Ухвала суду № 42538528, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/32908/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 по справі №2а/2370/5777/2011 за позовом Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро» до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 позовні вимоги Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро» до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000372301 в частині визначення зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1838,50грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010 №0000252301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25235,00грн. основного платежу та 14849,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 09.11.2010 №0000242301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38626,00грн. основного платежу та 19313,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Звенигородська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби 17.05.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2011.

В обґрунтування своїх вимог Звенигородська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Звенигородською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 25235,00грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38626,00грн.; пункту 3.4 статті 3, підпунктів 9.10.1, 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно отримання доходу у негрошовій формі від послуг з мобільного зв'язку та повернення отриманих коштів на відрядження пізніше граничного строку, в результаті чого донараховано зобов'язання в сумі 38626,00грн.

За результатами перевірки Звенигородською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області складено акт від 02.11.2010 №559/23-018/33799641 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.11.2010 №0000252301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25235,00грн. основного платежу та 14849,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 09.11.2010 №0000242301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38626,00грн. основного платежу та 19313,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 10.11.2010 №0021681701/0 про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з робітників та службовців по акту документальних перевірок в сумі 1622,30грн. основного платежу та 3244, 60грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем було оскаржено зазначені податкові зобов'язання, проте вони були залишені без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 №0000252301/1, від 13.01.2011 №0000242301/1, а також від 13.01.2011 №0021681701/1.

В подальшому, в результаті розгляду Державною податковою адміністрацією у Черкаській області повторної скарги платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, про що складено акт від 30.03.2011 №187/23-018/33799641.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 25235,00грн.

Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у Черкаській області від 01.04.2011 №8551/25-010 було залишено без змін визначене зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість із прийняттям податкових повідомлень-рішень від 08.04.2011 №0000252301 та №0000242301 у яких зобов'язання залишились незмінними.

Крім того, визначено зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 3677,00грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0000372301.

Також, Державною податковою адміністрацією в Черкаській області встановлено неправильно визначену під час первісної перевірки суму податку з доходів фізичних осіб в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0002451701, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1379,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2758,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відносив до складу валових витрат вартість отриманих транспортних послуг, що надавалися контрагентами Приватним підприємством «Лубни-торг», Приватним підприємством «Хитці-Агропром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іншторм».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, отримання позивачем транспортних послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів, торгівлю якими здійснює підприємство, тісно пов'язане з основною діяльністю підприємства, а також підтверджується відповідними розрахунковими та іншими первинними документами.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, формування валових витрат здійснювалося підприємством з урахування вимог податкового законодавства.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по використаному бензину на орендований транспортний засіб з огляду на те, що бензин не призначений для використання у власній господарській діяльності позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство «Звенигородка-Альянс-Агро» у періоді, що перевірявся, здійснювало списання паливно-мастильних матеріалів на транспортний засіб у відповідності до договорів про використання власного автомобіля у виробничих цілях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з договорами, укладеними між підприємством та директором ОСОБА_1, останнім використовувався власний автомобіля у виробничих цілях Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро». Тобто, автомобіль фактично експлуатувався директором Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро» ОСОБА_1 для виконання своїх службових обов'язків та за рахунок коштів позивача в частині оплати пального.

За результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що при укладенні договорів сторонами виконано всі вимоги законодавства щодо їх укладення. За наслідками виконання договорів про використання власного автомобіля у виробничих цілях складено відповідні первинні документи, зокрема, звіти директора до актів списання пального, в яких вказано мета поїздки, відстань та обсяг використаного пального.

Аналіз зазначених правовідносин дає підстави вважати, що витрати позивача на паливно-мастильні матеріали, пов'язані з господарською діяльністю Приватного підприємства «Звенигородка-Альянс-Агро» та здійснювалися з метою забезпечення діяльності підприємства.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності нарахування податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 по справі №2а/2370/5777/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв