Постанова № 42522829, 29.01.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5529/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року 11 год. 16 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріГук В.В. за участі:представника позивача Янчук С.В. представника відповідача Дмітрієвої А.Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) №0000682204/2780 від 29.10.2014, а також про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про результати розгляду первинної скарги №16752/10/22-01-10-03-14 від 25.12.2014.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2014 було відмовлено у відкритті провадження в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області про результати розгляду первинної скарги №16752/10/22-01-10-03-14 від 25.12.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що податковим органом неправильно застосовано постанови правління НБУ №163 від 14.05.2013 та №453 від 14.11.2013, які встановлюють 90-денний граничний строк розрахунків за імпортними операціями, та неправильно не застосовано Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі-Закон), що встановлює 180-денний граничний строк розрахунків за імпортними операціями. Також позивач посилається на безпідставне не застосування відповідачем п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам та чинному законодавству України, а тому просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надавши суду свої письмові заперечення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було складено Акт від 13.10.2014 №4388/22-04/31617387 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіріус Екстружен" (код за ЄДРПОУ - 31617387) з питання своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноважених банків про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за період з 23.12.2013 по 06.06.2014.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000682204/2780 від 29.10.2014, яким зараховано суму грошового зобов'язання 273089 грн., яка складається з пені за порушення термінів ЗЕД по контрактам:

№ 032144 від 14.03.2014 з компанією «Cameley Limited», Кіпр:

-по сумі простроченої заборгованості 220000,00 дол.США пеня - 237033, 98 грн;

-по сумі простроченої заборгованості 80000, 00 дол.США пеня - 35092, 05 грн.

Разом сума пені складає 272 126, 03 грн.

№ 010740 від 16.01.14 з компанією "Simec Group s.r.I", Італія, сума пені: 357, 32 грн.;

№ 102014 від 24.10.2011 з ТОВ "КС-ПАК СПб", Росія, сума пені: 605, 26 грн.

29.01.2015 представником позивача було подано суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000682204/2780 від 29.10.2014 в частині нарахування суми 272126,03 грн. грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД, 21081000, тим самим, зменшуючи розмір позовних вимог на суму 962, 58 грн., яка складається із пені по контракту №010740 від 16.01.2014 з фірмою "Simec Group s.r.I" в розмірі 357,3 грн. та пені по контракту №102014 від 24.10.2011 з ТОВ "КС-ПАК СПб" в розмірі 605, 26 грн.

На думку відповідача, по контракту № 032144 від 14.03.2014 з компанією «Cameley Limited», мають місце порушення вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) та Постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 року №163 та від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі Постанова НБУ №163 та Постанова НБУ №453) в частині дотримання 90-денного строку здійснення імпортних операцій.

Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У Постанові №163 Національний банк України установив, що, на період з 20 травня 2013року до 19 листопада 2014 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У Постанові №453 Національний банк України установив, що, на період з 20 листопада 2013року до 17 травня 2014 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Позивач вважає, що норми Закону №185/94-ВР та Постанови НБУ №163 та №453 порушують Конституцію України та статтю 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, оскільки, в даному випадку встановлюються обмеження у вільному володінні, користуванні та розпорядженні власниками своїми грошовими коштами, а відтак порушуються принципи верховенства права та свободи приватної власності. Суд не погоджується з вказаними доводами позивача.

Відповідно до ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди інтересам суспільства.

У статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, на яку посилається позивач, зазначається наступне: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податку або інших зборів або штрафів.

Таким чином, норми Закону №185/94-ВР не порушують принципи верховенства права та свободи приватної власності, оскільки метою встановленого в даному законі особливого порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті є загальні економічні інтереси суспільства та держави.

Однак, суд погоджується з доводами позивача, стосовно відсутності порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортному контракту № 032144 від 14.03.14, та вважає, що обсяги господарських операцій і проведення розрахунків з нерезидентом - компанією «Cameley Limited» по даному контракту документально підтверджені.

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем було здійснено попередню оплату на користь нерезидента - компанію «Cameley Limited» на загальну суму 300000, 00 дол.США, згідно платіжних доручень в іноземній валюті №38 від 03.01.2014 на суму 220000,00 дол.США та №40 від 22.01.2014 на суму 80000,00 дол.США.

Судом встановлено, що до контракту №032144 від 14.03.2014 сторони уклали Додаткову угоду №17-03 від 17.03.2014, в якій домовились про таке: в зв'язку з неможливістю виконання в повному обсязі умов контракту №032144, а саме поставки продукції по Специфікації №1 від 02.01.2014 в погоджені терміни, сторони прийшли до згоди про повернення продавцем всієї суми отриманої по Специфікації №1 від 02.01.2014 від покупця попередньої оплати, на протязі 10 календарних днів з моменту підписання цієї угоди.

На виконання Додаткової угоди №17-03 від 17.03.2014 компанією «Cameley Limited» здійснено повернення попередньої оплати позивачу, згідно виписки банку від 05.05.2014 на суму 300000,00 дол.США / 3420000,00 грн.

Також між ТОВ "Сіріус Екстружен" та компанією «Cameley Limited» було укладено контракт №032144 від 14.03.2014 про поставку продукції. За умовами договору, продукція поставляється партіями згідно Специфікацій зі 100% попередньою оплатою. Відповідно до Специфікації №1 від 14.03.2014 до даного контракту продавець продає, а покупець купує поліетилентерефталат марки Bottle Grade PET ASPET AS 20C в кількості 242 тони по ціні 1305 дол.США/т на загальну суму 315810,00 дол.США на умовах попередньої оплати в термін до 25.03.2014. Проте у встановлений термін позивач кошти не перерахував, а тому у ТОВ "Сіріус Екстружен" виникли зобов'язання на суму 315810,00 дол.США.

Позивач і компанія «Cameley Limited» 01.04.2014 уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за №01-04, згідно якої сторони домовились, що попередні оплати, проведені на виконання умов імпортного контракту №0201324 від 02.01.2014 згідно платіжних доручень №38 від 03.01.2014 на суму 220000,00 дол.США та №40 від 22.01.2014 на суму 80000,00 дол.США (всього 300000,00 дол.США) зарахувати в рахунок невиконаних зобов'язань по імпортному контракту №032144 від 14.03.2014.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 26.04.2014 до контракту №032144 від 14.03.2014 сторони домовились про наступне: в зв'язку з неможливістю виконання в повному обсязі умов контракту №032144 від 14.03.2014, а саме поставки товару по Специфікації №1 від 14.03.2014, сторони прийшли до згоди зупинити дію зазначеної Специфікації №1 від 14.03.2014 після повернення продавцем (протягом 10 календарних днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди) покупцю попередньої оплати в сумі 300000,00 дол.США.

Згідно Угоди про розподіл грошових коштів від 12.05.2014 за №12-05 укладеної між ТОВ "Сіріус Екстружен" та компанією «Cameley Limited» сторони прийшли до згоди, що грошові кошти в сумі 300000,00 дол.США, отримані ТОВ "Сіріус Екстружен" 05.05.2014 в рахунок повернення попередніх оплат по контракту №0201324 від 02.01.2014 рахувати як повернення коштів компанією «Cameley Limited» по Додатковій угоді №1 від 26.04.2014 до контракту №032144 від 14.03.2014.

Крім того, позивачем направлено Лист компанії «Cameley Limited» від 12.05.2014, щодо зміни призначення платежу в сумі 300000,00 дол.США, які отримані ТОВ "Сіріус Екстружен" 05.05.2014 по контракту №032144 від 14.03.2014.

Закон №185/94-ВР регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання зобов'язань і це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон №959-XII) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону №959-XII, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання за заявою однієї із сторін можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 N 136, встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Листом від 23.06.99 N 18-211/1872-5495 "Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог" у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів Національний банк України роз'яснив, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до ч.4ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 N 136.

У листі ДПА України від 11.05.2007 N 9433/7/22-6017 "Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій" роз'яснила, що за умов дотримання вимог пункту 1.9 (на даний час пункту 1.10) інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 року N 136, є підставою для припинення податковими органами, здійсненого суб'єктами господарювання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Листом ДПА від 09.10.2008 N 20580/7/22-5017 роз'яснено, що чинним законодавством передбачена можливість здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між двома імпортними договорами, за одним з яких не виконані зобов'язання по поверненню здійсненого авансового платежу, по іншому не здійснено авансовий платіж.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку боржника може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Листом від 25.09.2005р. N 25-113/1506-9580 "Про виправлення у розрахунковому документі" НБУ роз'яснив, що питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Суд також погоджується з доводами позивача, щодо протиправності нарахування йому пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортним контрактам, у зв'язку з перевищенням по таким контрактам 90-денного строку розрахунків.

Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документального акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою №163 Національний банк України установив, що, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 20 травня 2013року до 19 листопада 2014 року.

У відповідь на запит позивача Міністерство юстиції України листом від 05.08.2014р. №10528-0-26-14/101 надало роз'яснення, що останнім днем чинності постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2013 року №163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250, є дата до якої ця постанова діє, тобто 19 листопада 2013 року.

Постановою №453 Національний банк України установив, що на період з 20 листопада 2013року до 17 травня 2014 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, Постановою №163 та Постановою №453 Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 20 травня 2013року до 17 травня 2014 року. Тобто на строк більш ніж шість місяців, як це передбачено у ст.2 Закону №185/94-ВР. Отже, цим Національний банк України перевищив повноваження, наданій йому Законом №185/94-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У листі Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н-35267-18 вказується, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Закон №185/94-ВР має вищу юридичну силу по відношенню до Постанов №163 та №453, які йому суперечать, але саме Постанови №163 та №453 були застосовані відповідачами, чим відповідно були порушені права позивача.

Відповідно до п.5. постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»: якщо нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає закону, то застосуванню підлягає закон який регулює ці відносини.

Таким чином, позивачу протиправно нарахована пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортним контрактам в загальній сумі 272 126, 03 грн. Отже, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування у відповідній частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11,71,86,158-163,254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000382204/2780 від 29.10.2014 в частині нарахування суми 272126 (двісті сімдесят дві тисячі сто двадцять шість) грн. 03 коп. грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів ЗЕД, 21081000.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" понесені судові витрати в розмірі 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2015 року 11 год. 00 хв.

Суддя/підпис/В.В. Матущак"Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак