Ухвала суду № 42540151, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 рокусправа № 804/431/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Логістична Група» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 804/431/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Логістична Група» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Логістична Група» (далі - ТОВ «УЛГ») 10 січня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки та складання акта від 25 квітня 2013 року №1113/15.4-06/34734192 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Українська логістична група»;

- скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року № 0003831502.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки воно прийнято з порушенням строків передбачених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, а також перевірку здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: відповідач не надсилав позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та не надав під розписку уповноваженому представнику оформленої копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, позивач не отримував акт перевірки № 1113/15.4-06/34734192 від 25 квітня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що документальна перевірка позивача проведена за наявності обставин для її проведення на підставі наказу керівника відповідача, результати перевірки оформлені актом, який у встановленому порядку був направлений позивачу засобами поштового зв'язку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, строків складання та направлення податкового повідомлення рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем 14.02.2013 року видано наказ №175 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «УЛГ» щодо неподання в установлений термін податкової звітності з орендної плати за землю на 2012 рік з метою визначення суми відповідного податкового зобов'язання.

Відповідачем було направлено до позивача лист від 30.03.2012 року № 1166/10/15-406, в якому він просив терміново надати (надіслати) звітність з орендної плати за землю за 2012 рік, яку позивачем не подано до держподатінспекції (а.с.48). Конверт з зазначеним листом повернувся до відповідача 17.07.2013 року з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.47).

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти сплати орендної плати за землю до бюджету ТОВ «УЛГ».

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1113/154-06/34734192 від 25.04.2013 року (далі - акт перевірки) в якому встановлено, що розмір податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2012 рік складає 1267079,25 грн. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платників податків внаслідок неподання в установлені строки податкової (митної) декларації (п.п. 54.3.1 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України), тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003831502 від 12.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1267079,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 316769,81 грн. (а.с.9).

Правомірність дій щодо проведення перевірки, складання акта перевірки, а також скасування податкового повідомлення-рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

За змістом пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу (далі - ПК України) документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з пунктом 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже враховуючи вказані норми права та обставини справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що у відповідача були підстави для проведення невиїзної документальної перевірки, оскільки позивачем не було подано до податкового органу в строки передбачені законом податкову декларацію з плати за землю на 2012 рік.

Приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З згідно з п.п.14.1.136, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.

У відповідності до п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Приписами ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України.

Згідно з ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

В свою чергу ст.ст. 274, 276 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є загальнодержавним податком, який є обов'язковими до сплати на усій території України та контроль за сплатою якого покладено на податкові органи. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач шляхом укладання договору оренди землі від 15.08.2008 року прийняв в строкове платне користування у Дніпропетровської міської ради земельну ділянку строком на 15 років загальною площею 5,2633 га. (а.с.54-57)

Відповідно до розділу 4 договору оренди обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін до та доповнень до цього договору, орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий (звітний) податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Будівельників, 34, грошова оцінка якої проведена станом на 13.08.2008 року, площа земельної ділянки складає 5,2633 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 34 620 559,82 грн., розмір орендної плати - 1 038 616,80 грн. (а.с. 58).

На підставі п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Листом Державного агентства земельних ресурсів України від 12.01.2012 року № 355/22/6-12 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» повідомлено про порядок індексації грошової оцінки земель різних категорій.

Враховуючи викладене у 2012 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки (площею 5,2633 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34), що визначена за вихідними даними станом на 13.08.2008 року, підлягає індексації станом на 01.01.2011 року на коефіцієнт 1,22, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2008 рік - 1,152 та 2009 рік - 1,059, та становить 42 235 975,12 грн.

Річна сума орендної плати за землю на 2012 рік становить 1 267 079,25 грн. (42 235 975,12 грн.*1%*3), розбивка річної суми рівними частками за місяцями становить 105 589,94 грн. в місяць.

Відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податку не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Із приписів п.123.1 ст.123 ПК України слідує, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність правових підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю на 2012 рік та накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, внаслідок неподання позивачем в установлені строки податкової декларації.

Щодо посилання позивача, як на підставу скасування оскарженого рішення відповідача, на те що воно прийнято з порушенням норми п. 86.8 ст. 86 ПК України слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так вказана норма ПК України, встановлює прийняття податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Згідно з матеріалами справи, акт перевірки направлено позивачу поштою 25.04.2013 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія квитанції про направлення ТОВ «УЛГ» рекомендованого листа, оскаржуване рішення прийнято відповідачем 12.11.2013 року, після повернення поштового відправлення у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с.47).

Вказані обставини на думку суду апеляційної інстанції свідчать про належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України щодо вручення позивачу акта перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції відносно того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно з урахуванням вірно встановлених обставин щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зазначених в акті перевірки. Таким чином доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Логістична Група» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 804/431/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 30 січня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко