Ухвала суду № 42532590, 26.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1875/14-ц 26.01.2015 26.01.2015 26.01.2015

Провадження № 22ц/784/150/15 Головуючий 1 інстанції Губницького Д.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України.

26 січня 2015 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Лисенка П.П. ,

суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Харитоновою І.В.,

з участю:

представника ПАТ «Енергоатом» - Свічкарьова О.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ухвалу Ленінського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2014 року про скасування заходів забезпечення позову, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання права власності та виключення майна з акту опису й арешту майна, -

у с т а н о в и л а :

19 березня 2014 року ОСОБА_5 пред'явила до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі ПАТ «Енергобанк») вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

На підставі договору дарування від 13 лютого 2012 року він отримав від доньки ОСОБА_6 у власність нежитлове приміщення загальною площею 235, 4 м2 на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1.

Користуючись своїми права власника, він продав вказане майно ОСОБА_3, про що був складений договір купівлі-продажу від 25 лютого 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7

Однак, зазначений договір є нікчемним, оскільки на момент його укладення спірне майно перебувало в іпотеці ПАТ «Енергобанк», яке не давало йому згоди на його відчуження третій особі.

Проте, за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2013 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 235, 4 м2 на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1, шляхом їх реалізації з прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 25 від 08 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_8

Посилаючись на викладенні обставини, просив виключити з Акту опису й арешту майна від 25 червня 2013 року зазначене нежитлове приміщення та звільнити його з-під арешту.

Заявою від 20 травня 2014 року позивач збільшив свої вимоги, та просив також визнати за ним право власності на вказане майно.

Крім того, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити продаж арештованого майна - нежитлового приміщення загальною площею 235, 4 м2 на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_3, по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/1416/3004/2012.

Ухвалою Ленінського районного суду від 21 травня 2014 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Рішенням того ж суду від 05 червня 2014 року, яке на сьогодні набрало законної сили і є чинним, в задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.

11 вересня 2014 року ПАТ «Енергобанк» звернулось до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ленінського районного суду від 21 травня 2014 року, оскільки відмовляючи ОСОБА_6 у позові, суд 1 інстанції забув їх скасувати.

Ухвалою Ленінського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2014 року зазначену заяву ПАТ «Енергобанк» задоволено.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати й постанови нову, яким в задоволені заяви ПАТ «Енергобанк» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалась на невідповідність рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільно-процесуального законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржена ухвала постановлена судом у відповідності з вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Так, скасовуючи заходи забезпечення позову, районний суд виходив з того, що справа вирішена не на користь позивачки, а тому є законні підстави для вчинення ним оскарженої представником ОСОБА_3 процесуальної дії.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Дійсно, в силу ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Зокрема, позов може забезпечуватися зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов право власності на це майно або про виключення його з опису.

Проте, згідно із частинами 6 статті 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

У той же час, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь к справі. При цьому, їх неявка до суду не є перешкодою цьому.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_5 (а.с. - 2-3) та ухвали Ленінського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2014 року (а.с. - 79) зупинення продажу арештованого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, застосовувалось районним судом на забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання права власності і виключення майна з акту опису й арешту майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2014 року (а.с. - 100,101) у задоволені названого позову було відмовлено.

При цьому, ухвалюючи його, районний суд не вирішив питання щодо процесуальної долі застосованого ним заходу забезпечення позову.

Це судове рішення набрало чинності і є обов'язковим до виконання (а.с. - 120).

11 вересня 2014 року представник ПАТ «Енергоатом» - Свічкарьов О.В. подав до Ленінського районного суду м. Миколаєва заяву, в якій просив скасувати застосований ним захід забезпечення позову з підстави закінчення розгляду позову не на користь позивача.

Ця заява підлягала задоволенню, оскільки відповідно до виписаного вище і ч. 6 ст. 154 ЦПК України, законних підстав для збереження застосованого судом заходу забезпечення позову немає, а тому він підлягає скасуванню.

Оскільки це ж, з таких же мотивів вчинив і суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, про скасування оскарженої ухвали у зв'язку з порушення судом норм цивільного процесу при розгляді питання про скасування заходів забезпечення позову, то воно не може бути задоволене, оскільки законодавець не визначив, що навіть за доведеності, назване представником порушення тягне за собою такий як вимагає представник наслідку.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2014 року про скасування застосованого заходу забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: