Рішення № 42520486, 26.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р.Справа № 922/5423/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків , 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Фізична особа ОСОБА_1, с. Васищево; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Приватне акціонерне товариство "Українська охоронна страхова компанія", м. Київ про про стягнення 1 948,15грн. за участю представників сторін:

позивача - Блюм А.Ю., дов. № 09/195-73 від 02.01.2015р.;

відповідача - Кундіус Є.В., дов. № 03/5426 від 30.12.2014р.

3-ї особи (ОСОБА_1.) - не з'явився

3-ї особи (Приватного акціонерного товариства "Українська охоронна страхова компанія") - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу шкоду, заподіяну 17.02.2012р. ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 1 948,15грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що ПАТ "Харківміськгаз" не є належним відповідачем у справі, а вимоги позивача вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська охоронна страхова компанія" у судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ПАТ "Українська охоронна страхова компанія" виконало взяті на себе зобов'язання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу та страхова виплата здійснена відповідно до вимог чинного законодавства України з дотриманням прав та інтересів страхувальника та постраждалої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників третіх осіб за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

17.02.2012р. в м. Харкові на перехресті з вул. Шевченко та вул. М. Бажанова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Cherry Tiggo", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "ГАЗ-2705", державний реєстрацій номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), який працював водієм в Публічному акціонерному товаристві "Харківміськгаз" (відповідач).

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 27.03.2012р., особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано водія автомобіля "ГАЗ-2705", державний реєстрацій номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1

13.10.2011р. між ОСОБА_4 (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (позивач) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R/09-118-10073, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у випадку пошкодження забезпеченого автомобіля "Cherry Tiggo", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, виплатити страхове відшкодування страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди.

За висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 160 від 16.03.2012р. вартість відновлювального ремонту автомобіля CHERY TIGGO, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року виготовлення, номер кузову НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4 на дату дорожньо-транспортної пригоди 17.02.2012р. складає 4 543,67грн.

Згідно з умовами договору страхування від 13.10.2011р., на підставі страхового акту № СТ/12/0087 від 15.05.2012р. та підтверджуючих витрати первинних документів позивачем було розраховано та виплачено страхувальнику страхове відшкодування фактичної матеріальної шкоди в розмірі 4 525,00грн., з яких 2 320,00грн. було перераховано згідно платіжного доручення № 367 від 15.05.2012р., та на суму 2 205,00грн. проведено залік зустрічних однорідних вимог в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором страхування.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору страхування.

Оскільки ОСОБА_1 в момент настання дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем, а цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ГАЗ-2705", державний реєстрацій номер НОМЕР_2 застрахована відповідно до Полісу АВ/298622 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Публічному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), позивач звернувся до останнього з регресною вимогою № 03/1603 від 12.07.2012р. про виплату суми в розмірі виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 525,00грн.

На підставі страхового акту № 9439 від 03.12.2012р. дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком та платіжним дорученням № 3475 від 10.12.2012р. Публічне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 2 576,85грн.

Згідно розрахунку Публічного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", сума страхового відшкодування в розмірі 2 576,85грн. була здійснена страховою компанією відповідача з урахуванням фізичного зносу пошкодженого автомобіля, з вирахуванням франшизи та податку на додану вартість.

Враховуючи те, що згідно розрахунку (а.с.37) сума страхового відшкодування складає 4 525,00грн., а Публічним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" в порядку регресу було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 2 576,85грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу шкоди в розмірі 1 948,15грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналогічна правова норма закріплена в ст.16 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР "Про страхування".

За приписами ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом встановлено, що позивач, як страховик, свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R/09-118-10073, виконав у повному обсязі, виплативши, на підставі відповідної заяви, страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 4 525,00грн.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставами виникнення регресного зобов'язання є:

1) виконання боржником свого обов'язку перед кредитором;

2) виконання обов'язку за третю особу.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ст.1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_1 працював водієм на підприємстві відповідача ПАТ "Харківміськгаз".

За приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу (ч.1 ст.228 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" в порядку регресу здійснило часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 2 576,85грн., тоді як сума страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем страхувальнику (ОСОБА_4.) складає 4 525,00грн.

Згідно зі ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що останній застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземних транспортних засобів автомобіля ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПАТ "Харківміськгаз", в ПАТ "Українська охоронна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0298622 (а.с.82).

Суд зазначає, що відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України саме ПАТ "Харківміськгаз" зобов'язано у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір шкоди та надано належні докази протиправної поведінки ОСОБА_1, який працював на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди на підприємстві відповідача, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та спричиненням позивачу матеріальної шкоди, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 1 948,15грн., обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача стосовно того, що сума страхової виплати в розмірі 1 948,15грн. повинна бути відшкодована саме страховою компанією відповідача - ПАТ "Українська охоронна страхова компанія", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 22.1 ст.22 Закону України від 01.07.2004р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 505 від 22.10.2012р. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля CHERY TIGGO, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року виготовлення, номер кузову НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4 на дату дорожньо-транспортної пригоди 17.02.2012р., згідно даним, приведеним у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 160 від 16.03.2012р. складає 3 772,13грн.

Оскільки, відповідно до пп.196.1.3 п.196.1 ст.196 р. V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість операції з надання послуг із страхування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, виплата страхового відшкодування була здійснена не на рахунок особи, яка є платником податку на додану вартість сума страхового відшкодування ПАТ "Українська охоронна страхова компанія" визначалась без врахування податку на додану вартість.

Окрім того, п.5 полісу № АВ/0298622 від 24.01.2012р. встановлено франшизу в розмірі 1 000,00грн.

Частиною 18 ст.9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування".

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. (п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Таким чином, сума страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу пошкодженого автомобіля, з вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00грн. та податку на додану вартість, складає 2 576,95грн., яка і була виплачена ПАТ "Українська охоронна страхова компанія" на користь позивача.

Як вже було зазначено вище, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана, відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у зв'язку з чим суд не приймає заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення в порядку регресу з ПАТ "Харківміськгаз" шкоди 1 948,15грн.

Доказів, на підтвердження обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, суду надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим та правомірним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.979, 993, 1166, 1172, 1188, 1191, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України, ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", код ЄДРПОУ 03359552 (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р 260313032986 в філії ХОУ ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", код ЄДРПОУ 32382598 (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, адреса для листування: 02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, п/р 26508063794100 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 1 948,15грн. шкоди, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк