Рішення № 42521057, 16.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2015 р. Справа № 911/4985/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної установи “Інститут охорони ґрунтів України”, м. Київ

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро”, Кагарлицький район с. Стайки

про стягнення 33465,12 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Державною установою “Інститут охорони ґрунтів України” (надалі позивач) заявлено позов до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро” (надалі відповідач) про стягнення 33465,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 39/д від 27.11.2012 р. щодо оплати вартості послуг, наданих останньому позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.12.2014 р.

17.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 17.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача. Представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи. у свою чергу представник відповідача подав витребувані ухвалою суду від 20.11.2014 р. документи. У даному судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.01.2015 р. про що представниками учасників судового процесу було підписано відповідну розписку.

16.01.2015 р. у судове засідання з’явились представники як позивача, так і відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

27 листопада 2012 року між Державною установою “Інститут охорони ґрунтів України” (позивач, виконавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “Дніпро” (відповідач, замовник) укладено договір на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції № 39/д відповідно до п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов’язання за рахунок замовника виконати зазначені в пунктах 1.2.-1.4. договору роботи, а замовник зобов’язується прийняти результати цих робіт і сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 1.2. договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати роботи по агрохімічному обстеженню земель сільськогосподарського призначення на площі 2145,2 га і відібрати 177 зразків ґрунту.

У п. 3.1. зазначено, що прийом-здача робіт оформляється актом, складеним в 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Пунктом 4.2. договору закріплено, що загальна вартість виконаних робіт, згідно даного договору становить 33465,12 грн., в т.ч. ПДВ 5577,52 грн.

Згідно з п. 4.3. договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться по завершенні робіт після підписання «Акту приймання-здачі на виконані роботи».

Відповідно до п. 6.2. договору термін дії даного договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано послуги по створенню науково-технічної продукції, що підтверджується актом готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення від 27.11.2012 р., що підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Як вже зазначалося, пунктом 4.3. договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться по завершенні робіт після підписання «Акту приймання-здачі на виконані роботи».

Як вбачається з матеріалів справи, акт готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення, в якому, крім переліку виконаних робіт, зазначено і їх вартість (33465,12 грн.) було підписано 27.11.2012 р. року уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.

16.09.2014 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 158-08/2023 з вимогою сплатити заборгованість за договором від 27.11.2012 р. № 39/д.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач з позивачем за надані послуги не розрахувався, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 33465,12 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

У судовому засіданні 17.12.2014 р. представником позивача були долучені до матеріалів справи копії матеріалів еколого-агрохімічного дослідження земель сільськогосподарського призначення, що були виготовлені на замовлення ПОСП «Дніпро» за договором № 39/д.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем не надано акту, який підтверджував факт виконання робіт та прийняття їх замовником. Факт готовності матеріалів наукового дослідження з агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення не є кінцевим результатом робіт, на який розраховував відповідач який для нього є прийнятним та не може свідчити про виконання позивачем робіт, оскільки документом, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. Вказані твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що зазначено судом вище.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати наданих послуг за договором від 27.11.2012 р. № 39/д.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед позивачем за договором від 27.11.2012 р. № 39/д на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції, у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції щодо здійснення розрахунків за надані послуги у розмірі 33465,12 грн., а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 33465,12 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро” (09210, Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, вул. Шкільна, буд. 1; код ЄДРПО України 03754863) на користь Державної установи “Інститут охорони ґрунтів України” (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 8; код ЄДРПО України 25835792) – 33465 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят п’ять) гривень 12 коп. основного боргу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін