Ухвала суду № 42530589, 02.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/704/15 Головуючий 1 інстанції - Помазан В.А.

Справа № 629/3896/14-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія:стягнення аліментів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом. Просила:

- визначити місце проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6-ти років (а.с.3).

В уточнених позовних вимогах позивач просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 2 000 гривень щомісячно (а.с.74).

Посилалась на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3. З лютого 2014 року дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. В добровільному порядку відповідач не надає достатніх коштів на утримання дочки.

Відповідач позов визнав частково, не заперечував проти стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2014 року позов задоволено частково - визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір'ю ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2014 року

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти у розмірі 2000 гривень.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржив, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу. В обгрунтування заперечень зазначив, що суд обгрунтовано стягнув аліменти в частці від його доходу, оскільки він працює та має стабільний дохід у розмірі 1350 гривень на місяць. Доводи позивача стосовно того, що він має додаткові доходи вважав безпідставними.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції - відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

У частині задоволених позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини рішення сторонами не оскаржується, та відповідно до ст.303 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Стаття 180 СК України передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, при цьому той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 183 СК України передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, ст.184 цього Кодексу передбачена можливість стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3, яка з лютого 2014 року мешкає з матір'ю. Позивачу з березня 2014 року встановлена друга група інвалідності. Відповідач мешкає окремо від сім'ї. ОСОБА_2 має постійне місце роботи, працює інженером-конструктором в ТОВ «Елеваторспецсервіс», де отримує заробітну плату в розмірі 1350 гривень (а.с.48,90,133)

Ухвалючи рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має постійне місце роботи та стабільний заробіток, а доказів того, що існують обставини, які віповідно до приписів ст.184 СК України є підставами для визначення аліментів у твердій грошовій сумі, позивач суду не надала.

Судова колегія з таким висновком погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що довідка про доходи ОСОБА_2 від 20 жовтня 2014 року не відповідає вимогам закону, висновків суду не спростовує, оскільки матеріали справи містять письмові докази, які свідчать про те, що відповідач має постійне місце роботи в ТОВ «Елеваторспецсервіс», де працює на посаді інженера-конструктора машин та устаткування сільськогосподарського виробництва і розмір його заробітної плати станом на листопад 2014 року складав 1350 гривень (а.с.48,90,133). Жодних доказів на спростування цієї обставини позивачем не надано.

В апеляційній скарзі позивач також вказує на те, що під час сумісного життя сторін відповідач мав значно більший дохід (5000-5500 гривень на місяць), що може свідчити про інші доходи відповідача, але суд при ухваленні рішення не взяв це до уваги. Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними доказами, а за приписами ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях. У письмових запереченнях ОСОБА_2 зазначає, що дійсно раніше він мав більші доходи, ніж зараз, але на даний час його дохід обмежений заробітною платою в ТОВ «Елеваторспецсервіс» (а.с.123-127).

Посилання позивача на те, що дитина ОСОБА_3 хвороблива, також не може вплинути на правильніть ухваленого судом рішення про стягнення аліментів, оскільки позивач, за наявності підстав передбачених ст.185 СК України, не позбавлена можливості ставити питання про стягнення з батька дитини додаткових витрат, оскільки той зобов'язаний брати участь у додаткових витратах, що викликані особливими обставинами, зокрема, хворобою дитини.

Що стосується посилань ОСОБА_1 на стан свого здоров'я, зокрема, на те, що вона є інвалідом другої групи, то ця обставина також не може вплинути на розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини. Права та обов'язки подружжя (колишнього подружжя) по утриманню, врегульовані ст.ст.75,76 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою.

Підстав для стягнення аліентів у твердій грошовій сумі - 2000 гривень на місяць, судова колегія не вбачає.

Разом з тим, за наявності підстав, передбачених ст.192 СК України, визначений за рішенням суду розмір аліментів, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Вищенаведене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, не допустив порушень вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже таке є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину залишити без змін.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді