № 0512, з ПНВП «Техніка» від 01.08.2012 № 0308/12 та з ПП «Екоскан Сервіс» від 04.09.2012 № 78, від 08.10.2012 № 95 та від 19.10.2012 № 228.

Згідно з умовами вказаних договорів зазначені суб'єкти господарювання зобов'язуються поставити покупцю (ТОВ «Вітал Пласт») і передати у його власність поліетилен, поліетилентерефталат, поліпропілен, полістирол вітчизняного та імпортного виробництва, АВС-пластик, та інші товари згідно домовленості сторін.

Місце поставки товару-склад постачальника або через транспортні агентства-перевізники.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна, асортимент, номенклатура, визначаються в накладних, що є невід'ємною частиною договорів.

Порядок розрахунку за товар зазначається у специфікаціях до кожної партії товару та здійснюється у безготівковому порядку.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення вказаних господарських операції з ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка», та з ПП «Екоскан Сервіс» позивачем надано специфікації на продукцію, що постачається, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти приймання-передачі та виписані на користь позивача податкові накладні, сертифікати якості, карти даних небезпечного фактора товарів, які були предметом поставки, акти приймання-передачі транспортних засобів та товарно-транспортні накладні.

Вартість отриманих товарів за наслідками виконання умов договорів оплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, і не заперечувалось податковим органом у ході перевірки.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Також позивачем надано копії договорів оренди нежитлових приміщень з актами приймання-передачі приміщень та додатковими угодами.

На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс» за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс» за перевіряємий період, зазначає про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товарів, також посилається на складені ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська акти документальних невиїзних перевірок зазначених суб'єктів господарювання, в яких встановлено порушення цими підприємствами статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач поміж іншим вказує на відкриті кримінальні провадження: №42913180000000013 по підприємствам ТОВ «Інфотерм», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Олімп», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Кафепродакшн»; досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013220000000312, в ході якого встановлено фіктивну діяльність ТОВ «Дидактика» та ПП «Екоскан Сервіс».

Щодо відсутності в день перевірки товарно-транспортних накладних, апеляційний суд виходить з того, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не є підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно посилання на акти перевірок контрагентів позивача, колегія суддів звертає увагу, що вони стосуються їх взаємовідносин з іншими господарювання за період січень, березень, червень, вересень, листопад 2011 року. В той же час перевірка позивача здійснювалася по взаємовідносинах з ПНВП «Техніка» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., ТОВ «Дидактика» за період з 01.03.2012 по 31.07.2012 та ПП «Екоскан Сервіс» за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, тобто за інші періоди діяльності.

Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

В силу положень статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення, в той же час відповідачем не надано обвинувальний вирок, чи постанову про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти зазначені у вказаній постанові, як на достовірно встановлені та доведені.

В силу положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду, що ухвалений щодо такої особи, та в частині питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, який набрав законної сили.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Підхід належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес» АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між "Вітал Пласт" та його контрагентами - ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка», ПП «Екоскан Сервіс», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал Пласт" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 2 лютого 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.