Рішення № 42523770, 26.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.15р. Справа № 904/1961/14За позовом Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради, м. Нікополь

до Фізичної особи -підприємця Новикова Олександра Вікторовича, м. Нікополь

про повернення земельної ділянки з приведенням її в придатний для використання стан

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Прокурор: Несевря Д.С., посв.№ 011405 від 24.10.2012 року;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор із нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради з позовною заявою, в якій просить суд: повернути земельну ділянку площею 0,0012 га, за адресою вул. Електрометалургів 6-А м. Нікополь з приведенням її в придатний для використання за цільовим призначенням стан, включаючи звільнення її від майна за рахунок Фізичної особи - підприємця Новикова Олександра Вікторовича, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року рішення господарського суду від 27.05.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 13.11.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Згідно автоматизованої системи документообігу справу №904/1961/14 передано на розгляд судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2014 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні на 23.12.14 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку після припинення договору оренди землі від 03.09.2007 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.01.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Нікопольським міжрайонним природоохоронним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку з нагляду за додержанням земельного законодавства України під час прийняття рішень з питань земельних відносин.

Перевіркою встановлено, що на підставі рішення Нікопольської міської ради № 32-17/V від 27.07.2007 року "Про надання приватному підприємцю Новикову Олександру Вікторовичу в оренду земельну ділянку по вулиці Електрометалургів 6-А за фактичним розміщенням кіоску торгівлі" 03.09.2007 між Фізичною особою - підприємцем Новиковим О.В. та Нікопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0012 га., яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів 6-А (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:020:0036), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040711000158 від 06.12.2007 (далі Договір).

Вказана земельна ділянка 03.09.2007 року передана відповідачу для користування, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка надана в оренду строком на 3 роки, після закінчення якого Орендар має переважне право поновлення на новий строк, повідомивши про це Орендодавця за два місяці до його закінчення (п. 2.2.).

Відповідач звернувся до Нікопольської міської ради із заявою про продовження терміну дії договору оренди лише 27.01.2011 року.

Рішенням Нікопольської міської ради від 27.05.2011 відповідачу відмовлено в поновлені договору оренди землі від 03.09.2007 на новий строк та листом № 14/15/0220-2159 від 04.07.2011р. повідомлено його про необхідність повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Нікопольським міжрайонним природоохоронним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку з нагляду за додержанням земельного законодавства України під час прийняття рішень з питань земельних відносин.

Перевіркою встановлено, що на підставі рішення Нікопольської міської ради № 32-17/V від 27.07.2007 року "Про надання приватному підприємцю Новикову Олександру Вікторовичу в оренду земельну ділянку по вулиці Електрометалургів 6-А за фактичним розміщенням кіоску торгівлі" 03.09.2007 між Фізичною особою - підприємцем Новиковим О.В. та Нікопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0012 га., яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів 6-А (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:020:0036), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040711000158 від 06.12.2007 (далі Договір).

Вказана земельна ділянка 03.09.2007 року передана відповідачу для користування, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка надана в оренду строком на 3 роки, після закінчення якого Орендар має переважне право поновлення на новий строк, повідомивши про це Орендодавця за два місяці до його закінчення (п. 2.2.).

Відповідач звернувся до Нікопольської міської ради із заявою про продовження терміну дії договору оренди лише 27.01.2011 року.

Рішенням Нікопольської міської ради від 27.05.2011 відповідачу відмовлено в поновлені договору оренди землі від 03.09.2007 на новий строк та листом № 14/15/0220-2159 від 04.07.2011р. повідомлено його про необхідність повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який Існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (стаття 152 Земельного кодексу України).

За приписами статі 98 Цивільного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді, на транспортному; право прокладання та експлуатації лінійних комунікацій; право відводу і забору води та право проходу до природної водойми; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути (стаття 99 цього ж Кодексу).

Порядок встановлення земельних сервітутів унормований статтею 100 Земельного кодексу України. Так, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні вимоги визначені і у статті 402 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягав нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень унормовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно зі статтею 2 названого Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації, за приписами статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право користування (сервітут).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу 1 та пункту 4 розділу IІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень названого Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року. До січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Таким чином, відповідач використовував спірну земельну ділянку (площею 0,0012 га) після припинення договору оренди землі від 03.09.07 року, вказана земельна ділянка не відводилася та не надавалася у користування відповідачеві та у нього відсутні документи, які посвідчують право на таку земельну ділянку.

Крім того, договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 30.10.12 передбачав встановлення сервітуту відносно земельної ділянки, площею 0,001780 га, проте він не пройшов обов'язкову державну реєстрацію, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії АТТ №309235 від 21.05.2014 року.

Також у вказаному договорі не вказано схеми розташування земельної ділянки та її кадастровий номер, що унеможливлює встановлення того факту, чи входить спірна земельна ділянка площею 0,0012 га до земельної ділянки площею 0,001780 га., яка вказана в договорі сервітуту.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до вимог ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення строків повернення тимчасово займаних земель.

Враховуючи відсутність правових підстав для використання спірною земельною ділянкою, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально доведеними та такими, що не спростовані відповідачем, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Новикова Олександра Вікторовича (53200, м. Нікополь, вул. Трубченка, 12-А, ідентифікаційний номер 2722002190) повернути земельну ділянку площею 0,0012 га, вартістю 10620,84 грн., за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 6-А, з приведенням її в придатний для використання за цільовим призначенням стан, включаючи звільнення її від майна за рахунок Фізичної особи-підприємця Новикова Олександра Вікторовича, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Стягнути з Фізичну особу-підприємця Новикова Олександра Вікторовича (53200, м. Нікополь, вул. Трубченка, 12-А, ідентифікаційний номер 2722002190) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1., 2.2.) судовий збір в розмірі 1218грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.01.2015 року

Суддя С.В. Мартинюк