Ухвала суду № 42522891, 02.02.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"02" лютого 2015 р. Справа № 817/3431/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_3;

представника відповідача - Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів та зборів України про визнання дій незаконними,скасування наказу про звільнення,поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконним звільнення з посади та зі податкової міліції заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області та скасування наказу Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року №2174-о , поновлення на посаді начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області; стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підрозділи податкової міліції України не належать до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у зв'язку з чим, не підпадають під визначення очищення влади (люстрації), зазначеного у статті 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII.

Крім того, позивач зазначав, що в Указі Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зазначено перелік органів державної влади та органів місцевого самоврядування, однак орган податкової міліції у вказаному переліку відсутній, оскільки: створення територіальних (регіональних) органів податкової міліції (а не структурних підрозділів податкової міліції, як складових контролюючих органів) не було передбачено положеннями про ДПА, ДПС, Міндоходів України; положення про підрозділи податкової міліції в областях не затверджувалися керівником ДПА, ДПС, Міндоходів України; підрозділи податкової міліції в областях ніколи не набували статусу юридичної особи (ні в ДПА, ні в ДПС, ні в Міндоходів України). Позивач зазначив, що порядок прийняття на службу та звільнення зі служби в податковій міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №14. Вважав, що положення абзацу восьмого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII не поширюються на посадових осіб підрозділів податкової міліції у областях, а тому має місце незаконного звільнення його та очевидне заподіяння шкоди його конституційним правам, зокрема праву на працю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт зазначив, що Закон України " Про центральні органи виконавчої влади", яким визначено систему центральних та територіальних органів виконавчої влади, порядок створення та функціонування територіальних органів влади в АР Крим, містах Києві та Севастополі, порядок призначення на посади керівника та заступника керівника територіального органу та згідно якого підрозділи податкової міліції не були органом державної влади; ЗУ " Про державну податкову службу в Україні", який був чинним до 2012 року та Податковий Кодекс України передбачає, що податкова міліція діє у складі відповідних контролюючих органів; Указ Президента України від 9.12.2010 року № 1085/2010 " Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", де визначено чіткий перелік всіх органів влади та в якому органи податкової міліції відсутні; порядок звільнення працівників податкової міліції передбачено Положенням про проходження служби рядовим і начальниць ким складом органів внутрішніх справ; суд не надав оцінці відповідності Закону України " Про очищення влади" Конституції України; відомості викладені в довідці про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_3 на підставі, якої був прийнятий оскаржуваний наказ про звільнення, не відповідають дійсності. Крім того, в порушення Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII будь якої перевірки щодо доведеності конкретних фактів вчинених ним правопорушень відповідачем проведено не було, а тому підстави для його звільнення відсутні, просив позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції з 31.12.1996 року.

Відповідно до витягу з Наказу Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року №603-о «Про призначення працівників податкової міліції» у зв'язку із організаційно-штатними змінами управлінь податкової міліції ДПА в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі було призначено з 4 березня 2008 року ОСОБА_3 (НОМЕР_1) на посаду першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Рівненській області.

В лютому 2012 року, відповідно до Наказу Державною податкової служби України від 17.02.2012 року №311-о «Про призначення працівників податкової міліції», у зв'язку з утворенням територіальних органів державної податкової служби на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року №981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» позивача переведено позивача на посаду заступника начальника управління податкової міліції державної податкової служби у Рівненській області, звільнивши з посади першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА в Рівненській області.

В травні 2013 року у відповідності до Наказу Міністерства доходів і зборів України від 24.05.2013 року №425-о «Про призначення працівників податкової міліції», відповідно до Указу Президента України №726/2012 від 24.12.2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та Указу Президента України №141/2013 від 18.03.2013 року «Про міністерство доходів і зборів України» у зв'язку з утворенням Міністерства доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України, позивач прийнятий на службу у податкову міліцію та зарахований у розпорядження Міністерства доходів і зборів України. В послідуючому позивач був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області. В пункті три вказаного Наказу зазначено, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 18.03.2013 року №141/213 «Про Міністерство доходів і зборів України» збережено за особами начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Міністерства доходів і зборів України, умови оплати праці встановлені відповідно до законодавства для посадових осіб органів державної податкової служби.

В жовтні 2014 року відповідно до Наказу від 29.10.2014 року №2174-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII та підпункту «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, позивача звільнено з посади та з органів податкової міліції, з постановкою на військовий облік.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

16.10.2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі Закон №1682-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII - очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею другою Закону №1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Так, відповідно до пункту шостого частини першої статті 2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Статтею третьою Закону №1682-VII встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, згідно з пунктом восьмим частини першої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 348.1. статті 348 Податкового кодексу України - податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно пункту 349.1. Податкового кодексу України, до складу податкової міліції належать: головні управління (управління, відділи, відділення, сектори) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, округах (на два і більше регіони), містах Києві та Севастополі; управління, головні відділи (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та контролюючих органах, що здійснюють супроводження великих платників податків.

Тобто, Закон №1682-VII визначив перелік посад та коло осіб, до яких застосовується Закон, але застосування відбувається крім того і за різними критеріями.

Таким чином, доводи апелянта про те, що Закон № 1682 -V11 не розповсюджується на посаду, яку він обіймав, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить в залежність чи вказані посади передбачені штатним розписом територіального органу державної влади - окремої юридичною особи чи ні. На думку колегії суду, критерії здійснення очищення влади (люстрації), визначені статтею 3 Закону №1682-VII застосовуються до певної категорії посад без конкретизації їх статусу в структурі органів державної влади. Крім того, ця ж норма Закону №1682-VII визначає суб'єктів правовідносин - керівника, заступника керівника податкової міліції в областях.

Як було встановлено судом першої інстанції , у період з 25.02.2010 року по 22.02.2014 року ОСОБА_3 обіймав різні посади в органах податкової міліції. Однак, з 25.02.2010 по 17.02.2012 року обіймав посаду першого заступника начальника УПМ ДПА в Рівненській області, з 17.2.2012 року обіймав посаду заступника начальника управління податкової міліції Державної податкової служби у Рівненській області, тобто сукупний строк перебування позивача на посадах, що до яких встановлена заборона становить більше ніж один рік, а тому підстави рахувати період перебування його на інших посадах, щодо яких встановлена заборона, відсутні.

Суд першої інстанції вірно встановив, що довідка про результати відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_3, містить технічні помилки, але при цьому факт перебування на певних посадах позивача в органах податкової міліції підтверджується наявними в справі та дослідженими судом наказами про призначення та звільнення ОСОБА_3, копією з послужного списку та копією трудової книжки. Відомості, вказані в наказах про звільнення та призначення позивача на відповідні посади, позивачем не заперечувались, та підтвердились під час судового засіданні.

Колегія суддів вважає, що допущення технічної помилки при складені довідки у зазначенні дати перебування позивача на відповідних посадах не можуть бути підставою для скасування оспорюванного наказу, внаслідок чого доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.

Щодо доводів апелянта, що відповідачем не було в установленому Законом №1682-VII порядку проведено перевірку відносно його особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів першого, другого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Таким чином, відповідач діяв на основі критеріїв, визначних частиною першою статті 3 цього Закону №1682-VII, на підставі відомостей, наявних в особовий справі апелянта. А тому перевірка недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах і таке інше проводиться відносно осіб, які не підпадають під дію частини першої статті 3 цього Закону.

Доводи апелянта про те, що підстава звільнення в оспорюваному наказі, не передбачена Положенням "Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджених Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №14, є безпідставними, виходячи з наступного.

Питання пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Положенням "Про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

Колегія суддів зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII внесено зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 72 такого змісту: "72 з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем при прийняті та складенні наказу від 29.10.2014 року №2174 було дотримано норми трудового законодавства.

Є безпідставними доводи апелянта щодо невідповідності норм Закону України «Про очищення влади» положенням Конституції, так як законодавством України передбачено чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними, зокрема це направлення письмового клопотання до Конституційного Суд України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 39 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року №422/96-ВР).

Відповідно до частини другої статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

На час прийняття та винесення судом першої інстанції рішення по справі відсутнє рішення Конституційного суду України про визнання Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII або його окремих положень неконституційним.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство доходів та зборів України Львівська площа,8,м.Київ,04655

- ,