Рішення № 42530536, 27.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження№22ц/790/502/14 Головуючий 1 інстанції - Григор'єв Б.П.

Справа № 641/13095/13-ц Доповідач -Коровін С.Г.

Категорія: - надання послуг

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Бездітко В.М.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання , -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Позивач посилався на те, що надає відповідачам послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVeid 24.06.2004 р. та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 21.07.2005 р. №630. Позивач посилався на те, що зазначеними правовими нормами регулюють відносини між суб'єктами господарювання предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати такі послуги. Відповідно до п. 18 вказаних Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідачі внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг станом на 20.11.13 р. мають заборгованість в сумі 10363 грн. 16 коп., що виникла за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2013 р. Просить стягнути з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання в сумі 10363 грн. 16 коп. та судовий збір в сумі 229,40 грн.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно 10363 грн.16 коп. заборгованості, та судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. в рівних частках з кожного з відповідачів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2014 року зазначене заочне рішення скасовано і справу призначено для розгляду в загальному порядку.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні суду першої інстанції заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначали, що вони здійснюють оплату за послуги КП «Харківські теплові мережі» іноді із запізненням, але в теперішній час не мають заборгованості перед позивачем, про що свідчать зроблені ними розрахунки нарахувань та оплати послуг позивача та квитанції про оплату за комунальні послуги. Також, просили суд застосувати до вимог КП «Харківські теплові мережі» строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти застосування строку позовної давності та зазначив, що строк позовної давності переривався внаслідок часткової оплати відповідачами нарахованих сум за спожиті послуги КП «ХТМ».

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2014 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволені.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі -10363,16 грн. та стягнуто в рівних частках з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. з кожного окремо.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення і у задоволенні позову відмовити. Апелянти вважають, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим доказам, не застосував позовну давність про застосування якої просили відповідачі. Судом не враховані надані відповідачами квитанції про сплату виниклої заборгованості. Судом належним чином не перевірено за який час виникла заборгованість, належний розрахунок боргу суду не надано. Судом також не враховано, що позивач неправильно визначив період за який відповідачі мають заборгованість.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується довідкою з місця проживання, про склад сім'ї та прописку, виданої КП «Жилкомсервіс», що у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Відповідно до ч.2, 3 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім, квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно до вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.

Зазначені нормативні акти регулюють відносини між суб'єктом господарювання предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послу (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати такі послуги.

Судом першої інстанції зазначено, що цивільні права та обов'язки між сторонами виникли безпосередньо з актів цивільного законодавства, відповідно до ст. 11 ЦК України

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» розрахунковим періодом для оплати таких послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно наданої позивачем відомості нарахувань та оплат, за теплову енергію заборгованість відповідачів за період з 01.04.2005р. по 30.09.2013р. складає 10363,16 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачі не заперечували проти того, що отримували від позивача послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення і здійснювали оплату за ці послуги, але не регулярно і не в повному обсязі, посилаючись при цьому на хворобу членів сім'ї, нерегулярне виплату заробітної плати.

Крім того відповідачами у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2008 року між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_6 був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання (опалення та гаряче водопостачання). Згідно зазначеного договору (а.с.36,67) відповідачі визнали виниклу заборгованість станом на 01.07.2008 року в розмірі 6357 грн. 01 коп. та зобов'язалися її сплатити у розстрочку в період з 08.07.2008 року по 08.07.2013 з щомісячним платежем в сумі 105 грн.95 коп. Договором передбачено, що суми поточного щомісячного платежу будуть складатися з сум щомісячних нарахувань та частини реструктуризованої заборгованості та послуги теплопостачання і становлять в опалювальний період 338,27 грн., в міжопалювальний період 143,39 грн. Зазначеним договором передбачено як дострокове погашення боргу так і можливість підприємства у разі невиконання сплати поточного споживання та щомісячного погашення боргу звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, що утворилася.

Згідно наданої позивачем відомості начислення та оплати за теплову енергію з 2001 року по квартирі відповідачів вбачається, що після укладення договору реструктуризації у липні 2008 року відповідачі неодноразово не виконували узгоджені договором умови оплати заборгованості і у лютому, березні 2008 року почали порушувати зобов'язання. З цього часу у відповідачів почала зростати заборгованість як по поточним платежам так і по поверненню реструктуризованого боргу.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачами не виконано умов договору про реструктуризацію заборгованості терміном до 08 липня 2013 року, тому стягнуто з відповідачки на користь позивача спірну суму, при цьому суд виходив з того, що підстав до застосування позовної давності про застосування якої просили відповідачі підстав немає.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Судом встановлено, що відповідачі проживають АДРЕСА_1 та користувалася наданими їй послугами по теплопостачанню, які надавав позивач.

На час звернення до суду - 20.11.2013 року заборгованість відповідачів, згідно позову, складала 10363 грн.16 коп. і утворилася за період з 01.04.2005 року по 30.09.2013 року.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вирішуючи спір, суд на зазначені вимоги уваги не звернув, стягуючи з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги по теплопостачанню за період з 01 квітня 2005 року, не врахував, що стягнення заборгованості обмежується трирічним строком і відповідачі під час розгляду справи просила застосувати строки позовної давності, відмовити в задоволенні позову, враховуючи.

У відповідності до ч.3 ст.267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. В заяві про заперечення проти позову (а.с.30) відповідачі також просили застосувати позовну давність до стягнення заборгованості, яка нарахована за строк, який перевищує три роки.

Згідно до укладеного між сторонами договору реструктуризації від 08.08.2008 року сторони встановили строк дії договору до виконання сторонами у повному обсязі взятих на себе зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній договором сумі підлягав виконанню до 08.08.2013 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі перестали виконувати щомісячні зобов'язання з погашення заборгованості з липня 2008 року, що підтверджується наданим позивачем графіком погашення заборгованості. Згідно з графіком відповідачі в лині 2008 року не сплачували як поточні платежі так і за договором реструктуризації, в січні, лютому 2009 року сплатили заборгованість не в повному обсязі, в березні 2009 року знов не виконували зобов'язання, не сплачували суми за договором реструктуризації та поточні платежі в жовтні, листопаді, грудні 2009 року і після цього кожного місяця мали заборгованість по сплаті за послуги позивача, та не виконували зобов'язання за договором реструктуризації з вимогами про стягнення заборгованості за поточні платежі та за невиконання договору реструктуризації від 2008 року позивач звернувся до суду з позовом лише 22 листопада 2013 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами договору реструктурізації п.1) громадянин зобов'язаний здійснювати повернення заборгованості частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором, а саме в опалювальний період 338,27 грн., в між опалювальний період 143,39 грн. щомісячно. Оскільки умовами договору (строками погашення реструктуризованої заборгованості) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення заборгованості повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, а з урахуванням п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» розрахунковим періодом для оплати таких послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Ппочаток позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок суду про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання споживачем зобов'язань за договором реструктурізації, позовна давність за вимогами кредитора про повернення несплачених коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

За таких обставин, з висновком суду про необґрунтованість заяви відповідачів про застосування позовної давності не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норми матеріального права.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у справі, що переглядається - 25 липня 2015 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Позивач своїм правом передбаченим зазначеними законами не скористувався і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості значна частина якої утворилася за межами позовної давності.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом по стягнення заборгованості в листопаді 2013 року, то з урахуванням позовної давності з відповідачів слід стягнути нараховану заборгованість у межах трирічного строку до часу звернення до суду, а саме з листопада 2010 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за цей час складає 1745 грн.14коп. Колегія вважає, що ця сума підлягає стягненню з відповідачі солідарно на користь позивача.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати. Судові витрати позивача складають 229 грн.40 коп., що підтверджується квитанцією про сплату. Колегія вважає необхідним стягнути зазначену суму з усіх відповідачів у рівних частках, а саме по 57 грн.35 коп. з кожного.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення. Позовні вимоги Комунального підприємства «Харкіські теплові мережі» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послухи централізованого з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в розмірі 1745 грн. 14 коп. (тисяча сімсот сорок п'ять гривень 14 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 судовий збір на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» по 57 грн. 35 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -