Постанова № 42520077, 30.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 р. Справа № 804/5926/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А,.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Гордієвич А.О., Приходько А.С. ОСОБА_34. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИМ" до Управління Пенсійного Фонду України в м.Жовті Води Дніпропетровської області, третя особа, яка незаявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області, третя особа - Управління Пенсійного фонду Україні в Криворізькому районі Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.12.2014 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області в частині визначення та нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ФИМ» розміру відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо пенсіонерів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, за період з 01.01.2012 року - 01.04.2014 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити перерахунок сум для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Товариству з обмеженою відповідальністю «ФИМ» за період з 01.01.2012 року - 01.04.2014 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити взаємозарахування розміру нарахованих сум відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо пенсіонерів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ»;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області направляти ТОВ «ФИМ» разом з щомісячними розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій розрахунки по кожному пенсіонеру із зазначенням формули розрахунку, чинників, що впливають на її розмір та підстав зміни розміру пенсії.

Ухвалою суду від 30.04.2014 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.09.2014 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.09.2014 року призначено у справі судову економічну експертизу.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що управлінням в порушення вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03, не повідомлено про обставини, що вплинули на зміну сум відшкодування, що вказує на безпідставність підвищення сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Також позивачем зазначено, що вказані особи набули стаж, що дає їм право на пільгову пенсію до 01.01.92, тому призначення та виплата їм пільгових пенсій має здійснюватись на підставі пп.а ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а у позивача, за викладених обставин, відсутній обов'язок відшкодовувати відповідачу такі витрати. Крім того, позивач наголосив на тому, законодавство на момент призначення пільгових пенсій передбачало пенсійний вік для жінок - 55 років. Подальша зміна пенсійного віку не повинна впливати на обов'язок позивача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій лише до досягнення пенсіонерами пенсійного віку 55 років, а не 60 років.

Позивач наголосив на тому, що частина пенсіонерів вказана у розрахунках за 2012-2-14 роки протиправно, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 2а/0470/2563/12, яка набрала законної сили, встановлено протиправність нарахування відповідачем витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, зокрема, по пенсіонерам ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30; ОСОБА_17 за період 2010-2011 роки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові, а також з огляду на висновок судової економічної експертизи від 27.11.2014 року № 935, який підтверджує правомірність позиції позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного. Експерт ОСОБА_31, яка на виконання ухвали суду від 04.09.14 року, проводила судово-економічну експертизу, не має спеціальної юридичної освіти, не є працівником органів праці та соціального захисту населення, відтак не має повноважень здійснювати експертну оцінку документів про визначення пільгового стажу у відсотковому відношенні та нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Також відповідачем зазначено, що, якщо особа працювала на роботах, передбачених Списками 1 та 2, як до так і після 01.01.92, їй призначається пенсія відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відповідні витрати відшкодовуються підприємством. Також відповідач наголосив на тому, що збільшення віку виходу на пенсію не відміняє обов'язку позивача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Також безпідставним на думку відповідача є посилання на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 2а/0470/2563/12, оскільки у даній адміністративній справі суд досліджував інший період відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (2010 -2011 роки), а у даній адміністративній справі досліджується період 2012-2014 роки.

Третя особа у судових засіданнях заперечувала проти позову з тих самих підстав, які наведено відповідачем.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, в тому числі висновок судової економічної експертизи від 27.11.2014 року № 935, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 05468386.

На час звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду справи в суді товариство як страхувальник перебуває на обліку в УПФУ в Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Як з'ясовано судом, спірні правовідносини виникли з приводу розміру сум фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст.13 закону України "Про пенсійне забезпечення", що визначені відповідачем у відповідних Розрахунках за 2012-2014р., направлених разом із повідомленнями позивачу.

Так, позивачем отримані повідомлення та відповідні розрахунки за період 2012-2014 роки, копії яких знаходяться у матеріалах справи, за даними яких позивач повинен відшкодувати відповідачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по наступним пенсіонерам, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач фактично не погоджується з сумами, наведеними в отриманих розрахунках, оскільки у нього відсутній обов'язок з відшкодування витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених вказаним вище пенсіонерам, так як означені особи отримали повний стаж на роботі за Списком 2, що надав їм право на пенсію на пільгових умовах, до 01.01.1992, тобто до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому пільгова пенсія призначається на підставі пп.а ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", обов'язок підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку якої чинним законодавством не передбачений.

Судовим оглядом пенсійних справ зазначених пенсіонерів, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, трудових книжок, Довідок, що підтверджують наявний трудовий стаж, Довідок, що уточнюють особовий характер роботи та умов праці, необхідних для призначена пільгових пенсій, протоколів/розпоряджень про призначення пенсій, встановлено, що цим пенсіонерам призначена пенсія за віком у зв'язку із роботою за Списком 2 на підприємстві позивача.

Суд відзначає, що відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Згідно з абз.2 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом;

2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону;

3) особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зберігається щодо тих пільгових пенсій, які призначені особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Покриття підприємствами та організаціями витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та яким пенсії призначені за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди викладеними законодавчими положеннями не передбачено.

За змістом ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення якої визначають підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах, порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону.

Відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

На підставі наведених законодавчих положень суд доходить висновку, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають повний стаж на роботах, із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії за віком призначаються на умовах відповідно до п.а ст.100 цього Закону.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" введений в дію 01.01.92. Вимоги щодо віку і стажу до набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" були визначені Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", згідно з п. б ч.1 ст.14 якого, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як підтверджено матеріалами справи пенсіонери: ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, станом на 01.01.1992 мали повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, а саме за Списком 2, визначений п. б ч.1 ст.14 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР".

За викладених обставин, після досягнення ними відповідного віку, незалежно від подальшого, після 01.01.1992, виконання робіт, вони матимуть право на пенсію відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Як зазначено вище, згідно з пп.3 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (розділ XV) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Положеннями вказаного пп.3, на відміну від пп.1 п.2 розділу XV вказаного закону, не передбачений обов'язок підприємств та організації вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій таким особами.

Факт наявності станом на 01.01.1992 у зазначених осіб - пенсіонерів поновного стажу на роботах за списком 2, що дає право на пільгову пенсію за віком, підтверджується висновком судової економічної експертизи від 27.11.2014 року № 935, яка проведена на підставі ухвали суду від 04.09.2014 року експертом ОСОБА_33, яку попереджено про кримінальну відповільність відповідно до ст. 384 КК України.

Згідно з висновку судової економічної експертизи від 27.11.2014 року № 935

- документально підтверджено нарахування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України наступним пенсіонерам: ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_25 та ОСОБА_27 в розмірі 100 відсотків;

- позивач повинен відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгової пенсій наступним пенсіонерам: ОСОБА_17 у розмірі 38,08 відсотки, ОСОБА_20 у розмірі 6,38 відсотка та ОСОБА_26 в розмірі 84,69 відсотка, розрахунок якого виконано від залікового пільгового стажу;

- нарахування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.01.2010 року по 31.03.2014 року документально не підтверджено по наступним пенсіонерам: ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24;

- різниця між визначеним УПФ витратами на виплату та доставку пенсій та визначеними в ході дослідження експертом за період з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року становить 377 677,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Положеннями ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 набули право на пільгову пенсію за віком у зв'язку із роботою за Списком 2, повний стаж на якій мали на день введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", пільгова пенсія є такою, що призначена ним відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на таке, визначення та нарахування відповідачем ТОВ "ФИМ" сум до відшкодування витрат на доставку та виплату таких пільгових пенсій як пенсій, визначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період 2012-2014 рр. щодо вказаних пенсіонерів, є незаконним.

З урахуванням висновку судової економічної експертизи від 27.11.2014 року № 935, судом встановлено, що відповідач правомірно визначив витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України наступним пенсіонерам: ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_25 та ОСОБА_27; позивач повинен відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгової пенсій пенсіонерам ОСОБА_17 у розмірі 38,08 відсотки, ОСОБА_20 у розмірі 6,38 відсотка та ОСОБА_26 в розмірі 84,69 відсотки, розрахунок якого виконано від залікового пільгового стажу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо наявності листа Пенсійного фонду України від 13.09.07 №14741/03-20, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, а носить роз'яснювальний та рекомендаційний характер.

Доводи відповідача та третьої особи, що правомірність позиції управління підтверджується рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, копії яких знаходяться у матеріалах справи, також є безпідставними. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Судом встановлено, що вимогами, заявленими у справах за вказаними рішеннями суду, є стягнення заборгованості по виплаті та доставки пенсій, призначених на пільгових умова по списку 2, а обставинами, встановленими таким судовими рішеннями, - підстави, з якими закон пов'язує стягнення відповідних сум у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку та встановлення відсутності такого факту. Питання правомірності визначення та нарахування відповідачем ТОВ "ФИМ" до відшкодування сум витрат на доставку та виплату пільгових пенсій за період 2012-2014 рр., судами при розгляді таких справ не досліджувалось.

Судом також відхиляються доводи позивача про те, що законодавство на момент призначення пільгових пенсій передбачало пенсійний вік для жінок - 55 років; подальша зміна пенсійного віку не повинна впливати на обов'язок позивача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій лише до досягнення пенсіонерами пенсійного віку 55 років, а не 60 років, з наступних причин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» від 04.04.2013 року № 184-VII внесено зміни до абз. 4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до яких для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом України всі підприємства, крім тих, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, по всіх пільгових пенсіях повинні здійснювати відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій з урахуванням внесених змін, тобто до досягнення їхніми працівниками пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом також відхиляються посилання позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі № 2а/0470/2563/12, яка набрала законної сили, та якою, на думку позивача, встановлено преюдиційні обставини, що мають значення для рогляду даної адміністративної справи, з наступних причин.

У листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування адміністративними судами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Що стосується позовної вимоги - зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області направляти ТОВ «ФИМ» разом з щомісячними розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій розрахунки по кожному пенсіонеру із зазначенням формули розрахунку, чинників, що впливають на її розмір та підстав зміни розміру пенсії, то суд відмовляє у її задоволенні з наступних причин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі статтею 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Втім фактично предметом позову виступають вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які відповідачами не було вчинено станом на день звернення позивача до суду, що є передчасним.

А відтак вимоги зобов'язання відповідача вчиняти дії у майбутньому не підлягають розгляду адміністративним судом.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє (пункт 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення у адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7.

Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.12.2010 року по справі № К-2007/08 (номер у ЄРСР 13320330).

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області в частині визначення та нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ФИМ" розміру відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, визначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення» щодо пенсіонерів: ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24

Визнати частково протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області в частині визначення та нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ФИМ" розміру відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, визначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення» щодо пенсіонерів: ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_26

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити перерахунок сум для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Товариству з обмеженою відповідальністю «ФИМ» за період з 01.01.2012 року - 01.04.2014 року щодо пенсіонерів: ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_26

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області здійснити взаємозарахування розміру нарахованих сум відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо пенсіонерів: ОСОБА_12; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_13; ОСОБА_6; ОСОБА_5; ОСОБА_14; ОСОБА_8; ОСОБА_7; ОСОБА_29; ОСОБА_16; ОСОБА_30, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_26 та сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ».

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка