Постанова № 42520320, 27.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 914/2621/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Клос О.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватної агрофірми "Дністер", б/н від 23.10.2014р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2014 (суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2621/14

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача: Приватної агрофірми "Дністер", с. Верин Миколаївського району Львіської області

про стягнення штрафу в розмірі 39 700, 00 грн.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватної агрофірми "Дністер" про стягнення штрафу в розмірі 39 700, 00 грн.

При розгляді спору місцевим судом позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 31 760, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2014 у справі № 914/2621/14 позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штраф за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах у розмірі 31 760,00 грн. та 1 827,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній масу вантажу, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності; вказано, що розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - приватна агрофірма "Дністер" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2014р., мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що контрольне зважування вагонів було проведено позивачем з власної ініціативи на проміжній станції, однак відповідач про повідомлений не був, відтак результати зважування ставить під сумнів.

Також зазначає, що в комерційному акті маса вантажу при завантаженні визначена по заміру, а отже, мало місце зважування (чи проведення замірів маси вантажу), тобто при отриманні вантажу для перевезення позивач його зважив, однак жодних зауважень не було. Поряд з цим, після контрольного зважування з'ясувалось, що маса вантажу не відповідає тій, що вказана в документах на вантаж.

Вказує, що місцевий господарський суд не з'ясував причин, чому при завантаженні піску у вагони позивачем не було виявлено розбіжностей у вазі, не дослідив якими ще доказами, крім комерційного акту, позивач доводить факт невідповідності ваги, не витребував докази справності ваги, на якій зважувались вагони, залишив поза увагою, що при зважуванні змінилась також вага двох вагонів.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.14 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Хабіб М.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.11.14.

25 грудня 2014 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду з підстав його законності та обґрунтованості без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 25.11.2014.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

Ухвалою суду від 05.01.2015 розгляд справи відкладався.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2014р. у справі № 914/2621/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 січня 2014 року ПАФ "Дністер" зі станції Миколаїв - Дністровський Львівської залізниці за накладною №35866466 була відправлена група вагонів з вантажем - «пісок будівельний». Станція призначення - Мостиська-2 Львівської залізниці.

Організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту регламентується Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут).

У ст. 6 Статуту, зокрема встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статуту, п. 1.1, п. 2.1, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну. Графи „маса вантажу, визначена відправником" та „спосіб визначення маси" були заповнені вантажовідправником.

В даному випадку, правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтвердив представник відправника, зокрема, у накладній №35866466 в графі 55 "Правильність внесених у накладу відомостей підтверджую" зроблений відповідний запис представником Приватою Агрофірмою „Дністер" - Тесляком Р.С.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначені вантажовідправником у накладній.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, п.5 "Правил приймання вантажів до перевезення" під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 28 Правил приймання вантажів до перевезення зазначає, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, без перевірки маси та кількості вантажу.

Відтак, залізницею було проведено контрольне переважування вантажу, за результатами якого встановлено, що маса вантажу у вагоні не відповідала даним, вказаним у перевізних документах, а саме:

1) Вагон № 67919357

маса вантажу по документах: нетто - 71 000 кг.

маса, встановлена при переважуванні: нетто - 57 800 кг.

недостаток - 13 200 кг. (по нетто);

2) Вагон № 66488263

маса вантажу по документах: нетто - 69 000 кг.

маса, встановлена при переважуванні: нетто - 62 720 кг.

недостаток - 6 280 кг. (по нетто);

3) Вагон № 65733701

маса вантажу по документах: нетто - 69 000 кг.

маса, встановлена при переважуванні: нетто - 54 800 кг.

недостаток - 14 200 кг. (по нетто);

4) Вагон № 66940131

маса вантажу по документах: нетто - 70 000 кг.

маса, встановлена при переважуванні: нетто - 62 100 кг.

недостаток - 7 900 кг. (по нетто).

Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених Міністерством транспорту України від 28.05.2002 № 334.

У зв'язку з неправильним зазначенням відправником - ПАФ „Дністер" даних про масу вантажу у перевізних документах - накладній №35866466, складено комерційний акт від 18.01.2014 АА № 061773/1.

Частиною 1 ст. 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно пункту 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

В даному випадку складений комерційний акт відповідає вимогам Правил складання актів і є належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній від 18.01.2014 № АА 061773/1.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно поданого позивачем розрахунку за відправкою по накладній № 35866466 розмір провізної плати 12 вагонів за всю відстань перевезення становить 19 056, 00 грн., у зв'язку з чим, розмір нарахованого штрафу за невідповідність зазначення маси вантажу, вказаних у перевізних документах у 4 вагонах становить 31 760, 00 грн (6 352, 00 х 5 (п'ятикратний розмір)).

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про відсутність його представника при контрольному зважуванні, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відтак, участь представника відправника одержувача у складанні комерційних актів не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, відсутності доказів поданням письмової скарги на комерційний акт, ст. 129 Статуту, колегія суддів вважає комерційний акт від 18.01.2014 АА № 061773/1 належним та достатнім доказом для застосування відповідальності, встановленої ст. 118 Статуту.

Інші доводи скаржника, колегія суддів вважає безпідставними, такими, що не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, відтак не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2014 у справі № 914/2621/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 30.01.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.