Рішення № 42519449, 26.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа № 910/25451/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт"

До Державного підприємства "Преса України"

Про стягнення 24 755, 16 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Ситник С.І.- представник (дов. № б/н від 08.05.2014 р.)

Левчук Ю.О. - представник (дов. № б/н від 08.05.2014 р.)

від відповідача Арделян Ю.В. - представник (дов. № 1-5Д від 06.01.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Преса України" про стягнення заборгованості за договором № 26/109 про надання послуг від 26.09.2013 р. у розмірі 23 248, 41 грн. (17 000, 00 грн. - основний борг, 2 897, 63 грн. - пеня, 461, 09 грн. - 3% річних, 2 889, 69 грн. - інфляційна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання за договором № 26/109 про надання послуг від 26.09.2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 17 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 897, 63 грн. - пеня, 461, 09 грн. - 3% річних, 2 889, 69 грн. - інфляційна складова.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/25451/14, розгляд справи призначено на 10.12.2014 р.

10.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим суд здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Також 10.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про залишення позову без розгляду з підстав того, що дана позовна заява підписана особою, яка не мала права підписувати позов.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 10.12.2014 р., суд відмовляє в його задоволенні з підстав необґрунтованості, оскільки матеріали справи місять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в тому числі відносно юридичної особи позивача, з якого вбачається, що керівником ТОВ «Поліграфімпорт» є Кусак В.В. - особа, що підписала позов.

Також у даному судовому засіданні позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 24 183, 03 грн. (17 000, 00 грн. - основний борг, 3 101, 25 грн. - пеня, 461, 09 грн. - 3% річних, 3 620, 69 грн. - інфляційна складова). Вказаною заявою позивач також просить суд стягнути з відповідача, окрім суми судового збору, суму витрат на адвоката в розмірі 2 300, 00 грн.

Розглянувши в судовому засіданні 10.12.2014 р. вказану заяву, суд зазначає таке.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про збільшення позовних вимог приймається до розгляду.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено перерву до 15.12.2014 р. о 09 год. 10 хв.

15.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено перерву до 15.12.2014 р. о 15 год. 40 хв.

У судовому засіданні 15.12.2014 р., призначеному на 15 год. 40 хв., представник відповідача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та укладення мирової угоди. Дане клопотання судом задовольняється.

Також у даному судовому засіданні представник відповідача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин у судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено перерву до 19.01.2015 р.

31.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про залучення 3-ої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державне управління справами. Дане клопотання обґрунтоване тим, що рішення суду у даній справі вплине на права та обов'язки Державного управління справами як органу управління майном. З огляду на те, що відповідач належить до державного сектора економіки, а також враховуючи приписи ст. 27 ГПК України, відповідач просить суд залучити Державне управління справами в якості 3-ої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

14.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача уточнений розрахунок позовних вимог та пояснення по справі.

19.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача письмові пояснення, відповідно до яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав того, що позивачем неправильно розраховано період нарахування штрафних санкцій за невиконання умов спірного договору, а також з підстав того, що вимога про стягнення з відповідача витрат на адвоката є зміною предмету позову, що не допускається після розгляду справи по суті. При цьому відповідач зазначає про безпідставність стягнення витрат на адвоката, оскільки позивачем не надано докази понесення таких витрат, а також докази надання позивачеві послуг адвоката.

19.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача письмові пояснення, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 19.01.2015 р. суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення 3-ої особи, відмовив в його задоволенні з тих підстав, що відповідачем не доведено, яким чином рішення суду у даній справі стосовно юридичної особи - самостійного суб'єкта підприємницької діяльності вплине на права та обов'язки Державного управління справами.

У даному судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 19.01.2015 р. о 15 год. 15 хв.

У судовому засіданні 19.01.2015 р. представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 23 742, 32 грн. (17 000, 00 грн. - основний борг, 3 034, 00 грн. - втрати від інфляції, 3 192, 00 грн. - пеня, 516, 32 грн. - 3% річних).

У судовому засіданні 19.01.2015 р. вказана заява прийнята судом до розгляду. Судом оголошено перерву до 26.01.2015 р.

23.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача письмові пояснення, відповідно до яких останній заперечує проти позову з підстав неправильного розрахунку пені (за весь період прострочення, а не за шість місяців) та інфляційних втрат, а також з підстаВ необґрунтованості вимоги про стягнення витрат з оплати послуг адвоката.

26.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про стягнення судових витрат в частині витрат на послуги адвоката в сумі 3000, 00 грн.,пояснення стосовно стягнення пені та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 24 755, 16 грн. (17 000, 00 грн. - основний борг, 3 944, 00 грн. - втрати від інфляції, 3 195, 63 грн. - пеня, 615, 53 грн. - 3% річних).

У судовому засіданні 26.01.2015 р., розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, керуючись приписами ст. 22 ГПК України, суд прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

При цьому у даному судовому засіданні представник відповідача усно заявив клопотання про залучення 3-ої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державне управління справами.

Розглянувши дане усне клопотання представника відповідача, суд звертає увагу, що письмова заява аналогічного змісту була предметом судового розгляду у судовому засіданні 19.01.2015 р., та за наслідками повторного розгляду суд відмовляє в задоволенні усного клопотання про залучення 3-ої особи з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні 26.01.2015 р. оголошено перерву до 26.01.2015 р. о 15 год. 00 хв.

Після оголошеної перерви, у судовому засіданні 26.01.2015 р. представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши у даному судовому засіданні вказане клопотання, суд зазначає, що за змістом ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд вправі продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, відтак задоволення аналогічного клопотання відповідача у судовому засіданні 15.12.2014 р. та продовження відповідною ухвалою суду строку розгляду даного спору на п'ятнадцять днів виключає можливість повторного продовження строків, а отже, в задоволенні даного клопотання судом відмовлено.

В судовому засіданні 26.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (підрядник) та Державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами (замовник) було укладено договір №26/109 про надання послуг (Договір), згідно з п.1.1 якого підрядник із застосуванням власних монтажних інструментів зобов'язався надати замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання, яке знаходиться в експлуатації замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

У додатку №1 до Договору контрагенти погодили обсяг послуг, який надається підрядником за договором, місце надання послуг та вимоги до підготування місця виконання підрядником своїх обов'язків.

Ціна договору становить 17 000 грн. Ціна договору може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін (п.п.3.1, 3.2 Договору).

За умовами п.10.1 укладеного між сторонами правочину останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками контрагентів і діє до повного виконання зобов'язань.

Як зазначено вище, у додатку №1 до Договору контрагентами було погоджено обсяг послуг, які надаються в межах правочину.

Додатком визначено, що послуги за договором надаються в два етапи, до першого відноситься: огляд обладнання перед демонтажем, демонтаж вузлів і агрегатів обладнання, підготовка обладнання і його складових вузлів і агрегатів до транспортування, переміщення обладнання і його складових вузлів і агрегатів із зони демонтажу до зони завантаження на транспортний засіб, розміщення обладнання і його складових вузлів і агрегатів на транспортному засобі; до другого етапу належать: переміщення обладнання з зони розвантаження в зону монтажу, монтаж обладнання і його складових вузлів і агрегатів, проведення пусконалагоджувальних робіт, тестування обладнання після монтажу.

За умовами п.2.2 Договору результатом наданих послуг є обладнання, налагоджене та пущене в експлуатацію за адресою монтажу, яке працює не гірше, ніж до початку проведення робіт по демонтажу.

У розділі 4 Договору контрагентами погоджено порядок здійснення оплати, а саме визначено, що замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну договору у наступному порядку: 30% від ціни договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання договору; 40% від ціни вноситься протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно додатку №1; 30% від ціни правочину сплачуються замовником протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно додатку №1.

На виконання вимог Договору відповідач прийняв виконаний позивачем перший етап договірних робіт, що підтверджується актом приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг від 01.11.2013 р. згідно договору від 26.09.2013 р. № 26/109 на суму 6 800, 00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

07.11.2013 р. відповідач прийняв виконаний позивачем другий етап договірних робіт, що підтверджується актом приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг від 07.11.2013 р. згідно договору від 26.09.2013 р. № 26/109 на суму 10 200, 00 грн. Вказаний акт також підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Разом з тим, вартість прийнятих відповідачем робіт за Договором позивачу станом на час звернення до суду та протягом розгляду справи не сплачена, доказів іншого суду не надано, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 17 000, 00 грн.

Також позивач нарахував відповідачеві 3 944, 00 грн. втрат від інфляції, 3 195, 63 грн. пені, 615, 53 грн. 3% річних, які також просить стягнути.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору про надання послуг № 26/109 від 26.09.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Укладений між сторонами договір про надання послуг за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, що підтверджується підписаними представниками сторін зазначеними вище актами приймання-передачі послуг. Натомість відповідач свій обов'язок щодо оплати коштів за виконані позивачем роботи за Договором не виконав.

При цьому, суд зазначає, що термін сплати за виконані позивачем роботи, як того вимагає розділ 4 Договору, обчислюється протягом 7 днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг окремо щодо першого та другого етапів відповідно.

За таких обставин, кінцевим днем оплати за актом приймання-передачі послуг від 01.11.2013 р. на суму 6 800, 00 грн. є 08.11.2013 р., за актом приймання-передачі послуг від 07.11.2013 р. на суму 10 200, 00 грн. - 14.11.2013 р.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду сума основного боргу у розмірі 17 000, 00 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 17 000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами п.7.3 Договору за порушення замовником строків оплати належним чином наданих послуг, останній сплачує підряднику пеню в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 3 195, 63 грн. та обчислюється відносно суми 6800 , 00 грн. (акт від 01.11.2013 р.) за період з 09.11.2013 р. по 14.11.2013 р.; відносно суми 17 000, 00 грн. (акт від 01.11.2013 р. та акт від 07.11.2013 р.) з 15.11.2013 р. по 17.11.2014 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені до дати фактичної оплати чи до звернення до суду, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами Договору способу іншого строку нарахування неустойки, передбаченого чинним цивільним законодавством України, не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти однозначного висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

Таким чином, кінцевим днем нарахування пені за актом від 01.11.2013 р. є 08.05.2014 р., за актом від 07.11.2013 р. - 14.05.2014 р.

За розрахунком суду, загальний розмір пені за вказані періоди становить 1173, 04 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, у зазначеній сумі.

Таким чином, судом враховано доводи відповідача в частині невірного розрахунку позивачем суми пені.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних обчислюються по кожному акту по 26.01.2015 р. включно (розрахунок наявний у матеріалах справи) та становить 615, 53 грн.

В свою чергу сума інфляційних втрат обчислюється за період з листопада 2013 р. по грудень 2014 р. та становить 3 944, 00 грн. (інфляційні втрати).

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 615, 35 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Щодо інфляційних втрат, то за розрахунком суду сума до стягнення за заявлений період складає 4 376, 63 грн., однак з огляду на те, що позивачем заявлено меншу суму, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю у сумі 3 944, 00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню частково.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат, на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно договору на юридичне обслуговування від 12.05.2014р., укладеного між ТОВ «Поліграфімпорт» (Клієнт) та Адвокатом Левчуком Ю.О. (Адвокат), зокрема, п.1.1. Адвокат зобов'язується надавати клієнту відповідно до його звернень у погодженій сторонами формі в обговорений строк юридичні послуги.

У пункті 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з рахунком-фактурою № 1 від 15.01.2015 р., адвокат Левчук Ю.О. зобов'язався здійснити підготовку судових документів, представництво інтересів ТОВ «Поліграфімпорт» по спору з ДВ «Преса України» за договором № 26/109 від 26.09.2013 р. за суму 3000, 00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення №9544 від 15.01.2015 р. ТОВ «Поліграфімпорт» 15.01.2015р. сплатило грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. на користь адвоката Левчука Ю.О., з призначенням платежу, як оплата за юридичні послуги згідно з договором та рах/фактурою № 1 від 15.01.2015 р.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу є обґрунтованою, однак такою, що підлягає задоволенню частково, в межах задоволених позовних вимог.

Доводи відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (03047, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (02105, м. Київ, вул. Тампере, будинок 5, каб. 306, ідентифікаційний код 31987931) суму заборгованості у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 35 коп., пеню в розмірі 1173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 944 (три тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті за послуги адвоката в розмірі 2754 (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 87 коп. та судового збору в розмірі 1677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 30.01.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева