Постанова № 42540165, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 рокусправа № 811/3415/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №811/3415/13-а за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 жовтня 2013 року звернулась до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0006371701 від 15.10.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №214/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 07.10.2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що під час проведення перевірки та самостійного визначення об'єкта оподаткування відповідач не перевірив відповідність даних вказаних АТ «Укрсиббанк» у декларації 1-ДФ вимогам викладеним у п.п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме не перевірив факт наявності суми боргу та її анульованя до закінчення строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 11.04.2006 року між фізичною особою ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі-ПАТ УкрСиббанк) укладено кредитний договір №278/39/Г-АК, згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 40500 грн. у порядку і на умовах, зазначених у вказаному договорі (а.с.53-56).

Станом на 30.10.2008 року заборгованість позивача за кредитним договором становила: 30369,70 грн., із них: 25512,48 грн. заборгованість по кредиту; 3936,77 грн. заборгованість по відсоткам; 568,02 грн. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту; 352,43 грн. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда, від 12 квітня 2010 року з позивача стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 278/39/Г-АК від 11 квітня 2006 року у розмірі 30369,70 грн., судовий збір у сумі 303,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього: 30703,40 грн. (а.с.50-52).

06.03.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, яка обліковувалася на підставі кредитного договору від 11.04.2006 року та становила 20512,85 грн., штрафні санкції у сумі 63411,37 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених ПАТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 333,70 грн., що підтверджується повідомленням від 06.03.2012 року (а.с.75).

07.10.2013 року на підставі наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №825 від 24.09.2013 року та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки перевіряючим податкового органу було складено акт від 07.10.2013 року №214/11-23-17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.8-16).

Згідно з яким, перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 порушено п.п.168.1.3 п.168.3 ст.168, п.п.„д" п.п.164.2.17, п.164.2, ст.164 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим було визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17636 грн. 56 коп., в тому числі сума грошового зобов'язання за основним платежем на суму 14109 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3527 грн. 31 коп.

На підставі акта перевірки 15.10.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006371701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14109,25 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3527,31 грн. (а.с.17).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем, крім доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримувала доходи від ПАТ „УкрСиббанк" за ознакою „126" - додаткове благо у сумі 84,257 грн. 92 коп. без утримання податку. Однак, позивачем не подавалось податкової декларації про майновий стан та доходи до відповідача з відображенням в ній фактично отриманого доходу від ПАТ „УкрСиббанк" у сумі 84257 грн. 92 коп.

При цьому, згідно з копією листа ПАТ „УкрСиббанк" від 05.09.2013 року №10-23/31261 банк підтвердив податковому органу достовірність даних про суми виплачених доходів фізичним особам за 2012 рік відображених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (за формою №1ДФ) з ознакою доходу « 126» як додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням (а.с.42-43).

Згідно з повідомлення про анулювання боргу від 06.03.2012 року, ПАТ «УкрСиббанк» повідомив позивача про те, що відповідно до пп.164.2.17, п.164.2, ст.164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, тому позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с.75).

Враховуючи вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що протягом перевіряємого періоду позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи, отже вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що обов'язковою умовою включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), є зокрема, суми боргу платника податку, анулювання кредитором саме до закінчення строку позовної давності.

Між тим, акт перевірки не містить даних які б свідчили про те, що суми боргу платника податку анульовані кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. В акті також відсутня інформація про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що протягом перевіряємого періоду позивач отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи, суд апеляційної інстанції вважає помилковими.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим на думку суду апеляційної інстанції відповідач зазначеного обов'язку не виконав, оскільки доказів анулювання спірної суми боргу до закінчення строку позовної давності суду не надав.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа від 05.09.2013 року №10-23/31261 ПАТ „УкрСиббанк" повідомив відповідача про відмову у наданні йому інформації про суми виплачених у 2012 році доходів фізичним особам з метою залучення громадян до оподаткування, у зв'язку з невідповідності запиту податкового органу вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України. Однак іншого запиту з цього питання відповідачем направлено ПАТ „УкрСиббанк" не було.

Отже відповідачем не було встановлено та відображено в акті перевірки, що списання (анулювання) боргу АТ «Укрсиббанк» у сумі 84257,92 грн. відбулось до закінчення строку позовної давності і ця сума боргу, відповідно до вимог пункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог пп. 168.1.3. п.168.1 ст. 168, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу протиправно нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №811/3415/13-а - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення №0006371701 від 15.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1108 (одна тисяча сто вісім) грн. 05 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 2 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко