Постанова № 42523047, 30.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 січня 2015 р. справа №820/19355/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лукянцев С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень №0043221702 від 21.08.2014 року та №0087411702 від 10.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 року № 0043221702, від 10.11.2014 року № 0087411702, складні на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року від 08.08.2014 року №2882/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 та рішення Головного управління Міністерства Доходів і зборів у Харківській області від 22.10.2014 року №7212/с/20-40-10-04-17. Позивач зазначив, що у вказаному акті перевірки інспектором зроблено висновки, що підприємцем порушено п.181.1, ст.181, п.183.1, п.183.10, ст.183, п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п193.1, ст.193 в результаті чого нараховано податок на додану вартість у сумі - 27842,97 грн. за період з 01.04.2011 року по 07.06.2012 року. Однак, на думку позивача, ДПІ в ході проведення даної перевірки не враховано, не взято до уваги та не дотримано вимоги норм діючого законодавства та той час.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за наслідками акту документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 08.08.2014 року № 2882/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області від 22.10.2014 року №7212/с/20-40-10-04-17 були встановлені порушення п. 181.1, ст.181, п. 183.1, п. 183.10, ст.183, п 185.1, ст.185, п.187.1, ст. 187, п.193.1, ст.193 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено податок на додану вартість на суму 41765,00 гривень. З огляду на вказане, податковим органом були прийняті обґрунтовані та правомірні податкові повідомлення - рішення №0043221702 від 21.08.2014 року та №0087411702 від 10.11.2014 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач належним чином зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.03.2010 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова.

На підставі п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з наданням інформації на письмовий запит ДПІ у Київському районі м. Харкова від 17.04.2014 року №5742/10/20-31-17-02-31 в не повному обсязі та без документального підтвердження та відповідно до направлення від 28 липня 2014 року №1061 виданого ДПІ у Київському районі м.Харкова, фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова в період з 28.07.2014 року по 01.08.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №2882/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 від 08.08.2014 року, яким встановлено, що підприємцем порушено п.181.1, ст.181, п.183.1, п.183.10, ст.183, п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п193.1, ст.193 за період з 01.04.2011 року по 07.06.2012 року, в результаті чого нараховано податок на додану вартість у сумі - 27842,97 грн.

За наслідками акту перевірки №2882/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 від 08.08.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0043221702 від 21.08.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3, керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 25.12.2013 року №848 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 року за №99/24876, оскаржувала вказане податкове повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 22.10.2014 року №7212/с/20-40-10-04-17 скаргу позивача було залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6961,29 грн. (основний платіж 5569,03 грн., штрафні (фінансові) санкції - 392,26 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення №0087411702 від 10.11.2014 року.

Суд зазначає, що сутність порушень позивача на думку податкового органу полягає в тому, що з огляду на той факт, що дохід від реалізації товарів/послуг ФОП ОСОБА_3 за 12 попередніх календарних місяців (з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року) склав 500001,00 грн., з огляду на що позивач повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість з 11.04.2011 року, натомість реєстраційна заява платника податку на додану вартість форми №1-ПДВ була подана 31.05.2012 році.

Судом встановлено, що станом 01.01.2011 року підприємець знаходилась на спрощеній системі оподаткування, згідно Указу Президента №727/98 від 03.07.1998 року (платник єдиного податку з 04.03.2010 року, з звільненням від нарахування, сплати та надання податкової звітності по іншим податкам, зборам, в т.ч. податку на додану вартість) об'єм виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 гривень.

За підсумками підприємницької діяльності на кінець 1 кварталу 2011 року підприємцем було перевищено об'єм виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік.

Згідно п. 5 Указу №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», підприємець у встановлені законом терміни подала заяву про перехід з наступного податкового періоду (кварталу) на загальну систему оподаткування з одночасним здаванням свідоцтва платника єдиного податку.

Тобто, з 01.04.2011 року ФОП ОСОБА_3 перебуває на загальній системі оподаткування.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Однак, податковим органом не враховано, що відповідно до частини 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, встановленого Указом, тобто, з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

Аналогічне закріплено і в пункті 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи, що позивач до 01.04.2011 років перебував на спрощеній системі оподаткування, здійснені ним господарські операції, у межах законодавчо визначеного граничного обсягу виручки, протягом цього часу не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, а тому не могли бути враховані у загальному обсязі оподаткованих операцій, оскільки згідно з нормами підпункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, в суму 300000,00 грн. входять лише ті суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (у даному випадку такі операції у межах 500000,00 грн. оподаткуванню не підлягали).

З другого кварталу 2011 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування (до ДПІ надано заяву на перехід, що передбачено пунктом 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Таким чином, загальний обсяг виручки, що підлягала оподаткуванню за правилами загальної системи оподаткування, склав 0 грн. та не перевищив законодавчо встановленого розміру у сумі 300000,00 грн.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, викладеною у постановах від 12.06.2014 року по справі К/800/63731/13, від 27.01.2014 року по справі К/800/50041/13.

Окрім цього, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач, досягнувши у 2012 році перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом 12 календарних місяців 300000,00 гривень, без урахування податку на додану вартість, та згідно п.183.2, ст.183, у встановлені законодавством терміни, подала реєстраційну заяву за формою №1-ПДВ з документальним підтвердженням (ксерокопії первинних документів, підтверджуючих досягнуте вперше перевищення об'єму оподаткованих операцій для обов'язкової реєстрації платником ПДВ).

Окремо суд зауважує, що податковий орган посилається на лист ДПА України від 14.02.2011 року №4021/7/16-1417 "Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації" (лист відкликано згідно з листом Державної податкової служби України від 21 березня 2012 року №8169/7/15-3417) згідно якого підприємець повинен був зареєструватися платником ПДВ.

Згідно листа Міністерства Юстиції України від 28.04.2011 року №3915-0-4-11/101 "На виконання доручення КМУ від 31.03.2011р. №16422/1/1-11 ДПА та Держмитслужба відповідно листами від 05.04.2011р № 4157/5/11-0116 та від 22.04.2011р. № 11.1/2-14/6693 надали Мін'юсту для проведення правової експертизи 44 листи ДПАУ та 13 листів Держмитслужби".

Згідно правової експертизи даних листів Мін'юст дійшов наступних висновків: "... За результатами правової експертизи цих листів Мін'юстом встановлено, що 22 листи ДПАУ, в тому числі прийняті спільно (додаток 1 до цього листа), та 8 листів Держмитслужби (додаток 2 до цього листа) містять нові правові норми, які регулюють питання застосування норм ПКУ ( 2755-17 ), зачіпають права, свободи й законні інтереси юридичних і фізичних осіб та мають міжвідомчий характер.

Листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. У разі встановлення листами нових правових норм вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, що їх видав, та скасуванню.

У зв'язку з викладеним Мін'юст пропонує зобов'язати: ДПСУ відкликати з місць застосування та скасувати листи, в тому числі прийняті спільно, зазначені в додатку 1 до цього листа....

Додаток 1: 11. Лист від 14.02.2011 р. N 4021/7/16-1417 ( v4021837-11 ) "Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації" (фактично уточнено порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації, зокрема необхідність проведення відповідної розшифровки обсягів постачання товарів/послуг)...".

Тобто, виходячи з вищенаведеного, податковий орган не повинен був керуватися нормами листа ДПА України від 14.02.2011р. № 4021/7/16-1417 при проведені перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність, та як наслідок скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова №0043221702 від 21.08.2014 року та №0087411702 від 10.11.2014 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та визначення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на позовні вимоги та встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0043221702 від 21.08.2014 року та №0087411702 від 10.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.02.2015 року.

Суддя Біленський О.О.