Постанова № 42521369, 21.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року 14 год. 05 хв. Справа № 808/7472/14 Провадження №ДО/808/768/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представника позивача - не прибув; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області (далі іменується - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві по громадянам: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за період з лютого 2014 року по червень 2014 року у розмірі 2871 грн. 90 коп.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі іменується - Закон України №1105-XIV), обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні, пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Зазначає, що підпунктами «г», «д» пункту 1 статті 21 Закону України №1105-XIV на органи Фонду соціального страхування покладені обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вказує на те, що згідно статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 №2272-ІІІ (далі іменується - Закон України №2272-ІІІ), органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві починаючи з 01 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного Фонду України витрати на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначає, що позивачем були виплачені суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД за період з лютого 2014 року по червень 2014 року у сумі 2871 грн. 90., а також були складені акти щомісячної звірки витрат по зазначеним особовим справам, які направлені відповідачеві для заліку. За результатами розгляду наданих актів, сторонами були складені таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем вказаних витрат, які не були прийняті до заліку відповідачем. Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 03.11.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 21.01.2015, не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте надав до суду письмові заперечення проти позову від 06.01.2015 вх. №325, в яких посилався на те, що громадяни України, які працюють за межами України і не зареєстровані в системі соціального страхування країни, в якій вони знаходяться, мають право на забезпечення із загальнообов'язкового соціального страхування в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надається Верховною радою України. Зазначає, що правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Країну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних угод. Вказує, що відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, укладеної 09 вересня 1994 року, ратифікованою Верховною радою України, - відшкодування потерпілому шкоди вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок. Зазначає, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення, але Фонд не є органом держави. Також зазначає про те, що виплата пенсії по інвалідності Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок прийняття на себе державною певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. Справу просив розглядати без участі уповноваженого представника.

Керуючись приписами статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області нараховані та виплачені пенсії, призначені у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань, та направлені на адресу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області акти звірки розрахунків за період з лютого 2014 року по червень 2014 року на загальну суму 2871 грн. 90 коп., яка складається з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання отриманого на території колишнього СРСР громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з лютого 2014 року по червень 2014 року в сумі 2871 грн. 90 коп.

Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві б/н, ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво на території Російської Федерації (Бурятія) у 1995 році (а.с.16-18). Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві б/н, ОСОБА_3 отримав трудове каліцтво на території Якутської АРСР у 1985 році (а.с.19-21). Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві №10, ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво на території Російської Федерації (Кемеровська обл.) у 1999 році (а.с.22-25).

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області не прийняло до заліку суму витрат в загальному розмірі 2871 грн. 90 коп., в тому числі по особам: ОСОБА_1 в сумі 1114 грн. 00 коп., ОСОБА_2 в сумі 1007 грн. 90 коп., ОСОБА_3 в сумі 750 грн. 00 коп.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що спірні витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є складовою пенсії, тому при вирішені даного спору слід керуватися нормами, які передбачають порядок її відшкодування.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України №2272-ІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України №1105-XIV закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України №1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України №1105-XIV, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року у справі № К/800/3601/13, яка була підтримана Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2014 року у справі № 21-33а14.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не відшкодовані витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення таких витрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 17, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області (код ЄДРПОУ 25968406, місцезнаходження: індекс 86141, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Гаврилова, будинок №1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (код ЄДРПОУ 21958109) суму витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за період з лютого 2014 року по червень 2014 року в розмірі 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 90 (дев'яносто) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська