Рішення № 42520961, 22.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 Справа № 908/5701/14

за позовом приватного підприємства «Луч» (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Свободи, 110)

до відповідача відділу освіти Краснолиманської міської ради (84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вул. Фрунзе, 15)

про стягнення 292444,28 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.12.2014 р. звернувся позивач – приватне підприємство «Луч» з позовною заявою до відповідача – відділу освіти Краснолиманської міської ради про стягнення 292444,28 грн., які складаються з: 180069,84 грн. заборгованості за надані послуги, 103888,91 грн. штрафу, 5575,96 грн. 3% річних та 2909,57 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 2 на надання послуг з перевезення учнів до місць навчання від 08.10.2013 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 180069,84 грн. За неналежне виконання зобов’язань за договором, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, відповідачу нараховані штраф, 3% річних та втрати від інфляції. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 611, 614, 623, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 12.12.2014 року порушено провадження у справі № 908/5701/14, присвоєно справі номер провадження 18/150/14, судове засідання призначене на 22 січня 2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 22.01.2015 р., судом прийнято рішення.

На адресу суду 15.01.2015 року від позивача надійшло клопотання № б/н від 12.01.2015 р., відповідно до якого він, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, просив розгляд справи № 908/5701/14 здійснювати без участі представника ПП «Луч». Також вказано, що позовні вимоги позивач підтримує, інших клопотань не має. До клопотання доданий акт звіряння розрахунків станом на 12.01.2015 р., підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги суду, що викладені в ухвалі від 12.12.2014 р. в повному обсязі не виконав, зокрема не надав суду нормативне та документальне обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, щодо стягнення неустойки (пені, штрафу), також не надано докладного розрахунку заявлених до стягнення сум (окремо щодо кожної вимоги).

Від відповідача 12.01.2015 р. на адресу суду надійшов відгук на позов № 07-0819/07 від 06.01.2015 р., відповідно до якого заявлені позивачем вимоги визнав частково в сумі основного боргу (180069,84 грн.). Просив суд перевірити надані позивачем розрахунки штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, так як на думку відповідача вказані суми зайво нараховані. Щодо вимог про стягнення штрафу просив суд, у відповідності до ст. 83 ГПК України, звільнити відділ освіти Краснолиманської міської ради від сплати суми неустойки (штрафу), оскільки відповідач є бюджетною установою, фінансується з місцевого бюджету та не має можливості сплачувати непередбачені додаткові витрати. Також просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом документи для всебічного та об’єктивного розгляду справи суду не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти Краснолиманської міської ради (замовник, відповідач у справі) та приватне підприємство «Луч» (виконавець, позивач у справі) 08.10.2013 р. уклали договір № 2 на надання послуг з перевезення учнів до місць навчання (надалі – договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов’язується у 2013 році (з 08.10.2013 р. по 31.12.2013 р.) за завданням замовника надати послуги з перевезення учнів, у порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: послуги міського та приміського пасажирського наземного транспорту, інші (послуги з перевезення учнів до місць навчання по території Краснолиманського району) – 7 маршрутів. Кількість послуг 7 маршрутів (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 25009700 грн., в т.ч. ПДВ 41682,83 грн. Вартість послуги на один учбовий день складає 5001,94 грн., в т.ч. ПДВ 833,66 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних послуг з перевезення учнів до місць навчання, після підписання сторонами акта виконаних послуг; Акт про надання послуг підписується сторонами до 7 числа кожного місяця, що слідує за календарним місяцем у якому фактично надавалися послуги з перевезення учнів. Замовник та виконавець щомісяця роблять звірення взаємних розрахунків, про що складається відповідний акт, завірений підписами і печатками сторін. Розрахунки за поставлені послуги здійснюються після отримання послуг (після підписання акту виконаних послуг) на протязі 10 днів. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі згідно актів виконаних послуг (п. 4.1 договору).

Строк надання послуг: жовтень – грудень 2013 р. (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.1.1 договору встановлено, що замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п. 6.4.1 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Про факт виконання позивачем та прийняття відповідачем послуг з перевезення учнів до місць навчання у період з жовтня – грудень 2013 р., свідчать підписані обома сторонами акти виконаних автопослуг від 07.11.2013 р. на суму 40015,52 грн., від 02.12.2013 р. на суму 105040,74 грн., від 27.12.2013 р. на суму 6502522 грн. та на суму 35013,58 грн. (ар.с. 15-18). Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень, про що міститься відповідний запис.

Таким чином, враховуючи положення п. 4.1 договору, замовником розрахунки за надані послуги здійснюються після отримання послуг (після підписання акту виконаних послуг) на протязі 10 днів.

Відповідач зобов’язання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг з автоперевезення не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 180069,84 грн.

У зв’язку з порушенням строків оплати наданих послуг, позивач на адресу відповідача спрямував претензії вих. № б/н від 29.04.2014 р., потім від 02.09.2014 р., якими просив оплатити заборгованість.

Відповідач у відповіді на претензію № б/н від 29.04.2014 р. повідомив, що заборгованість зареєстрована у Державному казначействі у м. Красному Лимані не проплачена у зв’язку з недостатнім бюджетним фінансуванням; заборгованість буде погашена після отримання додаткових коштів з місцевого бюджету.

Внаслідок неотримання від відповідача оплати вартості наданих послуг в повному обсязі, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 2 на надання послуг з перевезення учнів до місць навчання у розмірі 180069,84 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати наданих послуг з перевезення учнів до місць навчання у розмірі 180069,84 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та визнаний відповідачем. Розмір заборгованості в сумі 180069,84 грн. відповідає даним бухгалтерського обліку сторін спору, що підтверджує акт звіряння розрахунків станом на 12.01.2015 р., підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 180069,84 грн. заборгованості за надані послуги задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 5575,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2909,57 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними не вірно, оскільки по-перше, позивачем не визначений період нарахування як 3% річних, так і інфляційних втрат, зазначена лише загальна кількість днів прострочення при розрахунку 3% річних, що позбавляє суд можливості перевірити правильність застосування позивачем положень ст. 625 ЦК України; по-друге, при здійсненні розрахунків (як 3% річних та інфляційних втрат) позивачем використовувалась сума боргу за жовтень – 63021,52 грн., тоді як відповідно до акту виконаних автопослуг від 07.11.2013 р. загальна вартість наданих послуг з перевезення учнів у жовтні 2013 р. (8 днів) складає – 40015,52 грн. Внаслідок відсутності докладних, обґрунтованих розрахунків заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, неможливістю визначення періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, не можливістю з’ясування сум на які здійснюється нарахування, суд визнав зазначені вимоги необґрунтованими та недоведеними.

За порушення відповідачем строків оплати послуг позивач, враховуючи положення пункту 7.3 договору, просив стягнути 103888,91 грн. штрафу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Умовами п. 7.3 договору встановлено, що у випадку порушення термінів розрахунків, зазначених у пункті 4.1, замовник сплачує виконавцю неустойку (штраф) у розмірі 5% від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань за кожен місць.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення штрафу у розмірі 103888,91 грн., в той же час, так само як при розрахунку 3% річних і інфляційних втрат, позивачем не визначені ані період нарахування штрафу, ані суми невиконаного грошового зобов’язання, оскільки, як вже зазначалося судом вище, позивачем при здійсненні розрахунку використовувалися суми, які не відповідають сумам зазначеним у актах виконаних автопослуг, та які, в свою чергу, є підставою для стягнення.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду № 6 від 10.07.2014 р.) при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Припис зазначеного пункту частини першої статті 81 ГПК може застосовуватися на загальних підставах і в здійсненні перегляду справ в апеляційній і в касаційній інстанціях (щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг).

Приймаючи до уваги той факт, що надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат, штрафу здійснені позивачем на власний розсуд без зазначення періоду прострочення (нарахування), обґрунтованих та зрозумілих сум боргу за надані автопослуги, невиконання позивачем вимог суду, що викладені в ухвалі про порушення провадження у справі; відсутність в судовому засіданні представника позивача (за власним проханням), суд з урахуванням вищенаведених роз’яснень Вищого господарського суду України, вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу залишає без розгляду у відповідності до п. 5 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафу відповідач суду не надав, доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Оскільки, суд, у відповідності до п. 5 ст. 81 ГПК України, залишив без розгляду позовні вимоги в частині стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, приймаючи до увагу п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за доцільне повернути позивачу 2247,49 грн. судового збору, що сплачений платіжним дорученням № 405 від 04.12.2014 р. (на загальну суму 5848,89 грн.), оригінал якого міститься в матеріалах справи № 908/5701/14, про що винести відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Краснолиманської міської ради (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 15, код ЄДРПОУ 02142684) на користь приватного підприємства «Луч» (84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Свободи, 110, код ЄДРПОУ 20388213) 180069,84 грн. (сто вісімдесят тисяч шістдесят дев’ять грн. 84 коп.) основного боргу, 3601,40 грн. (три тисячі шістсот одну грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 103888,91 грн. штрафу, 5575,96 грн. 3% річних та 2909,57 грн. інфляційних втрат – позов залишити без розгляду.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 січня 2015 р.