Рішення № 42523878, 28.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 Справа № 908/5636/14

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя.

до відповідача: Фермерського господарства "Наталі", с. Кінські Роздори, Пологівський район, Запорізька область.

Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1145 від 04.11.2014р.

від відповідача: не з'явився.

До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про стягнення суми 46091грн. 51 коп. заборгованості за договором № 10 про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур від 03.10.2012р., яка складається з 33500грн. 00 коп. основного боргу, 2333грн. 81коп. 3% річних, 4562грн. 70коп. пені, 5695грн.00коп. інфляційних витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається ст.ст. 179, 180, 193, 199, 216, 217, 218, 220, 222, 230 ГК України, ст.ст. 526, 530, 625, 626, 629, 837 ЦК України, договором № 10 від 03.10.2012р. Позивач вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманого позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права та стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 10.12.2014р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 29.12.2014р.

Ухвала суду про порушення провадження по справі була направлена в установленому законом порядку і в належний строк та на адреси сторін, зазначені в позовній заяві (вих. № 09-11а/14650 від 03.12.2014р.).

В зв'язку неявкою представника відповідача, судове засідання, розпочате 29.12.2014р., відкладалось до 28.01.2015р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони належним чином, заздалегідь до судового засідання були сповіщені судом про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПК України", 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. { Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013 }

25 грудня 2014р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв'язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні, в зв'язку з його відрядженням і відсутністю іншого спеціаліста з юридичних питань.

До клопотання долучено наказ про відрядження юриста Міжнародної юридичної фірми "Ярослав Гришин та партнери" для проведення юридичного аудиту ТОВ "Екліпс Алюмінієм", що немає ніякого відношення до сторін по справі і не може прийнято судом, як належний доказ поважності неявки представника відповідача.

Клопотання судом залишено без задоволення, поскільки ФГ "Наталі" є юридичною особою і відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник господарства повинен забезпечити явку компетентного, повноважного представника або керівник господарства особисто прийняти участь у судовому засіданні та належним чином виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 10.12.2014р. і надати суду всі витребувані документи та контрозрахунок пред'явленої до стягнення суми.

Представник відповідача, в судове засідання, продовжене 28.01.2015р. не з'явився повторно.

28 січня 2014р. до суду від відповідача надійшло клопотання чергове про відкладення судового засідання, в зв'язку з неможливістю присутності представника в судовому засіданні, в зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні, яке відбудеться в Апеляційному суді Запорізької області по справі №317/1930/14, в якій представник представляє інтереси ОСК «Гриф-2006».

Клопотання судом залишено без задоволення, поскільки ФГ «Наталі» є юридичною особою і відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник господарства повинен забезпечити явку компетентного, повноважного представника або керівник господарства особисто прийняти участь у судовому засіданні та належним чином виконати вимоги суду, викладені в ухвалах від 10.12.2014р., 29.12.2014р. і надати суду всі витребувані документи.

Відповідач частково виконав вимоги суду, надав суду лише відзив на позовну заяву, в якому не визнав заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволенні. Відповідач вважає, що наданий позивачем акт здачі - приймання робіт не відповідає вимогам до первинних документів та не може слугувати підтвердженням факту здійснення господарської діяльності.

Відповідач по справі є юридичною особою і керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі.

Систематична неявка представника відповідача до судового засідання та належне виконання законних вимог, викладених в ухвалах суду є безпідставним ігнорування вимог суду, проявом неповаги до інших учасників судового процесу, а також його затягування.

Позовна заява надійшла до суду 09 грудня 2014р. і згідно зі ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви.

Але, представником відповідача Пілегіною А.А. надано клопотання про неявку в зв'язку з зайнятістю іншої особи в інших судових засіданнях, ніяким чином не пов'язані з відповідачем по даній справі. Виходячи з викладеного, юрист Пілегіна А.А. зловживає процесуальними правами і неналежним чином ставиться до виконання своїх зобов'язань, як представника відповідача в даній справі, ігноруючи його інтереси. В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку щодо направлення окремої ухвали на адресу керівника Фермерського господарства «Наталі».

Представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, збільшення ціни позову (докази направлення заяви відповідачу долучені до матеріалів справи). Позивач просить суд стягнути з відповідача: 33500 грн. 00 коп. основного боргу, 233грн. 81коп. 3% річних, 4562грн. 70 пені, 5695грн. 00коп. інфляційних витрат.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 47340,09 грн., яка складається з 33500грн. 00 коп. основного боргу, 2491грн. 09коп. 3% річних, 3644грн. 00 коп. пені, 7705грн. 00коп. суми індексу інфляції.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 28.01.2015р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 ( далі - позивач - виконавець за договором) та ФГ «Наталі» (далі - відповідач - замовник) було укладено договір №10 про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач (виконавець) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур із застосуванням високовиробничих імпортних комбайнів «МР-38», «МР-40», а замовник зобов'язується оплатити виконавцю дані послуги в порядку й на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.3. договору, договірна вартість збирання врожаю, а саме с/г культури - соняшника, складає - 150,00 грн. за гектар.

Дотримуючись усіх вимог договору №10 від 03.10.2012 р., позивач надав послуги щодо збирання врожаю.

31.10.2012 р. між відповідачем, як замовником та позивачем, як виконавцем було підписано акт виконаних робіт за договором №10 від 03.10.2012 р.

Згідно підписаного акту виконаних робіт 31.10.2012 р., сума, яка підлягає оплаті за надані відповідачу послуги, згідно договору №10 від 03.10.2012 р. склала 73 500 (сімдесят три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

Відповідно до зазначеного акту виконаних робіт 31.10.2012 р., будь-яких претензій щодо надання послуг за договором №10 від 03.10.2012 р. до позивача, як виконавця, від відповідача не було.

Але відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав частково, 01.02.2013 р відповідачем було проведено часткову оплату послуг за договором №10 від 03.10.2012 р. у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Згідно п.4.1. договору, розрахунки з договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, як виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту прийому виконаних робіт.

Згідно п.4.4. договору, взаємні розрахунки між відповідачем та позиваечм вважаються виконаними після перерахунку грошових коштів в повному обсязі на рахунок виконавця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем, на адресу відповідача, було надіслано вимогу від 03.11.2014 р. щодо погашення, заборгованості за договором №10 від 03.10.2012р., але будь-якої відповіді від відповідача не надходило.

На момент розгляду спору по суті, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., пред'явлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності, з урахуванням вимог частини другої статті 260 ЦК України, не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач в відзиві на позовну заяву зазначив, щодо спливу строку позовної давності і просить відмовити в стягненні пені.

Згідно п. 5.3. договору, при несвоєчасному розрахунку за всі види робіт, виконаних позивачем, як виконавцем, відповідач, як замовник, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення заборгованості.

Позивачем пред'явлено до стягнення суму пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до п. 5.3. договору №10 від 03.10.2012 р. у розмірі 3644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 00 коп. (згідно розрахунку № 2 що долучено матеріалів справи).

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені, та встановлено, і взято до уваги та задоволено клопотання відповідача, викладене в відзиві відповідача щодо застосування строків позовної давності щодо нарахування суми пені, поскільки, оплата за договором повинна була відбутись ще 10 листопада 2012р., а позов до відповідача було направлено позивачем 03 грудня 2014р.

Таким чином, згідно зі ст. 258 ЦК України, позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення пені.

Враховуючи викладене, в задоволенні вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як пред'явлених з пропуском строку позовної давності. .

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2491 (дві тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 09 коп. (розрахунок № 1) та суму індексу інфляції в сумі 7 705 (сім тисяч сімсот п'ять) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані суду розрахунки, судом встановлено, що сума трьох відсотків річних, за пред'явлений період, складає 2463грн. 40 коп., є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.

При перевірці розрахунку суми індексу інфляції судом встановлено, що сума індексу інфляції, за період з лютого 2013р по грудень 2014р., складає більшу суму ніж заявлено позивачем. Таким чином, сума індексу інфляції, що пред'явлена позивачем до стягнення є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Решта заперечень відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 267, 625 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Наталі" задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Наталі", 70650, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські Роздори, вул. Ватутіна, буд. 1 (р/р 2600910527401, МФО 313582, ЄДРПОУ 32701317) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, 69000, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», м. Київ, МФО 300346, ін. номер НОМЕР_1) 33500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 40коп. 3% річних, 7705 грн. 00коп. суми індексу інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Направити окрему ухвалу на адресу директора Фермерського господарства «Наталі».

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет