Ухвала суду № 42523694, 27.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 815/8483/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс - Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановиЛА:

Приватне підприємство «Ексімтранссервіс - Південь» (далі - ПП «Ексімтранссервіс - Південь», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.11.2013 р. №0005322200 та визнання дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо його прийняття неправомірними.

Суд першої інстанції своєю постановою від 03 лютого 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив частково.

Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.11.2013р. №0005322200.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2013р. посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі п.200.10 ст.200 ПК України в порядку ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ПП «Ексімтранссервіс-Південь» за серпень 2013р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №608/22-03/33567045/4 від 15.10.2013 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.»

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України ПП «Ексімтранссервіс-Південь» в частині завищення задекларованої у рядку 24 (залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) по декларації за серпень 2013р. ПДВ на 12565905, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.10.2013р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0005322200 від 19.11.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12565905,00 грн.

Позивач зазначає та вказує в акті камеральної перевірки від 15.10.2013р., що в Додатку 2 „Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" до податкової декларації з ПДВ за серпень 2013р. від 10.09.2013р. ним відображено залишок невідшкодованих сум ПДВ за період січень 2009р. - липень 2009р., вересень-грудень 2009р., січень-березень 2010р., червень-липень 2010р. у розмірі 12565905грн.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, законодавством встановлено, що платник податків, який прийняв рішення про отримання бюджетного відшкодування повинен надати податковому органу відповідну заяву. При цьому ПК України визначає, що отримання бюджетного відшкодування є правом платника податку, та у разі його невикористання суми від'ємного значення ПДВ враховуються у зменшення податкових зобов'язань.

Відповідно до п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, застосування цієї норми та встановленого в ній строку стосується лише випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою у встановленому Кодексом порядку.

Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не тотожне прийняттю платником податку рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, оскільки відсутня відповідна заява платника податків до податкового органу.

В акті перевірки не спростовується правомірність формування податкового кредиту та сума від'ємного значення з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що позивач не подавав до податкового органу заяви про бюджетне відшкодування сум ПДВ, а тому відповідні посилання в акті перевірки на застосування п.102.5 ст.102 ПК України є безпідставним.

Вказана позиція викладена в ухвалі від 02.12.2013 року Вищого Адміністративного суду України по справі №К/9991/67527/12.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 вказаної статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Пунктом 102.5 передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Строки давності застосовуються виключно до права платника податку на повернення надміру сплачених та відшкодування грошових зобов'язань та не розповсюджується на право зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Враховуючи той факт, що позивач не виявив свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із такою заявою, то відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності для подання заяви про бюджетне відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі від 16.12.2013 року Вищого Адміністративного суду по справі за №К/9991/76348/12.

Також слід зазначити, що п.102.5 ст.102 ПК України регулюється виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Крім того, Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди. Термін давності, вказаний у п. 102.5. Кодексу, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Отже, з урахуванням наведеного, твердження податкової інспекції щодо спливу терміну давності по декларуванню спірної суми від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за №0005322200 від 19.11.2013р. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3. ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами зазначеної статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому Кодексом.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, прийняття податкового повідомлення-рішення є повноваженням ДПІ як контролюючого органу, що реалізується за наслідками проведеної перевірки, та відповідні дії не можуть порушувати права та інтереси платника податків. При цьому задоволенням позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення повністю відновлюються порушені права позивача у спірних правовідносинах, та застосування поряд із оскарженням податкового повідомлення-рішення іншого способу захисту порушеного права в даному випадку є необґрунтованим.

Таким чином, оцінивши в сукупності встановлені факти і обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПП "Ексімтранссервіс-Південь" підлягають задоволенню частково із скасуванням оскарженого податкового повідомлення-рішення у зв'язку з його протиправністю та відмовою у позові в частині визнання дій з його прийняття протиправними.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс - Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк