Постанова № 42522676, 29.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р.

Справа № 915/1832/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 3339 від 29.12.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014р.

по справі № 915/1832/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф”

про стягнення 29 813,44 грн.

Встановила:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” заборгованості в розмірі 29 813,44 грн., з яких: 21 551,42 грн. – основна заборгованість, 1 662,95 грн. – 3% річних, 3 599,07 грн. – інфляційні нарахування та 3000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору підряду укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014р. (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” 21 551,42 грн. – основної заборгованості, 1 662,95 грн. – 3% річних, 3 397,56 грн. – інфляційних втрат, 3 000,00 грн. – збитків та 1814,65 грн. – судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 526, 625,629 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Суд частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат на власний перерахунок суми.

Також суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді оплати вартості юридичних послуг на підставі ст. 623 ЦК України, ст.ст. 224,225 ГК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що договір підряду був підписаний неуповноваженою особою та не містить відбиток справжньої печатки відповідача.

Крім того, апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення збитків, оскільки заявлена до стягнення суми витрат на оплату юридичних послуг не є збитками.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Апеляційною інстанцією враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Задовольнивши зазначене клопотання позивача, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” (підрядник) було укладено договір на виконання будівельно – монтажних робіт № 8/08-11, згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов’язання, згідно затвердженої проектної документації, виконати власними та залученими силами, технічними засобами, механізмами та матеріалами комплекс будівельно – монтажних робіт по виготовленню та монтажу металоконструкцій (згідно переліку додатку № 2 до Договору) на об’єкті: «Будівництво елеваторного комплексу місткістю 84700 кб.м. зерна в с. Березки, Миколаївської області» і здати роботи у встановлені терміни підряднику.

Відповідно до п. 1.2 Договору, підрядник зобов’язується передати субпідряднику будівельний майданчик (фронт роботи), дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку проектну документацію, металопрокат, згідно проекту, прийняти від субпідрядника виконані роботи по актам виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 і своєчасно оплатити їх.

Згідно п. 3.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до виконання сторонами зобов’язань по даному Договору в повному об’ємі з урахуванням строків виконання робіт, передбачених в графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору), і зобов’язань підрядника, викладених в п. 3.2 цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору, сторони передбачили, що субпідрядник приступає до виконання робіт не пізніше 5 календарних днів після виконання підрядником наступних зобов’язань: перерахування передплати в розмірі 30% загальної вартості робіт згідно Договору, відповідно до угоди про договірну ціну (п.3.2.1 Договору).

У відповідності до п. 4.2 Договору, платежі згідно договору здійснюються підрядником до початку виконання робіт у вигляді передоплати у відповідності до п. 3.2.1 Договору і в подальшому поетапно проміжними платежами в розмірі фактично виконаних робіт за вирахуванням частини передоплати пропорційно сумі виконаних робіт, 3-х банківських днів від дати підписання актів.

У пункті 4.4 Договору, сторони погодили, що субпідрядник сплачує підряднику послуги по організації робіт в розмірі 3% від вартості виконаних робіт відповідно з актами виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3. Остаточний розрахунок за виконані роботи підрядник здійснює на протязі 5 –ти календарних днів після виконання всього комплексу робіт, згідно п. 1.1 Договору і підписання останнього акту виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3

Відповідно до п. 8.1 Договору, здача – приймання виконаних робіт, передбачених цим Договором, оформлюється підписанням двостороннього акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2, КБ-3 у двох екземплярах, по одному для кожної сторони.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який повинен відповідати нормам глави 61 ЦК України та глави 33 ГК України.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

На виконання умов Договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 773 644,80грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за вересень - грудень 2011р.р. та лютий 2012р., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ -2) (а.с. 22-45).

Акти належним чином складені, підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про відсутність зауважень та недоліків.

На виконання пункту 4.4 Договору позивач сплатив відповідачу за послуги по організації робіт 23 209,18 грн.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору, за виконані позивачем роботи по договору № 8/08-11 розрахувався частково перерахувавши позивачу 728 884,20 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 58 – 65).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 551,42 грн.

31 грудня .2013 року сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо станом на 31.12.2013 року становить 21 551,39 грн. (арк. справи 66). Акт звірки підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Оскільки розмір заборгованості відповідача підтверджено обставинами й матеріалами справи, на час прийняття рішення її не погашено, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду в сумі 21 551,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року з останніми змінами від 10.07.2014 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок інфляційних витрат зроблений судом першої інстанції як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 3 397,56 грн. грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" перевірила розрахунок нарахованих відповідачу 3 % річних та встановила, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1 662,95 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 3000,00 грн., судова колегія виходить з наступного.

Вказана вимога позивача мотивована тим, що позивачем було укладено з ПП «Юридична фірма «Евіденс» Договір про надання юридичних послуг № 1/09-2014 від 26.09.2014 року та здійснено оплату юридичних послуг в розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 528 від 31.10.2014 року. Вказана вимога позивача обґрунтована приписами ст. 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.

При цьому, апеляційною інстанцією враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, в розумінні ч. 2 вказаної статті, є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Зі змісту ст. 614, 623 ЦК України та ст. 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010р. № 05/248-09, постанова Вищого господарського суду України від 20.03.2013р. № 5017/2160/2012).

Також, вказана правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині позову про стягнення з відповідача 3 000 грн. збитків слід відмовити.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову стосовно стягнення з відповідача збитків прийнято з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Відносно доводів апелянта щодо того, що договір підписан неуповноваженою особою та не містить належний відбиток ТОВ “Будівельна компанія “СтройСкиф” судова колегія виходить з наступного.

В матеріалах справи наявні докази які свідчать про факт виконання договору, про наявність заборгованості та намір відповідача його погасити. Зазначені обставини свідчать про схвалення відповідачем договору підряду, а відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

За таких обставин, апеляційна інстанція скасовує рішення господарського суду Миколаївської області в частині стягнення збитків, а в іншій частині судове рішення залишається без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 п. 4, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” – частково задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014р. по справі № 915/1832/14 - скасувати в частині стягнення збитків, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “СтройСкиф” ( 54017, м. Миколаїв, пр. Леніна 73, кімната 403, р/р 26004054201606 в МФ КБ «Приватбанк» м. Миколаєва, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32755844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс - Монтаж” ( 25013, м. Кіровоград, вул. Комарова 7, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» м. Кіровоград, МФО 323583, код ЄДРПОУ 30663267) 21 551,42 грн. – основної заборгованості, 3% річних у сумі 1 662,95 грн. та 3 397,56 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовити.»

Господарському суду Миколаївської області доручити видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 02.02.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош