Рішення № 42519445, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24754/14 14.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія"

до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Леготін П.В. (за довіреністю від 01.08.2013);

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ

10 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (Позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву б/н від 24.10.2014р. до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва О.Є. (Відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 121 931,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Договору поставки № 518 від 01.04.2014 року щодо оплати поставленого Позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/24754/14. Розгляд справи призначено на 15.12.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року розгляд справи відкладено на 14.01.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (далі - Постачальник) та Фізичною особою підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (надалі - Покупець) (разом - сторони) укладено Договір поставки № 518 від 01.04.2014 року (копія договору в справі, по тексту - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Позивач стверджує, що Відповідачем було допущено невиконання умов Договору поставки № 518 від 01.04.2014 року щодо оплати поставленого Позивачем товару, у з зв'язку з чим просить стягнути з Відповідача 118 830,90 грн. - основного боргу, 2 768,35 грн. - пені, 332,17 грн. - 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01 квітня 2014 року між сторонами укладено Договір поставки № 518 від 01.04.2014 року, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній визначається кількість товару, ціна, та загальна сума партії товару, що постачається.

Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками Постачальника та Покупця на складі Покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу яка уповноважена Покупцем на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару Постачальником не розглядаються (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, при централізованому перевезенні товару Покупцям, їх відпуск Постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо Покупець за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив Постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері, тощо) свій підпис про одержання товару.

Відповідно до п. 3.5. Договору поставки, право власності на поставлений товар переходить від Постачальника до Покупця після отримання товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб у товарних накладних.

Гарантійними листами Відповідач гарантував Позивачу прийом товару за Договором поставки № 518 від 01.04.2014 року з використанням вказаних в Додатку 1 примірниками відтисків печаток, якими посвідчувалися накладні при отриманні товару (копії листів в справі).

Як встановлено судом, між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору поставки № 518 від 01.04.2014 року, укладеними між сторонами, відповідно до п. 1 яких, сторони дійшли згоди, що Покупець доручив особам вказаним у зазначених угодах отримувати товар у Постачальника, ставити підписи у накладних та актах приймання передачі товару від імені Покупця. У зв'язку з цим, Покупець, підписавши вказані Додаткові угоди повідомив, про список матеріально-відповідальних осіб, яким доручається отримання товару, повідомив про зразки печатки підприємства та підписи цих матеріально-відповідальних осіб (копії угод долучені до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем відповідно до умов Договору поставки Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 118 830,90 грн., що підтверджується накладними (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.2. Договору, остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару на банківський рахунок Постачальника складає 45 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною.

Відповідно до п. 5.2. Договору, строк оплати за останніми накладними від 21.08.2014 року настав 06.10.2014 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. та від 15.12.2014р. Відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум Відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати товару у більшому розмірі, станом на січень 2014 року до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором поставки № 518 від 01.04.2014 року в розмірі 118 830,90 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин невиконання з боку Покупця умов Договору щодо оплати вартості поставленого Товару перед Постачальником, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 332,17 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно з п. 8.1. Договору, за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, несплати Відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, господарський суд приймає розрахунок пені, наданий Позивачем, та вважає його обґрунтованим, у зв'язку із чим стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 2 768,35 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 2 438,63 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підриємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (ідентифікаційний код 2625110834, адреса: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський бульвар, будинок 19, квартира 36), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ" (ідентифікаційний код 37310549, адреса 01135, м. Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 12, р/р №26006000022847 в ПАТ АБ «Південний» м. Одеса, МФО 328209), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 118 830,90 грн. (сто вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень 90 копійок), пені - 2 768,35 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 35 копійок), 3% річних - 332,17 грн. (триста тридцять дві гривні 17 копійок) та судові витрати - 2 438,63 грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім гривень 63 копійки). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити Відповідачу по справі № 910/24754/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 23.01.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало