Ухвала суду № 42539329, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17467/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та особи, що приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії та бездіяльність Вищого адміністративного суду України щодо не розгляду заяви про приєднання до касаційної скарги (К/800/43574/14) від 26.08.2014 № 15160, що порушують статтю 214-1 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду за рахунок держави, завданої протиправними діями та бездіяльністю Вищого адміністративного суду України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з розрахунку 20 тисяч євро, здійснивши виплату у гривнях за офіційним курсом до євро, встановленим Національним банком України на день прийняття судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії; повернуто ОСОБА_2 позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, постановити окрему ухвалу щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Вищий адміністративний суд України, як суд касаційної інстанції, наділений законодавством України певними процесуальними функціями, які не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ознакою суб'єкта владних повноважень, як сторони в адміністративному процесі, є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій у правовідносинах, щодо яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то він не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень, а спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 № 2453-VI, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» встановлено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п.п. 1, 7, 9 ст. 3 , ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Судом першої інстанції роз'яснено, що розгляд даної справи не відноситься до юрисдикції судів, оскільки суди не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у встановленому законом апеляційному, касаційному порядку або в порядку виключного провадження, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що вимога апелянта про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню, оскільки ні з матеріалів справи, ні з доводів апелянта не вбачається підстав для її задоволення, виключний перелік яких встановлений ст. ст. 166, 208 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права.

В свою чергу, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, апелянтом не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про правомірність вимог апеляційної скарги та не спростовано висновків оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та особи, що приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.