Постанова № 42523394, 28.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року 810/6698/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 13 год. 25 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Бориспільрайагропромбуд" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду у вересні 2013 року звернулось Приватне підприємство "Бориспільрайагропромбуд" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 року №000007220 та №000082220 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2013 року на підставі наказу начальника Бориспільської ОДПІ від 20.06.2013р. № 462 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарським відносинам з ТОВ "Дейверс Інвест" (код ЄДРПОУ 37212057), їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року, ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 № 359/22-2/20576854.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 183227,37 грн., та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 192388,93 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013р № 0000082220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 256704,00 грн. (основний платіж - 192388,93 грн., штрафна (фінансова) санкція - 48097,23 грн.), та від 16.07.2013р. № 0000072220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256704,00 грн. (основний платіж - 183227,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 45806,85 грн.).

Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені між позивачем та ТОВ "Дейверс Інвест", а також ТОВ "Главмет" договори мали реальний характер - роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року, касаційну скаргу ПП "Бориспільрайагропромбуд" задоволено частково, Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 810/4903/13-а - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 2 грудня 2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Лиска І.Г. та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача Гайдук О.О. підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов, підтвердила обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Дейверс Інвест", а також ТОВ "Главмет" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, а ТОВ "Дейверс Інвест" та ТОВ "Главмет" здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Макаренко С.В. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є такими, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Бориспільрайагропромбуд" є юридичною особою, що зареєстрована Бориспільською районною державною адміністрацією24.03.1992 за № 13301200000000295. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.03.1992 за № 479-04та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.07.2012 № 200057202 (індивідуальний податковий номер 205768510040).

ПП «Бориспільрайагропромбуд» проводить господарську діяльність, у тому числі, пов'язану із наданням в оренду будівельних машин і устаткування, будівництвом житлових та нежитлових будівель, вантажним автомобільним транспортом, будівництвом доріг , тощо.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 19.06.2013 року по 20.06.2013 року, на підставі службового посвідчення №35658/Г/040 від 11.06.2013 року, наказу начальника Бориспільської ОДПІ від 20.06.2013р. № 462, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарських відносинам з ТОВ "Дейверс Інвест" (код ЄДРПОУ 37212057), їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року, ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-травень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 183227,37 грн., а саме: за березень 2012 року у сумі 28999, 17 грн., за квітень 2012 року у сумі 70475, 67 грн.; за травень2012 року у сумі 83752, 53 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмір 192388, 93 грн., а саме за 1 півріччя 2012року на суму 192388, 93 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі Акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 1731/22-517/37212057 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дейверс Інвест" (код ЄДРПОУ 37212057) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.08.2010 по 31.07.2012 та повноти їх відображення в податковому обліку" та Акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.02.2013 № 48/22.4-07/37577455 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.12.2012", відповідно до яких встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням, а співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів неможливо.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Дейверс Інвест" та ТОВ "Главмет".

За результатами перевірки було складено Акт від 20.06.2013 № 359/22-2/20576854 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Бориспільрайагропромбуд» щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарських відносинам з ТОВ "Дейверс Інвест" (код ЄДРПОУ 37212057), їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року, ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-травень 2012 року» та прийнято прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013 № 0000082220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 256704,00 грн. (основний платіж - 192388,93 грн., штрафна (фінансова) санкція - 48097,23 грн.), та від 16.07.2013 № 0000072220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256704,00 грн.(основний платіж - 183227,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 45806,85 грн.).

04.07.2013 року позивачем були подані до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС заперечення на акт перевірки від 20.06.2013 № 359/22-2/20576854, які були залишені без задоволення.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до наданих суду копій документів, в період, що перевірявся, ПП «Бориспільрайагропромбуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет».

20.10.2009р. ПП «Бориспільрайагропромбуд» укладено Договір підряду №UBH-SC-CW -010 із представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», за умовами якого ПП «Бориспільрайагропромбуд», як субпідрядником, взято обов'язок по виконанню будівельних робіт в межах території проведення будівельних робіт Дороги-1 на об'єкті «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (Об'єкт) (ст. 129-142 том 1).

Відповідно до п. 9А зазначеного Договору Субпідрядник ПП "Бориспільрайагропромбуд" повинен виконувати дренажні роботи між № 0.00 та №74+38, іншими словами Дорога-1, протягом 45 днів після отримання повної технічної документації.

Повна технічна документація була отримана ПП «Бориспільрайагромпробуд» лише в кінці грудня 2011 року. Однак погодні умови взимку 2011-2012 рр. виявилися несприятливими для проведення будівельних робіт, температура повітря опускалася нижче 20 градусів, а кількість опадів втричі перевищила попереднього періоду, на підтвердження чого позивачем надано Довідка з метеостанції про погодні умови в зазначений період від 20.02.2013 року ( а.с 105 т. 2), від 23.12.2014 року №106 (а.с 106 т.2), директором ПП «Бориспільрайагропромбуд» видано Наказ по підприємству № 2 від 04.01.2012 р. про тимчасове припинення будівельно-монтажних робіт по влаштуванню дощової каналізації на Об'єкті на період, коли температура повітря складає мінус 15 градусів по Цельсію і нижче, оскільки роботи при таких умовах виконуються неякісно (ст. 209 том 1).

28.02.2012р. ПП «Бориспільрайагропромбуд» було підписано з представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ» Додаткову угоду № 1 до Договору №UBH-SC-CW-010, пунктом 1.5 якої передбачено можливість залучення ПП «Бориспільрайагропромбуд» субпідрядників для прискорення темпів будівельних робіт (ст. 195-196 том 1).

16.03.2012р. ПП «Бориспільрайагропромбуд» було підписано з представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ» Додаткову угоду № 2 до Договору №UBH-SC-CW -010, пунктом 1 якої передбачено збільшення ціни договору в результаті збільшення робіт на будівельному майданчику.

З метою своєчасного виконання будівельних робіт, строки виконання яких затягнулися через несприятливі погодні умови, директором ПП «Бориспільрайагропромбуд» прийнято рішення про залучення субпідрядників (наказ по підприємству ст. 210 том 1) і такими підприємствами стали ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет».

Як встановлено у судовому засіданні про зазначені підприємства директор позивача дізнався під час роботи з представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», оскільки, вони також мали замовлення на виконання певних будівельних робіт на будівництві терміналу «Д» в аеропорту «Бориспіль».

Директор ПП «Бориспільрайагропромбуд» ОСОБА_5 виступив ініціатором господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет», переговори проводив з головними на будівельному майданчику - виконробами даних підприємств, оскільки їх офіси знаходилися в м. Харкові.

Договори готувалися ПП «Бориспільрайагропромбуд» і передавалися директорам ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» через їх головних працівників на будівельному майданчику.

Основними критеріями, які були враховані директором ПП «Бориспільрайагропромбуд» при виборі даних підприємств були: наявність у ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» ліцензій на виконання будівельних дренажних робіт (копії містяться в матеріалах справи); задіяність даних підприємств в інших роботах на об'єкті «Міжнародний аеропорт Бориспіль» та позитивні результати таких робіт; реєстрація даних підприємств як платників ПДВ, що була перевірена ПП «Бориспільрайагропромбуд» за допомогою відповідного інформаційного ресурсу податкової служби.

28.02.2012р. був підписаний Договір підряду №5 між ПП «Бориспільрайагропромбуд» (Замовник) та ТОВ «Дейверс Інвест» (Підрядник), за умовами якого Підрядником взято на себе зобов'язання на свій ризик за завданням Замовника виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві терміналу «Д» в ДПА Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вартістю 173995 грн. з ПДВ (ст. 82-85 том 1).

