Ухвала суду № 42520761, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5636/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 01 липня 2014 року №0004692210.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини, укладені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Сібол», вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 червня 2014 року по 10 червня 2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Лігена» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сібол» за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 червня 2014 року №310/22-1/24578324, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження належної до сплати суми податку на додану вартість на 133289,00 грн., в тому числі за січень 2014 року - 133289,00 грн.

На підставі акту перевірки №310/22-1/24578324 від 13 червня 2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року №0004692210, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) на суму 199934,00 грн., у тому числі 133289,00 грн. за основним платежем та 66645,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем вищезазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось до ГУ Міндоходів у Київській області та Державної фіскальної служби України, однак, рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги №2037/10/10-36-10-01-04/691 від 22 серпня 2014 року та рішенням Державної фіскальної служби України №3291/6/99-99-10-01-15 від 12 вересня 2014 року скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року №0004692210 - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару (виконання робіт) та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сібол» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 січня 2014 року №29, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з ремонту та обслуговування готельних номерів, готельного комплексу «Лігена» за адресою: м.Бориспіль, вул.Горького,53 в об'ємі та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання за наслідками кожного календарного місяця і фіксується в актах про надання послуг (п.4.1).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт №ОУ-04/01-14 від 04 січня 2014 року, №ОУ-08/01-14 від 08 січня 2014 року, №ОУ-09/01-14 від 09 січня 2014 року, №ОУ-10/01-14 від 10 січня 2014 року, №ОУ-13/01-14 від 13 січня 2014 року, №ОУ-14/01-14 від 14 січня 2014 року, №ОУ-15/01-14 від 15 січня 2014 року, №ОУ-16/01-14 від 16 січня 2014 року, №ОУ-17/01-14 від 17 січня 2014 року, №ОУ-20/01-14 від 20 січня 2014 року, №ОУ-21/01-14 від 21 січня 2014 року, №ОУ-22/01-14 від 22 січня 2014 року, №ОУ-27/01-14 від 27 січня 2014 року, №ОУ-31/01-14 від 31 січня 2014 року; податкові накладні №3020 від 04 січня 2014 року, №7047 від 08 січня 2014 року, №8047 від 09 січня 2014 року, №9037 від 10 січня 2014 року, №12067 від 13 січня 2014 року, №13037 від 14 січня 2014 року, №14046 від 15 січня 2014 року, №15037 від 16 січня 2014 року, №16057 від 17 січня 2014 року, №19067 від 20 січня 2014 року, № 20067 від 21 січня 2014 року, №21056 від 22 січня 2014 року, №26057 від 27 січня 2014 року, №30357 від 31 січня 2014 року; платіжні доручення про перерахування на користь ТОВ «Сібол» грошових коштів за виконані роботи.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Сібол» (постачальник) укладено договір поставки від 01 січня 2014 року №173, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку визначених цим договором. Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення покупця, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2). Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі замовлення покупця (п.2.1).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору позивачем надано видаткові накладні №РН-00024 від 03 січня 2014 року, №РН-00136 від 22 січня 2014 року; податкові накладні №2050 від 03 січня 2014 року, №21057 від 22 січня 2014 року, платіжні доручення про перерахування на користь ТОВ «Сібол» грошових коштів за поставлений товар.

Отриманий від ТОВ «Сібол» товар та результати виконаних ремонтних робіт позивачем, основним видом діяльності якого є діяльність готелів та подібних засобів тимчасового розміщення, використовувались у власній господарській діяльності для забезпечення продуктами та товаром ресторану готелю ТОВ «Лігена» та проведення ремонтних робіт в готельних номерах готелю за адресою: м.Бориспіль, вул.Горького, 53, що експлуатується позивачем.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 квітня 2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій підприємством ТОВ «Сібол» з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 квітня 2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Сібол» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладених правочинів.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Сібол» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ТОВ «Сібол» та позивачем.

Крім того, посилання Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, що акти здачі-прийняття робіт, отримані від ТОВ «Сібол», датуються 2013 роком, що свідчить про дефектність наданих до перевірки документів, судом не приймаються, оскільки вказані в актах здачі-прийняття робіт дати є технічною помилкою, допущеною сторонами правочину, що підтверджується вказаними в цих же актах датами рахунків за надані у 2014 році ТОВ «Сібол» послуги. При цьому, після отримання акту перевірки Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з метою приведення у відповідність бухгалтерської документації позивачем здійснено з ТОВ «Сібол» звірку, повернуто акти виконаних робіт з помилками у датах та отримано акти виконаних робіт, датовані 2014 роком, що підтверджується листом ТОВ «ВКФ «Лігена» №107 від 18 червня 2014 року та листом ТОВ «Сібол» №231 від 19 червня 2014 року.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Сібол», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконаних робіт (поставленого товару) та проведення оплати за них, використання результатів робіт (товару) в рамках власної господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року №0004692210, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.