Постанова № 42520304, 27.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 914/3002/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Левіцька Н.А. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група», б/н від 07.11.14

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 (суддя Шпакович О.Ф.)

у справі № 914/3002/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група» , м. Львів

про стягнення боргу, пені та трьох відсотків річних у сумі 45 370 809, 59 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група» про стягнення 41 391 342, 31 грн основного боргу, 3 241 708, 26 грн пені та 751 740, 60 грн трьох відсотків річних. Позов заявлено на підставі договору поставки № ТN/133/28-0411 від 28.04.2011р., укладеного позивачем з відповідачем.

При розгляді спору місцевим судом позивач зменшив позовні вимоги в частині пені та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3 227 726, 68 грн. В решті позовні вимоги не змінювались.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. у справі № 914/3002/14 позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 41 391 342, 31 грн боргу, 3 227 726, 68 грн пені, 751 740, 60 грн - 3% річних від прострочених платежів та 73 080, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014р. в частині задоволених вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 227 726, 68 грн, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що відповідач надіслав на адресу позивача лист № 14/09/14-Ю, яким повідомив останнього про розірвання договору поставки, відтак, пеня за договором не підлягає нарахуванню.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.14 апеляційну скаргу у складі колегії суддів: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.12.14.

9 грудня 2014 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що повідомлення відповідача про розірвання договору позивач не отримував. Також вказує, що в силу ст. 101 ГПК України, апеляційній господарський суд не повинен брати до уваги вищевказане повідомлення, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість його подання до місцевого господарського суду.

Крім того, вказує, що твердження відповідача про розірвання договору поставки суперечить його діям, оскільки 11 жовтня 2012 року останній уклав з позивачем іпотечний договір, яким було забезпечено виконання зобов'язання відповідача за договором поставки № ТN/133/28-0411 від 28.04.2011р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 09.12.2014.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість судді Зварич О.В. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 розгляд справи відкладався.

В даному судовому засіданні представник позивача здійснивши перерахунок суми пені, подала новий розрахунок, відповідно до якого така становить 3 240 998, 54 грн., однак, з урахуванням меж позовних вимог просила залишити рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 у справі № 914/3002/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.04.2011 сторонами укладено договір № ТN/133/28-0411, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов'язується поставити товари покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари поставлені на умовах, визначених цим договором.

Дата поставки визначається як дата оформлення відповідної видаткової накладеної (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, вартість товару в кожному відповідному випадку визначається рахунком на оплату товарів, що надається постачальником.

Порядок оплати вартості товарів визначається постачальником в кожному відповідному рахунку на оплату одним із способів, визначених в п. 6.6.1 договору, а саме, протягом 45 календарних днів від дня поставки.

Згідно п. 10.3 договору у випадку, якщо покупець не здійснив оплату поставленого товару в строки як визначено п. 6.6.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню, якщо інше не передбачено відповідним додатком та (або) додатковою угодою складеною в порядку передбаченому п. 6.10.1.7, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати вартості поставленого товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання в дату, вказану на початку договору, і діє до 31 грудня 2012 року. Цей договір продовжуватиметься на кожний наступний період тривалістю в один рік, якщо не буде припинений достроково будь-якою стороною як передбачено п.п. 15.3., 15.4 або замінено новим договором.

На виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу, факт поставки товарів підтверджують відповідні видаткові накладні, які підписано представником товариства «Торгова група», повноваження якого (на отримання товарів) встановлено виданими товариством довіреностями.

Вартість кожної партії товару, відповідно до умов п.6.1 договору, визначена у рахунках на оплату, у яких зазначено також:

- строк оплати (згідно з умовами п. 6.6 договору), який складав 45 календарних днів;

- договір №ТN/133/28-0411 як підставу поставки.

Як вказує позивач, замовлення відповідача на поставу товару (що надсилались в електронній формі) - погоджувались, на підтвердження чого формувались і надсилались (електронною поштою) рахунки-фактури, які додатково вручались покупцю ще й при отриманні товару на складі (Київська область, м. Гостомель, вул. Садова, 26А), визначеному умовами п.5.2 договору.

Враховуючи поставку кожної партії товару, позивачем видано податкові накладні за відповідними господарськими операціями, які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що строк дії договору продовжувався на 2013 рік. Матеріали справи не містять доказів відмови від договору чи дострокового припинення його дії, оскільки факт надіслання будь-якою стороною (іншій стороні) відповідного листа з повідомленням (підтвердженням) про вручення, як це передбачено умовами п.14.1 договору - відсутній.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 41 391 342, 31 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань, позивачем нараховано пеню у розмірі 3 227 726, 68грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем нараховано 3% річних від прострочених платежів на суму 751 740, 60 грн.

Не заперечуючи зазначених висновків місцевого господарського суду, апелянт не погоджується із стягненням пені в сумі 3 227 726, 68 грн.

Переглядаючи рішення в цій частині, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта щодо надіслання повідомлення про розірвання договору є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15.3 договору, додатково до заходів і підстав, передбачених застосованим законодавством і договором, будь-яка сторона може в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення іншої сторони припинити з дати вручення відповідного повідомлення, цей договір: у випадку порушення іншою стороною будь-яких зобов'язань за цим договором, якщо таке порушення не було усунуто цією іншою стороною протягом 60 календарних днів з дати отримання нею повідомлення постраждалої від порушення сторони, яке містить вимогу про усунення і вказівку про припинення договору у випадку не усунення порушення в 60 денний строк.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надсилання листа про розірвання договору поставки в порядку та розумінні вищевказаних пунктів договору.

Більше того, відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, скаржником належним чином не обґрунтовано та не підтверджено наявність обставин, які унеможливлювали подання доказів суду першої інстанції, відтак, судова колегія не бере їх до уваги.

Також, судова колегія вважає за необхідне вказати, що здійснивши власний розрахунок пені, який співпадає з розрахунком позивача, така є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення та становить 3 240 998, 54 грн, однак з урахуванням меж позовних вимог, визначених позивачем в уточненому розрахунку, підлягає до стягнення пеня в розмірі 3 227 726, 68 грн.

У урахуванням вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, відтак, не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування рішення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 у справі № 914/3002/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 30.01.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.