ТОВ «Дейверс Інвест» проведено у березні 2012 року земельні роботи, а саме риття і засипка траншей глибиною до 2 м для трубопроводів діаметром 200 мм та 1000 мм, улаштування круглих колодязів зі збірного залізобетону у мокрих грунтах, що підтверджується Актами №ОУ-О321/О1 (ст. 92-94 том 1), №ОУ-О326/О1 (ст. 97-99 том 1), №ОУ-О328/О1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (ст. 87-89 том 1).

Вартість даних робіт склала загалом 173 995 грн. з ПДВ, про що складено Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (ст.ст. 86, 91, 96 том 1).

За результатами господарських операцій ТОВ «Дейверс Інвест» виписано в адресу ПП «Бориспільрайагропромбуд» податкові накладні № 54 від 21.03.2012 р. (ст. 95 том 1), № 55 від 26.03.2012 р.(ст. 100 том 1 ), № 56 від 28.03.2012 р. (ст. 90 том 1).

ПП «Бориспільрайагропромбуд» проведено оплату робіт, а саме: перераховано на поточний рахунок ТОВ «Дейверс Інвест» 23.03.2012 р. кошти в розмірі 173 995,00 грн. (банківські виписки наявні матеріалах справи).

02.04.2012р. був підписаний Договір підряду №29 між ПП «Бориспільрайагропромбуд» (Замовник) та ТОВ «Главмет» (Підрядник), за умовами якого Підрядником взято на себе зобов'язання на свій ризик за завданням Замовника виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві терміналу «Д» в ДПА Бориспіль за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вартістю 422 854,01 грн. з ПДВ (ст. 101-104 том 1).

ТОВ «Главмет» проведено у квітні 2012 року будівельно-монтажні роботи, а саме розбиття асфальтобетонних покриттів, розроблення та перевезення грунтів з навантаженням, засипання та ущільнення ґрунту, що підтверджується Актом № 1 за квітень 2012 року приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (ст. 106-109 том 1).

Вартість даних робіт склала загалом 422 854,01 грн. з ПДВ, про що складено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (ст. 105 том 1).

За результатами господарських операцій ТОВ «Главмет» виписано в адресу ПП «Бориспільрайагропромбуд» податкову накладну № 103 від 27.04.2012 р. (ст. 110 том 1).

ПП «Бориспільрайагропромбуд» проведено оплату робіт, а саме: перераховано на поточний рахунок ТОВ «Главмет» 17.05.2012 р. кошти в розмірі 422 854,01 грн. (банківські виписки наявні матеріалах справи).

10.05.2012р. був підписаний Договір підряду №47 між ПП «Бориспільрайагропромбуд» (Замовник) та ТОВ «Главмет» (Підрядник), за умовами якого Підрядником взято на себе зобов'язання на свій ризик за завданням Замовника виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві терміналу «Д» в ДПА Бориспіль за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вартістю 502 515,17 грн. з ПДВ (ст. 112-115 том 1).

ТОВ «Главмет» проведено у травні 2012 року будівельно-монтажні роботи, а саме зняття асфальтного покриття, розроблення ґрунту бульдозерами, розроблення ґрунту з навантаженням, ущільнення ґрунту, влаштування дорожнього корита, вирівнювального шару основи з піску, перевезення ґрунту, що підтверджується Актом № 1 за травень 2012 року приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (ст. 117-120 том 1).

Вартість даних робіт склала загалом 502 515,17 грн. з ПДВ, про що складено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (ст. 116 том 1).

За результатами господарських операцій ТОВ «Главмет» виписано в адресу ПП «Бориспільрайагропромбуд» податкову накладну № 38 від 31.05.2012 р. (ст. 125 том 1).

ПП «Бориспільрайагропромбуд» проведено оплату робіт, а саме: перераховано на поточний рахунок ТОВ «Главмет» 26.06.2012 р. кошти в розмірі 502 515,17 грн. (банківські виписки наявні матеріалах справи).

Загальна вартість робіт, яка була придбана ПП «Бориспільрайагропромбуд» у ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» склала 1 099 364,18 грн.

Зазначені роботи проводилися на підставі технічної документації, виданої представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», а саме: креслення колодязів, дощоприймачів, труб основних та переливних труб від дощоприймача до основної труби; розрізи з відмітками (на які глибину або висоту треба орієнтуватися при розробленні (копанні) грунту, улаштуванні основної труби, колодязів та інше), вказані на кресленнях конструкції збірних деталей колодязів, дощоприймачів та труб.

Роботи проводилися наступним чином відповідно до технічної документації: екскаватором розкопувалася земля - траншеї для труб, котловани, ями для колодязів, водоприймачів. Бульдозером отгорталася земля, робився насип, а самоскид вивозив землю. Робочі вручну підчищали дно траншеї, котловани, колодязі, трамбували основу, підсипали піском. Автокраном укладалися труби на підготовлену основу. Стики труб зачеканювалися резиновими кільцями та бетоном. Проводилася зворотня засипка труб грунтом на висоту верхнього рівня території по 20 см кожен слой, з трамбуванням кожного слою грунту (ущільнення). По колодязям роботи проводилися відповідно: улаштування основи з піску та бетонного днища відповідно до діаметру колодязя, улаштування металевої опалубки для виготовлення кілець колодязів, забезпечення з'єднання труб у колодязях, бетонування колодязів (кілець різних діаметрів), внутрішня гідроізоляція, демонтаж опалубки, укладка верхньої плитки із бетону, монтаж оглядових кілець, зворотня засипка грунтом послойно з утрамбуванням. Розсипка грунту по траншеям проводилася екскаватором з фронтальним навантажувачем. Ущільнення відбувалося за допомогою відповідних механізмів: вібротрамбовки «Хонда» та мотокатків. Якщо траса проходила по території, де знаходилася стара дорога, проводилися роботи по зняттю старого покриття перед копанням траншей (колодязів, дощоприймачів).

Контроль за виконанням робіт ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет», а також їх фактичне приймання проводив зі сторони ПП «Бориспільрайагропромбуд» заступник директора по будівництву ПП «Бориспільрайагропромбуд» ОСОБА_6. Відповідальним за вирішення поточних питань, що виникали при виконанні робіт, у тому числі для виготовлення перепусток на будівельний майданчик, був призначений ОСОБА_7.

Прохід на будівельні майданчики під час будівництва відбувався по перепустках, які виготовлялися в бюро перепусток ДП «МА «Бориспіль». Списки охороні безпосередньо на місцях проходу не були передбачені, а тому не надавалися.

Головним підрядником реконструкції (будівництва нових терміналів) ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» була турецька компанія - представництво «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ». Саме тому перепустки на будівельні майданчики для всіх, хто був залучений турецькою компанією для виконання субпідрядних робіт, виготовлялися ДП «МА «Бориспіль» через генпідрядника - представництво «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ». Доказом даних обставин можуть слугувати перепустки, які виготовлялися для працівників та машин ПП «Бориспільрайагропромбуд», копії тих, що збереглися містяться в матеріалах справи, оскільки як вбачається з листа від 27.01.2015 р. №90-22-53 (фірмовий бланк 130699) ДП «МА «Бориспіль», відповідно до технології роботи з документами, бази даних СКУД та «Бюро перепусток» до 01.01.2013 р. знищені (лист в матеріалах справи).

Залучені субпідрядники надавали інформацію по своїх працівниках - прізвище, ім'я, по-батькові, посада, та інформацію по машинах - реєстраційний номер, тип та марка. ОСОБА_7 формував відповідні списки та подавав до відділу кадрів представництва «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», із зазначенням періоду, на який необхідна перепустка та назви підприємства. Турецька компанія безпосередньо зверталася до бюро перепусток ДП «МА «Бориспіль» і замовляла їх, виготовлялися тимчасові перепустки, вони передавалися ОСОБА_7. і він безпосередньо передавав їх виконробам ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет». Оскільки перепустки були строковими, вони не поверталися до бюро перепусток, а залишалися у осіб, яким вони були видані.

Крім того, ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» проводилися також дренажні роботи у тому числі по периметру території аеропорту (будівельного майданчика), що був за межами контрольованої зони, тому на такі території виготовлення перепусток не проводилося.

Вище зазначені роботи були у повному обсязі прийняті замовником представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ»: у березні 2012 року згідно з Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року за формою КБ-2в на загальну суму 208 794,00 грн. з ПДВ; у квітні 2012 року згідно з Актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року за формою КБ-2в на загальну суму 507 424,80 грн. з ПДВ; у травні 2012 року згідно з Актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року за формою КБ-2в на загальну суму 603 018,20 грн. з ПДВ.

ПП «Бориспільрайагропромбуд» виконано для представництва «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ» робіт на суму 1 319 237,00 грн.

Таким чином, в результаті залучення в якості субпідрядників ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет», ПП «Бориспільрайагропромбуд» отримано господарської вигоди (зароблено) на суму 219 872,82 грн.

На підтвердження дійсного виконання робіт позивачем також надано: зазначені вище договори, податкові накладні від 28.03.2012р. № 56,від 21.03.2012р. № 54, від 26.03.2012р. № 55, від 27.04.2012р. № 103, від 31.05.2012р. № 38; довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 28.03.2012р., від 21.03.2012р., від 26.03.2012р., від 27.04.2012р., від 31.05.2012р.; акти приймання виконаних будівельних робіт від 28.03.2012р. № ОУ-0328/01, від 21.03.2012р. № ОУ-0321/01, від 26.03.2012р. № ОУ-0326/01, від 27.04.2012 р. № 1, від 31.05.2012 р. № 1; банківські виписки, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, план виконання робіт, технічну документацію, робочі креслення, плани, схеми.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу валових витрат вартість отриманих робіт та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом робіт.

Вказані дії позивача є правомірними у зв'язку з наступним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені позивачем та ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на Актах інших податкових органів, причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акти інших податкових органів, які не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача, до того ж, Акти перевірки не стосувались операцій вказаних підприємств з позивачем.

Крім того, судом враховано, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 р. по справі № 2а/0470/14150/12 визнано протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо встановлення нікчемності правочинів ТОВ «Дейверс Інвест» в Акті від 26.10.2012 р. №1731/22- 517/37212057 та щодо складання Акту від 26.10.2012 р. № 1731/22-517/37212057.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 р. по справі № 820/1734/13-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Главмет», складанню Акта від 05.02.2013 р. №48/22.4- 07/37577455 та зобов'язано податковий орган відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ «Главмет», що відображені в Акті від 05.02.2013 р. № 48/22.4-07/37577455.

Також, в акті перевірки відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; роботи, від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами, не зазначено про це і під час судового розгляду справи.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також, відсутнє обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» , суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договори, укладені позивачем з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» є правочинами, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договори для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про нікчемність Договорів укладених позивачем з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» є безпідставним.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено у судовому засіданні реальність операцій позивача з контрагентами ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як зазначається в самому Акті перевірки та встановлено у судовому засіданні, податкові накладні були видані та відображені в обліку позивача та його контрагентів у встановленому законом порядку.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки роботи від ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» були отримані та використані позивачем в господарській дільсностіі використані позивачем у власній господарській діяльності та відображені належним чином у обліку підприємства та фінансово-господарській звітності позивач мав право відносити до валових витрат вартість отриманих робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на формування податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення позивачем 198.6 статті 198, п.п 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат є безпідставним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.07.2013 року №000007220 та №000082220.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 лютого 2015 р.