Рішення № 42520294, 26.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р.Справа № 922/5599/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. № 2231 від 03.11.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.01.15 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" 39500,00 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 7632,94 грн., 3% річних в сумі 1633,03 грн., 647,15 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24), 06.01.15 р. через канцелярію суду надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних помилково зроблені позивачем за період починаючи з 23.04.13 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" (відповідач, замовник), було укладено договір про надання послуг по внесенню пестицидів № 19/04 від 19 квітня 2013 року (далі - договір)(а.с. 10), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач зобов'язався надати послуги по внесенню пестицидів власними силами на полях наданих відповідачем, а відповідач зобов'язався оплатити роботу позивача.

Вартість робіт по внесенню пестицидів складає 50,0 гривень за 1 га (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, загальна сума послуг, що надаються позивачем складає 40000 гривень та може бути відкоригована, відповідно до акту виконаних робіт.

Оплата по договору здійснюється наступним чином: 25 % становить передплата на рахунок позивача (п.4.4 договору), а кінцевий розрахунок у розмірі 75% від суми договору здійснюється протягом 3 днів з дати підписання акту виконаних робіт ( п. 4.5 договору).

Попередня оплата відповідачем не здійснювалась.

На виконання умов договору, позивач надавав відповідачу послуги по внесенню пестицидів в обсягах та на умовах, визначених цим договором, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.06.13 р. (а.с. 11), який був підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Відповідно до вказаного акту, позивачем здійснено внесення пестицидів під культури на площі 800 га на суму 39500,00 гривень.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг по внесенню пестицидів не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 39500,00 грн., що і стало причиною звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень частини 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.5 договору сторони домовились, що кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3-х днів з дати підписання акту виконаних робіт.

Акт приймання-передачі виконаних робіт підписаний сторонами 19.06.13 р., отже, відповідач мав оплати надані послуги в сумі 39500,00 грн. до 25.06.13 р.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 39500,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 25.06.13 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за спірним договором.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 39500,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 7632,94 грн., 3% річних в сумі 1633,03 грн. та 647,15 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В п. 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше 10% від суми договору.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 647,15 пені за період з 10.11.13 р. до 25.12.13 р. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1633,03 грн. та інфляційних втрат в сумі 7632,94 грн. за період з 26.06.13 р. по 10.11.14 р. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські Зорі" (62821, Харківська область, Печенізький р-н, с. Артемівка, вул. 40 років Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 32536414) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61204 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 39500,00 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 7632,94 грн., 3% річних в сумі 1633,03 грн., 647,15 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.01.2015 р.

Суддя Т.В. Інте