Вирок № 42517040, 30.01.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7067/14-к

Провадження № 1-кп/645/83/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Денісенко О.І.,

сторони кримінального провадження:

прокурора - Пономаренка А.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, що має середню освіту, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також дружину, яка має захворювання та перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні, раніше засуджений: 18.05.1999 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна; 19.08.2008 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 1 рік 6 місяців; 17.07.2009 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 29.11.2012 року Печенізьким районним судом Харківської області за ст. 15, ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 04.02.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.12.2014 року застосовано ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнено ОСОБА_2 від покарання, призначеного за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.02.2014 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 29 червня 2014 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, проходячи біля будинку № 9 по провулку Сєдого в м. Харкові, побачив біля домоволодіння автомобіль ВАЗ 21061, державний знак НОМЕР_1, жовтого кольору, який належав ОСОБА_3. Через вікно вказаного автомобіля ОСОБА_2 побачив, що в салоні знаходиться спортивна сумка чорного кольору та GPS - навігатор, в результаті чого у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, та, реалізуючи його, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, витягнув із салону автомобіля ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_1, GPS - навігатор ТМ «Х-vizion» ХG 507 вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 137 від 09.07.2014 року, 644 грн. та спортивну сумку, яка не становить матеріальної цінності для потерпілого. Після цього ОСОБА_2 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 644 грн..

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що 29 червня 2014 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин він проходив біля будинку № 9 по провулку Сєдого в м. Харкові, де через вікно автомобіля, побачив спортивну сумку чорного кольору та GPS - навігатор, в результаті чого вирішив заволодіти даним майном, та із салону автомобіля витягнув GPS - навігатор та спортивну сумку, розпорядившись даним майном на власний розсуд.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у даному вироку, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі потерпілий ОСОБА_3, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюють ся, та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненному, скрутне матеріальне становище обвинуваченого та перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченного, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, крім того, згідно довідки КЗОЗ Обласний протитуберкульозний диспансер № 1, дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_7 з 21.11.2014 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у даному закладі.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обставини, що обтяжують покарання,наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, матір яких перебуває на стаціонарному лікуванні тривалий час, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком при здійсненні контролю за поведінкою засудженого відповідно до положень ст. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Керуючись ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально - виконавчої інспекції.

Речовий доказ: GPS - навігатор ТМ «Х-vizion» ХG 507, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, - вважати повернутим останньому.

Запобіжний захід, у вигляді особистого зобов'язання, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя - О.В. Горпинич