Рішення № 42533561, 28.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/322/15

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

У лютому 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Соцком Банк" (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 132580,77 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10000 доларів США на споживчі цілі та інші потреби, зі строком користування кредитними коштами до 22 жовтня 2009 року, зі сплатою 24% річних.

У якості забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором 23.10.2007 року між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, відповідно до яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язанням ОСОБА_3.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконують внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 16587,11 доларів США, що еквівалентно 132580,77 грн., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 132580,77 грн., також стягнути з відповідачів у рівних частках судовий збір у розмірі 1325,81 грн..

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" та стягуючи солідарно з боржника та поручителів суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки, не сплачують заборгованість за кредитом, відсотками та пенею, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 16587,11 доларів США, що еквівалентно 132580,77 грн..

Однак колегія суддів повністю не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 23 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10000 доларів США на споживчі цілі та інші потреби, зі строком користування кредитними коштами до 22 жовтня 2009 року, зі сплатою 24% річних (а.с.8-13).

23 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 102-1/083 ДП1, відповідно до якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов'язання позичальником (а.с.16).

У якості забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором 23.10.2007 року між Банком та ОСОБА_5 також був укладений договір поруки № 102-1/083 ДП2, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язанням ОСОБА_3 (а.с.17).

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконують внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 16587,11 доларів США, що еквівалентно 132580,77 грн., яка складається з:

- заборгованість за простроченим кредитом - 28646,99грн, що еквівалентно 3584,01 доларів США;

- заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом - 18828,07 грн., що еквівалентно 2355,57 доларів США;

- пеня - 85105,71 грн., що еквівалентно 10647,53 долара США.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за кредитним договором. У разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, сплатити штрафні санкції та інші належні до сплати платежі тощо.

Проте ОСОБА_3 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашав кредит, та не сплачував відсотки за користування коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань по даному договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачі підписали договір кредиту та договори поруки добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору та договорів поруки сторонами визначено як обов'язковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд повинен був застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, то колегія вважає, що воно не заслуговує на увагу, оскільки: по-перше, ОСОБА_3 з відповідною заявою до суду першої інстанції не звертався, по-друге, перебіг строку позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України був ним перервано шляхом проведення оплат по кредиту, тобто визнанням свого боргу (а.с. 119-122).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом, заборгованості за відсотками за фактичне користування кредитом, але не може погодитися з розміром стягнутої пені з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів пені у розмірі 10647,53 долара США, що еквівалентно 85105,71 грн., яка втричі перевищує тіло кредиту, не врахував рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", де з приводу значного перевищення розміру неустойки над розміром основного боргу за кредитом, було зазначене наступне: "Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпними. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір пені повинен бути зменшений до розміру заборгованості за прострочення кредиту, тобто до 3584,01 долара США, що в еквіваленті становить 28646,99 грн..

Що стосується солідарної відповідальності відповідачів, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, проте не врахував, що відносно фізичних осіб та юридичних осіб - поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.

Досліджуючи обставини солідарної відповідальності, заявлених вимог позивача, колегія суддів вважає, що оскільки договору поруки укладені з кожним окремо поручителем та Банком, а не загальним для всіх договором поруки, між поручителями не існує солідарної відповідальності між собою. Така відповідальність витікає з кожного конкретного договору поруки та стосується кожного поручителя та ОСОБА_3, які на підставі окремого договору є солідарними відповідачами.

Солідарна відповідальність є обґрунтованою тільки стосовно кожного поручителя та ОСОБА_3, тільки в тих правовідносинах, які ґрунтуються на кожному окремому договорі поруки, укладеному кожним окремо поручителем.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині солідарної відповідальності всіх відповідачів між собою та в частині розміру пені є безпідставним, а тому в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення наступним чином: "Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" задовольнити частково. Стягнути солідарно з: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" (МФО 388313, ЄДРПОУ 26364113, р/р № 32079103201 в Управлінні НБУ в Одеській області) прострочену заборгованість за кредитним договором № 102-1/083 від 23.10.2007 року у розмірі 76222,05 грн., яка складається з: заборгованість за простроченим кредитом - 3584,01 доларів США, що станом на 11.10.2012 року складає - 28646,99 грн.; заборгованість за відсотками за фактичне користування кредитом - 2355,57 доларів США грн., що станом на 11.10.2012 року складає - 18828,07 грн.; пеня - 3584,01 доларів США, що станом на 11.10.2012 року складає - 28646,99 грн..

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" судовий збір по 254 грн., з кожного.".

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко