Рішення № 42528769, 28.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/36/15 Справа № 183/3240/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 м. Дніпропетровськ

28 січня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Ялової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року в частині відмови у стягненні штрафу, та в цій частині задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 54-56 /.

Зазначеним заочним рішенням суду від 11.02.2014 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволені частково.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №842391/ФЛ від 25.06.2008 року у розмірі 1039656,77 грн., яка складається із заборгованості по непогашеному кредиту у розмірі - 488073,68 грн., заборгованості по процентам у розмірі - 436579,26 грн., витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у розмірі - 42626,72 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі - 72377,11 грн.

Крім того, суд вирішив, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором №842391/ФЛ від 25.06.2008 року в сумі 1039656,77 грн., - звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,250 га, за цільовим призначенням вона надана була для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, АДРЕСА_1, без номера, кадастровий номер - 122328500:03:005:0367, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 1874, і є предметом іпотеки згідно договору іпотеки №842391/ФЛ-3, посвідченого 25.06.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 1875, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», із початковою ціною продажу, яку буде визначено в межах виконавчого провадження на підставі ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати в сумі 3284,43 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено / а. с. 35-39/.

Судом встановлено, що 25.06.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра»), та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №842391/ФЛ (далі Договір) згідно якого банк видав останньому кредит в сумі 495405,13 грн. до 12.06.2019 року. Кредит було надано для придбання нерухомого майна (земельної ділянки). Зі свого боку ОСОБА_2 зобов'язувався щомісячно до 10 числа поточного місяця вносити на рахунок банку мінімально необхідні платежі, що включають в себе погашення заборгованості за кредитом, а також сплату процентів за користування кредитом у розмірі 18,59% річних на суму залишку заборгованості за кредитом /а. с. 5-7/.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») 25.06.2008 року було укладено договір поруки №842391/ФЛ-П, згідно умов якого вона виступила поручителем ОСОБА_2 за вказаним вище кредитним договором, і зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором у такому ж обсязі, що і ОСОБА_2, включаючи погашення суми кредиту, сплату процентів за користування кредитом, сплату штрафів, пені та інших платежів за кредитним договором, що передбачено п.п. 1.1. - 1.4. договору поруки /а. с. 8/.

Крім того, в забезпечення належного виконання умов кредитного договору, між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 25.06.2008 року було укладено договір іпотеки №842391/ФЛ-3, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,250 га, що була надана за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, АДРЕСА_1, без номеру, кадастровий номер - 122328500:03:005:0367, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2008 року, який повсідчено в нотаріальному порядку /а. с. 9-10/.

Під час укладення договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ознайомлені з їх умовами та погодилися з ними підписавши їх.

Однак, ОСОБА_2 не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 08.04.2013 року виникла заборгованість за кредитним договором перед банком у розмірі - 1089197,28 грн., яка складається з: 488073,68 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 436579,26 грн. - заборгованість по процентам; 42626,72 грн. - втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; 72377,11 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості; 49540,51 грн. - штрафу /а. с. 11/.

За таких обставин та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку, відносно стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, - підлягають частковому задоволенню в силу ст.ст. 14-16, 89, 526, 530, 549, 553, 554, 590, 610, 611, 615, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачі повинні відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати, а тому стягнув з них солідарно на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3284,43 грн.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку, в частині стягнення штрафу у розмірі 49540,51 грн., є необгрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 5.2. Кредитного договору, у разі прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.3 Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п. 4.3, за виключенням п. п. 4.3.3, 4.3.4 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1 цього Договору, за кожен випадок.

Проте, позивач не зазначив у позові та з матеріалів справи не вбачається у чому виявилося порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог п. 4.3 Кредитного договору.

До того ж, позивач вказує лише на єдине порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог Кредитного договору - несвоєчасне погашення кредиту та процентів за ним, а вказаний пункт 4.3 Договору (окрім п.п. 4.3.3, який згідно п. 5.3 Договору не застосовується при нарахуванні санкцій за цим пунктом) взагалі цього не стосується.

Відповідно до п.п. 4.3.2 Кредитного договору, який зобов'язує відповідача «Суворо дотримуватися положень цього Договору, а також Договору іпотеки, визначеного п. 2.1 цього Договору», то вказаний пункт, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також на те, що позивачем не доведено інше, може поширюватися лише на порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за ним.

До того ж цивільно-правова відповідальність за вказане порушення передбачена п. 5.2. Кредитного договору у вигляді стягнення пені за прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідних платежів з погашення кредиту, а отже позивач фактично просить стягнути як пеню, так і штраф за одне і те ж порушення умов договору.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за одне і теж порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності, свідчить (надумку суду першої інстанції) про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду (в оскаржуваній його частині) в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду, в частині солідарного стягнення судових витрат по справі, - скасувати, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке, в оскаржуваній його частині (відмова у стягненні штрафу в розмірі 49540,51 грн. на підставі п.5.2 Кредитного договору), - відповідає вимогам закону. Висновки суду в цій частині позовних вимог достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що в силу умов Кредитного договору № 014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року, зокрема п. п. 5.2, 5.3 цього договору, та ст. 61 Конституції України, позовні вимоги банку про стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 49540,51 грн. на підставі п.5.3 Кредитного договору - задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема позовної заяви та розрахунку заборгованості, банком були заявлені вимоги про стягнення з відповідачів пені у відповідності з вимогами п. 5.2 Кредитного договору в розмірі 72377,11 грн., які задоволені судом першої інстанції.

Згідно п. 5.2 Кредитного договору - позичальник зобов'язаний сплатити пеню у разі прострочення ним виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісії та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п. 3.3.3 цього Договору.

Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по Договору, банком були заявлені вимоги про стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 49540,51 грн. у відповідності з п. 5.3 Кредитного договору, тобто у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

Згідно п.5.3 Кредитного договору - у разі порушення позичальником вимог п. 4.3,

за виключенням п. п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, за кожен випадок.

Доказів того, що позичальник порушив якісь підпункти пункту 4.3 Договору, позивач суду не надав, як і не зазначив у позові які конкретно порушення (що передбачені п. 4.3 Договору) були допущені відповідачем. Єдиний пункт, який можна вважати порушеним з боку відповідача, є п. 4.3.2 (суворо дотримуватись положень цього Договору), оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, відсотків за користування ним, але, за неналежне виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та інших платежів, - Договором (п. 5.2) передбачена пеня, про стягнення якої позивачем було заявлено позовні вимоги та які задоволені судом першої інстанції.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі доказів, що були надані суду сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, в частині відмови у стягненні штрафу, не спростовують висновки суду першої інстанції.

Щодо рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» судового збору в розмірі 3284,43 грн., то воно підлягає скасуванню з наступних підстав.

Стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3284,43 грн. суд першої інстанції не врахував, що з відповідачів слід стягнути 3441,00 грн.(сума судового збору, яка сплачена позивачем у відповідності зі ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» - а. с. 1), як і не врахував те, що діючим процесуальним законодавством не передбачено розподіл між сторонами судових витрат в солідарному порядку, тому рішення суду в цій частині слід скасувати з постановленням рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача по ? частині зазначеної суми на підставі ст. ст. 88, 309 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», тобто по 1720,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.

Заочне рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року в частині солідарного стягнення судових витрат - скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати по 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) з кожного.

В іншій, оскаржуваній частині, рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: