Рішення № 42539014, 26.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/152/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 Справа № 908/5648/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

представники сторін в судове засідання – не з’явились;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5648/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ-Агро” (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 96, офіс 2);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” (84180, Донецька область, Слов’янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ-Агро” заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” заборгованості за договором поставки № ТД 233 від 20.11.2012р. в розмірі 11095,52 грн., яка складаються з: суми 10088,10 грн. основного боргу; суми 503,02 грн. пені; суми 504,40 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5648/14, якій присвоєно номер провадження 34/152/14, справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 14.01.2015 р. Ухвалою суду від 14.01.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.01.2015р.

У судовому засіданні 26.01.2015р. справу розглянуто, прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання зобов'язань за договором поставки № ТД 233 від 20.11.2012р. ТОВ “Торговий Дім “Світ-Агро” здійснило поставку відповідачу – ТОВ “Гранум” товару на загальну суму 10088,10 грн., про що свідчить видаткова накладна № 2796 від 19.08.2014р., однак відповідач в порушення п. 2.2 договору, взятих на себе зобов’язань не виконав – вартість поставленого товару у встановлений строк не сплатив. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 530, 549, 550, 610, 611, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 54, 57 ГПК України.

Клопотанням, яке надійшло до канцелярії суду 17.01.15 р., позивач просив суд розглянути справу без участі його представника, за наявними документами. Також позивачем надіслана заява про зменшення позовних вимог (вих.№ 09/01-02 від 09.01.2015р.), оскільки на день розгляду справи відповідачем основну заборгованість за договором поставки № ТД 233 від 20.11.2012р. в сумі 10088,10 грн. сплачено, про що свідчить виписка за особовим рахунком ТОВ “Торговий Дім “Світ-Агро” від 11.12.2014р. Тож позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 503,02 грн. та штраф в сумі 504,40 грн. за прострочення відповідачем оплати товару.

Заяву прийнято судом до розгляду як таку, що відповідає ст. 22 ГПК України. В судовому засіданні 26.01.2014р. розглядаються позовні вимоги про стягнення 503,02 грн. пені та 504,40 грн. штрафу.

Представник відповідача у судові засідання 14.01.2015р., 26.01.2015р. не з’явився. Відповідачем направлено на адресу суду відзив на позовну заяву (б/н ві 06.01.2015р.), в якому вказано, що ТОВ “Гранум” зареєстрований та здійснює підприємницьку діяльність на тій території, де протягом 2014 року проводиться антитерористична операція, тому господарська діяльність товариства знаходиться у скрутному становищі. Також у відзиві відповідач зазначив, що станом на 11.12.2014р. заборгованість за договором поставки в розмірі 10088,10 грн. відповідачем сплачена. До відзиву ТОВ “Гранум” додано копію платіжного доручення № 532 від 11.12.2014р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ-Агро” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гранум” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № ТД 233, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію (далі товар), у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару (п.1.1.).

Згідно з п. 2.1. договору, ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у рахунках-фактурах постачальника та в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Порядок розрахунків сторони визначили пунктом 2.2. договору, відповідно до якого покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання товару, згідно накладних.

Пунктом 3.5. договору сторони узгодили, що датою (моментом) поставки (передачі) товару вважається дата підписання видаткової накладної, покупцем, що засвідчує прийняття товару.

Відповідно до п. 9.1. договору № ТД 233, цей договір набирає сили з моменту підписання і діє до 20.11.2013 р., а в частині гарантійних зобов’язань – до терміну їх закінчення.

Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору, сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний договір автоматично пролонгується на таких же умовах та на такий самий строк (п. 9.2.).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ж з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем 19.08.2014р.. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10088,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2796 від 19.08.2014р., підписаною обома сторонами.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 2.2. договору сторонами чітко вказаний строк оплати покупцем за отриманий товар.

Отже, відповідач мав оплатити товар до 18.09.2014р.

В ході розгляду справи № 908/5648/14 відповідач сплатив суму заборгованості за договором поставки № ТД 233 від 20.11.2012р. в повному обсязі, про що свідчить копія платіжного доручення № 532 від 11.12.2014р. на суму 10088,10 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі № 908/5648/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 10088,10 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 503,02 грн. за період: з 18.09.2014р. по 27.11.2014р.

Пунктом 6.3. договору поставки № ТД 233 від 20.11.2012р. передбачено, що у разі порушення строків виконання платіжних зобов’язань, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним, пеня в сумі 503,02 грн. за період: з 18.09.2014р. по 27.11.2014р. розрахована позивачем вірно з урахуванням вимог зазначеного закону та підлягає стягненню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 504,40 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ТД 233 від 20.11.2012р.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що покупець, який прострочив оплату за п. 2.2., більш ніж на 14 календарних днів, зобов’язаний крім пені, що передбачена для нього п. 6.3. договору, сплатити продавцю штраф у розмірі 5% від несвоєчасно оплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, що передбачено для нього п. 6.3. договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з розрахунком позивача штраф нараховано на суму 10088,10 грн. – сума неоплаченого в строк товару.

Факт прострочення оплати за товар відповідачем більш ніж на 14 днів є доведеним, штраф в сумі 504,40 грн. розрахований позивачем вірно та підлягає стягненню у повному обсязі.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. “Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначається, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011).

Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення пені і штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, в тому числі за вимогами, провадження по яким припинено.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/5648/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ-Агро” суми 10088,10 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” (84180, Донецька область, Слов’янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ-Агро” (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 96, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 37405944) суму 503 (п’ятсот три) грн. 02 коп. пені, суму 504 (п’ятсот чотири) грн. 40 коп. штрафу, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2015 р.

Суддя А.О. Науменко