Постанова № 42519450, 31.01.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2015 р. Справа № 802/4364/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка Михайла Васильовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представника позивача: Шишкіної Н.П.

представника відповідача: Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Поділля"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Поділля» (далі - ТОВ «Краєвид Поділля») з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі-Жмеринська ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання ТОВ «Краєвид Поділля» вимог податкового за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року, відповідачем було складено акт №1071/22/34918499 від 30.09.2014 року, на підставі якого 20.10.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002272200 про зменшення ТОВ «Краєвид Поділля» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1964307,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки в частині зняття податкового кредиту по податкових накладних виданих контрагентами ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Елеватор Октябрське» та ТОВ «Лобанове Агро», а також виключення із рядка 16.3 декларації за березень 2014 року податку на додану вартість в сумі 1427562,61 грн., сформованого на підставі податкових накладних минулих періодів, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправним та скасувати зазначене вище податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи. Свою позицію аргументував обґрунтованістю висновків податкового органу, які знайшли відображення у акті перевірки від 30.09.2014 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що протягом періоду з 08 вересня 2014 року по 23 вересня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Берещуком В.В., головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Шевчуком В.А., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Кулібабенко І.А. було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Краєвид Поділля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1071/22/34918499 від 30.09.2014 року (далі - Акт перевірки), у якому з поміж іншого відображено порушення ТОВ «Краєвид Поділля»:

- ст. 192, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198, ст. 199, ст. 200, ст. 201, п. 209.4, ст. 209 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, внаслідок чого у періоді, що перевіряється, платником завищено від'ємне значення в загальній сумі 1964307,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 1950733,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 13574,00 грн.;

- ст. 192, 198, 199, 200, п. 209.4, ст. 209, п. 15 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв'язку з чим встановлено заниження позитивного значення по спеціальній декларації з ПДВ в загальній сумі 1427562,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 1427562,00 грн.

Не погодившись із висновками викладеними в Акті перевірки ТОВ «Краєвид Поділля» подало заперечення до Жмеринської ОДПІ, проте листом від 16.10.2014 року №8753/К/10/22/008 відповідач їх відхилив.

В подальшому, на підставі виявлених порушень Жмеринською ОДПІ 20.10.2014 року винесено податкове повідомлення рішення №0002272200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1964307,00 грн., в тому числі за березень 2014 року - 1950733 грн., за квітень 2014 року - 13574 грн.

ТОВ «Краєвид Поділля» вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002272200 від 20.10.2014 року суд у першу чергу звертає увагу на те, що вказане рішення фактично оскаржується позивачем лише в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1443620,68 гривень.

Так, як слідує із матеріалів проведеної перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України ґрунтуються на тому, що в податкових накладних, виданих контрагентом ФОП ОСОБА_3 № 1 від 17.10.2013 року, № 2 від 31.10.2013 року, де загальна сума скоригованого податкового кредиту становить 1796,67 грн., не зазначено обов'язковий реквізит податкової накладної - «Кількість постачання товарів/послуг». В податкових накладних виданих контрагентом TOB «Елеватор Октябрське» № 23 від 31.10.2013 року, № 39 від 30.11.2013 року, № 19 від 23.12.2013 року, згідно з якими загальна сума скоригованого податкового кредиту становить 10443,19 грн., невірно зазначено вид цивільно-правового договору. Зокрема, у вищевказаних податкових накладних у графі «Вид цивільно-правового договору» вказано « договір поставки», хоча в дійсності в самому договорі, зазначено назву «Договір переведення вантажу». У податкових накладних виданих контрагентом TOB «Лобанове Агро» № 19/2 від 30.11.2013 року, № 21/2 від 31.10.2013 року, № 19 від 23.12.2013 року, за якими загальна сума скоригованого податкового кредиту становить 3818,21 грн., в графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено «договір поставки», хоча в оригіналі самого договору зазначено «Договір перевезення».

Дані розбіжності на думку Жмеринської ОДПІ вказують на те, що податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 ПК України, у зв'язку з чим позбавляють ТОВ «Краєвид Поділля» віднести до податкового кредиту суми податку в розмірі 16058,07 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

З такими висновками суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 139 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що підставою для складання податкової накладної є первинні документи у яких зафіксовані факти постачання товарів. Законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням господарських операцій, що відображені у первинних документах.

Із зазначеного слідує, що при дослідженні обставин по факту постачання позивачу товару/отримання послуг та з'ясування обставин щодо кількості цих товарів, відповідач повинен був враховувати не тільки відомості відображені у податкових накладних, але й первинні документи бухгалтерського обліку, у яких зафіксовані факти постачання товарів/отримання послуг та на підставі яких складено такі податкові накладні.

В ході розгляду справи судом були досліджені усі первинні документи пов'язані із проведенням господарської операції позивача із ФОП ОСОБА_3 та встановлено її реальність, як і визначено кількість постачання товару/послуг, що підтверджується договором перевезення вантажу № 04/10/13-КП від 04.10.2013р., актами виконаних робіт з додатком до договору перевезення, товарно-транспортними накладними (а.с. 136-143). Крім того, обставини здійснення даної господарської операції також підтвердив представник відповідача - головний державний ревізор-інспектор відділу податкового аудиту Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС Берещук В.В., вказавши лише на те, що виявлене порушення обумовлене тільки невірно оформленими податковими накладними.

Також суд критично відноситься до позиції Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС відносно виявлених недоліків податкових накладних виданих контрагентом TOB «Елеватор Октябрське» № 23 від 31.10.2013 року, № 39 від 30.11.2013 року, № 19 від 23.12.2013 року та TOB «Лобанове Агро» № 19/2 від 30.11.2013 року, № 21/2 від 31.10.2013 року, у яких в графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено «Договір поставки», тоді як в оригіналах самих договорів зазначено «Договір перевезення».

Дослідженням оригіналів первинних документів, на підставі яких видані вищезазначені податкові накладні, суд приходить до висновку, що виявлені у них розбіжності щодо назви цивільно-правового договору носять суто технічний характер та не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції чи порушенням вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України. Крім того, наявні у справі докази: договори перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт підтверджують обставини щодо фактичного надходження позивачу товарів від контрагентів (а.с. 144-180).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відсутність реквізиту «Кількість постачання товару/послуг» у податкових накладних виданих ФОП ОСОБА_3 та розбіжності в графі "Вид цивільно-правового договору" в податкових накладних виданих контрагентами TOB «Елеватор Октябрське» та TOB «Лобанове Агро», як окремі суто технічні недоліки їх оформлення, не повинні бути підставою для позбавлення позивача його законних прав, оскільки із змісту наданих доказів вбачається наявність обставин, що підтверджують правомірність поведінки особи. Таким чином перелічені в акті перевірці податкові накладні не позбавляють позивача права на віднесення сум сплаченого (нарахованого) ПДВ в розмірі 16058,07 грн. до складу податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням стосовно неправомірного включення ТОВ «Краєвид Поділля» до рядка 16.3 декларації за березень 2014 року податку на додану вартість в сумі 1427562,61 грн., сформованого на підставі податкових накладних минулих періодів (до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» №713-VII від 19.12.2013 року) суд зважає на наступне.

Як було встановлено вище, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі податкові накладні, отримані TOB «Краєвид Поділля» до 01.01.2014 року, на підставі яких було сформовано податковий кредит у сумі 1427562,61 грн. оформлені у відповідності до норм чинного законодавства та жодних порушень під час формування вказаного податкового кредиту перевіркою не встановлено, що також підтверджено поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

Згідно Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 678 від 13.11.2013 року, у рядку 16.3 відображаються суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських або переробних підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту. Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121-0123/0140 до рядка 16.3 декларації 0110.

Сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларацій - 0121-0123/0140 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої):

- постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах), вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121-0123);

- та включеної до податкового кредиту суми податку постачальникам товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, вартість яких включена до вартості експортованої продукції власного виробництва (декларація 0140).

Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Як з'ясовано у судовому засіданні у березні 2014 року TOB «Краєвид Поділля» здійснило продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва у митному режимі експорту із застосуванням нульової ставки. В податковій декларації за березень 2014 року TOB «Краєвид Поділля» здійснило коригування суми податкового кредиту, яка підлягає відображенню у рядку 16.3, про що було складено бухгалтерську довідку. Факт правомірності коригування податкового встановлено в акті перевірки.

Статтею 197.21 ПК України, на яку міститься посилання в акті, передбачено оподаткування експорту зернових та технічних культур сільськогосподарським підприємствами - виробниками за нульовою ставкою.

Однак дана норма не визначає порядок формування податкового кредиту і не містить заборони щодо включення до довідки, на підставі якої здійснювалося коригування сум податкового кредиту, що приймав участь у операціях з вивезення за межі митної території України у звітному періоді - березні 2014 року, податкових накладних, які виписані у податкових періодах - до 01.01.2014 року. Більше того, така заборона не встановлена жодною іншою нормою.

З огляду на це, відповідач прийшов до хибного переконання щодо неможливості використання податкового кредиту, який сформований до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» №713-VII від 19.12.2013 року. У зв'язку із цим висновок податкового органу щодо завищення ТОВ «Краєвид Поділля» від'ємного значення ПДВ за березень 2014 року в сумі 1427562,61 грн. є необґрунтованим.

Згідно з приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 року № 0002272200 підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1443620,68 гривень, в тому числі за березень 2014 року в сумі 1443620,68 гривень (16058,07грн. + 1427562,61грн.). Відповідно, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує положення ст. 94 КАС України та приходить до переконання про відшкодування на користь позивача із Державного бюджету України 487,20 грн. судового збору, який згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягав сплаті при поданні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.10.2014 року № 0002272200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1443620,68 гривень, в тому числі за березень 2014 року в сумі 1443620,68 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Поділля" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович