Ухвала суду № 42520206, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3894/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грантторгсервіс" до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань декларування в податковій звітності з податку на додану вартість операцій за грудень 2011 року, березень 2012 року - травень 2012 року з ТОВ «Агробіз-12» та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 2090/22/34452902 від 11.09.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 82917 грн., у тому числі за 2011 рік - 9632 грн., за півріччя 2012 року - 73285 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 40096 грн., в т.ч. за 2011 рік - 40096 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 69795 грн., в тому числі за березень 2012 року - 18615 грн., за квітень 2012 року - 18780 грн., травень 2012 року - 32400 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ на загальну суму 16395 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 163.95 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0003272200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 87244 грн. (з них основний платіж - 69795 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17449 грн.);

№ 0003282200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 16395 грн.;

№ 0003292200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 101238 грн. (з яких основний платіж - 82917 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 18321 грн.);

№ 0003302200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 40096 грн. (а.с.38-41).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агробіз-12» було укладено договір поставки від 16.12.2011 року № 41 (а.с.59). На момент укладення даного договору контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.61, 62).

Відповідно до п. 1.1 п. 1 даного договору постачальник (ТОВ «Агробіз-12») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Гарантторгсервіс») товар в асортименті та кількості, згідно з накладними на поставку товару. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно з накладною на поставку товару. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару.

На підтвердження факту придбання товару позивачем були надані видаткові накладні: від 16.12.2011 року № АБ000716 на суму 98368 грн.; від 30.03.2012 року № 85 на суму 111690 грн.; від 03.04.2012 року № 89 на суму 55080 грн.; від 28.04.2012 року № 109 на суму 57600 грн.; від 04.04.2012 року № 134 на суму 136200 грн.; від 16.05.2012 року № 158 на суму 58200 грн. (а.с.64, 67, 70, 73, 77, 80).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Агробіз-12» було виписано позивачу податкові накладні (а.с.63, 66, 69,72, 76, 79).

Доставка товару від постачальника до замовника підтверджується товарно-транспортними накладними: від 30.03.2012 року, від 03.04.2012 року, від 28.04.2012 року, від 04.05.2012 року, від 16.05.2012 року (а.с.68, 71, 74, 78, 81).

Згідно з товарно-транспортними накладними ТОВ «Агробіз-12», пунктом розвантаження є місто Короп Чернігівської області.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Гарантторгсервіс» відповідно до договору про надання холодильних камер у використання від 10.01.2011 року № 1, укладеного з ДП «Коропм'ясо», ТОВ «Гарантторгсервіс» використовує надані холодильні камери з метою зберігання продукції, що належить позивачу (а.с.82).

Факт отримання ДП «Коропм'ясо» придбаного товару на зберігання підтверджується видатковими накладними (а.с.83-86).

Придбана позивачем в період за грудень 2011 року, березень-травень 2012 року у ТОВ «Агробіз-12» продукція (яловичина 1 категорії) в кількості 17033 кг на загальну суму 517138 грн. була в подальшому реалізована підприємствам: ТОВ «САРС», ПП «Торгпродсервіс», ТОВ «МЕТСОБСТАР-ХК», ТОВ «ОПТУКРПРОМ-ВР», ЗАТ «РК Євротек». Дані обставини підтверджуються видатковими накладними (а.с.88,90,93,95,98,100,102,104,106,108,110,112,115); податковими накладними (а.с.87,92,94,97,99,101,103,105,107,109,111,114,117).

Підприємство, купуючи м'ясо у ТОВ «Агробіз-12», отримало посвідчення про якість та ветеринарні свідоцтва (а.с.148-155).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 02.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Хрімлі О.Г.

Літвіна Н. М.