Ухвала суду № 42516615, 15.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/345/15 Справа № 201/8641/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 19/53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Прозорової М.Л., Макарова М.О.,

при секретарі: Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ "КБ "ПриватБанк" про визнання договору про повну матеріальну відповідальність недійсним, позовні вимоги не уточнювалися, не змінювалися і не доповнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилалися на те, що 14 жовтня 2011 року між позивачкою та відповідачем було укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, але цей договір порушив право ОСОБА_2 на справедливість та норми закону, оскільки позивачка вступила в трудові правовідносини з відповідачем лише 17 жовтня 2011 року, це день видання наказу про її прийом на роботу, тобто до цієї дати вона взагалі не працювала в банку, а договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність можна укладати лише з працівником банку. Позивачка до 17 жовтня 2011 року не працювала в банку, не виконувала ніяких обов'язків. Після офіційного прийняття позивачки на роботу касиром, вона пропрацювала в банку майже два роки і в грудні 2013 року була звільнена за власним бажанням. Зараз банк подав на позивачку позов в іншому суді про стягнення шкоди, завданої начебто як матеріально-відповідальною особою. Позивачка з цим не згодна, спірний договір, на думку позивачки, з вищезазначених причин є недійсним. На її звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного боргу, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане протиправним і порушуючим її права, а тому і звернулася в суд з цим позовом. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при укладанні договору йому не була надана вся належна інформація про всі умови укладання договору: час вступу в силу, розмір розрахунку фінансових зобов'язань, відповідальність, штрафні санкції та умови розгляду спорів і інш., чим порушені його права, що на думку позивача, є також умовою недійсності договору. На її звернення до відповідача про з'ясування обставин вказаного та укладання договору, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки порушує його права, зобов'язання повинно бути законним і справедливим. Просила визнати вказаний договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність позивача перед банком недійсним, задовольнивши позов в повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк", про визнання договору недійсним - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 виявила бажання працювати в ПАТ КБ "ПриватБанк", вона звернулася 14 жовтня 2011 року до відповідача з цим питанням і 14 жовтня 2011 року і відповідач почав готувати документи для прийняття позивачки на роботу і серед цих документів були підписані позивачкою заява про прийняття на роботу в банк касиром-операціоністом, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, посадова інструкція, договір про надання номеру телефону та ін.; всі вказані документи були підготовані 14 жовтня 2011 року (п'ятниця), підписані з боку позивачки і подані керівництву банку для візування та видачі наказу про прийняття на роботу.

Документи керівництвом банку розглянуті і підписані 17 жовтня 2011 року (понеділок), з цього дня позивачка прийнята на роботу. Отже між позивачкою та відповідачем було 14 жовтня 2011 року укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працювала в ПАТ КБ "ПриватБанк" з 17 жовтня 2011 року на підставі наказу від 17.10.2011 року № Э.DN-КП-2011-6857868. Була звільнена з посади 31 грудня 2013 року на підставі наказу № Э.28.0.0.0/1-7078972 від 27 грудня 2013 року за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Прийняття ОСОБА_2 на роботу було зумовлено поданням нею заяви про прийняття на посаду касира-операціоніста від 14 жовтня 2011 року. На момент прийняття ОСОБА_2 на роботу кадрове діловодство в ПАТ КБ "ПриватБанк" (документальне оформлення процесу руху персоналу всередині банку) здійснювалось Напрямом трудових ресурсів НR головного офісу та підрозділами НR регіональних підрозділів у відповідності до Єдиного порядку руху персоналу ПриватБанку та банків-партнерів, затвердженого наказом від 05 липня 2010 року № СП-2010-740.

Відповідно до п.п. 2.3.-2.6. Єдиного порядку руху персоналу ПАТ КБ ПриватБанк та банків- партнерів, для оформлення на роботу кандидат має надати до Напрямку НR наступний пакет документів: оригінал трудової книжки, оформленої у встановленому порядку; оригінал паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Також за необхідності надається додатковий пакет документів: диплом або інший документ про здобуту освіту чи професійну підготовку; медична довідка - від кандидатів, які приймаються на посадову підгрупу водіїв тощо. Прийом на роботу оформляється укладенням у письмовій формі трудового договору, який підписують обидві сторони (працівник і роботодавець), та наказом по банку в системі електронного документообігу ПриватДок. Наказ "Про прийом на роботу" оформляє відповідальний співробітник напрямку НR відповідно до Інструкції. Датою прийому та укладення трудового договору вважається дата затвердження наказу, який оформляється напрямком НR протягом 1 робочого дня з дати надання кандидатом документів відповідно до п. 2.3. Порядку. При оформленні на роботу відповідальний співробітник НR повинен проінструктувати кандидата з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони та інших правилам з охорони праці, про що кандидат повинен розписатися і проставити дату у відповідному журналі.

У відповідності до встановленого порядку відповідальним працівником НR було отримано від кандидата - ОСОБА_2 - заяву про прийняття на роботу та необхідний пакет документів 14 жовтня 2011 року, що підтверджується датою на заяві про прийняття, датою на заяві про випуск зарплатної карти та договором про використання мобільного зв'язку. В день отримання від кандидата документів для прийняття на роботу відповідальним працівником було створено проект наказу в системі електронного документообігу "ПриватДок" та направлено для погодження та затвердження. Документ створено ОСОБА_3 14 жовтня 2011 року (п'ятниця) о 9:50, направлено на візування наступного робочого дня - 17 жовтня 2011 року (понеділок) о 10:06, підписано погоджуючими працівниками і затверджено цього ж дня - 17 жовтня 2011 року. Оскільки планована посада для кандидата ОСОБА_2- касир-операціоніст - передбачає виконання роботи, безпосередньо пов'язаної із зберіганням і обробкою переданих матеріальних цінностей, під час оформлення документів при прийомі 14 жовтня 2011 року кандидатові було надано для підписання договір про повну матеріальну відповідальність № DNFО/517.

Крім того, при оформленні документів для прийняття на посаду касира-операціоніста ОСОБА_2 була ознайомлена із посадовою інструкцією, про що свідчить її власноручний підпис на документі. Датою ознайомлення із посадовою інструкцією ОСОБА_2 власноручно зазначила 14 жовтня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання роботи та згідно умов своїх функціональних обов'язків і договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови роботи, свої права та обов'язки за договорами (в тому числі і спірним) і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилався позивач ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов'язання по договору виконав, робота була надана і виконувалася Позивачем протягом тривалого часу, а загальні підстави для визнання правочину недійсним в даному випадку відсутні.

Окрім того, місцевий суд прийняв до уваги також і ті обставини, що в позовній заяві не міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визначеного ст.233 КЗпП, із тексту не вбачається пояснень щодо пропуску тримісячного строку, не додано доказів поважності причин пропуску строку. Обставини, які перешкоджали зверненню працівника до суду щодо визнання договору про повну матеріальну відповідальність протягом встановленого строку, позивачем зазначені не були, а від так дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України для пред'явлення позову, позивачем пропущено без поважних причин і підстав для його поновлення немає, що є підстановю для відмови у позові.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, вимоги позивача випливають із укладеного договору про повну індивідуальну відповідальність від 14 жовтня 2011 року. Тобто в даному випадку має застосовуватися тримісячний строк для звернення до суду щодо вирішення трудового спору, передбачений ст.233 КЗпП.

Вищевказаним також спростовуються доводи апелянта про необхідність застосування загального строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, оскільки даною статтею передбачено загальну позовну давність, однак частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність у трудових відносинах є спеціальною по відношенню до загальної, встановленої ст. 257 ЦК України, відтак при розгляді трудового спору має застосовуватись саме спеціальна норма. Спеціальна норма, що визначає строк позовної давності у трудовому спорі і передбачена ст. 233 КЗпП України, була правомірно застосована судом першої інстанції.

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться лише до цитування норм діючого законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час укладення договору про повну індивідуальну відповідальність ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з банком і не займала в ньому жодної посади та не виконувала в ньому жодної роботи, тобто не належала до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, спростовуються положенням п. 5 оспорюваного договору. Так, пунктом 5 укладеного договору про повну індивідуальну відповідальність встановлено, що дія цього договору поширюється на весь час роботи з довіреними працівнику матеріальними цінностями підприємства, установи, організації.

З наведеного положення можна зробити висновок, що початком дії даного договору є не дата його укладення, а момент початку роботи працівника з довіреними матеріальними цінностями на посаді, пов'язаної з їх безпосереднім обслуговуванням. Оскільки позивач виконувала роботу з довіреними їй матеріальними цінностями на посаді касира-операціоніста з 17 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, укладений договір діяв протягом цього періоду. Виконання працівником покладених на неї трудових обов'язків є підтвердженням реальності укладеного договору, про що вірно зазначав суд першої інстанції.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права - спростовується матеріалами справи, а посилання на те, що Позивач дізналася про порушення договором про повну матеріальну відповідальність своїх прав лише 05.06.2014 року - спростовуються власноручним підписом Позивача у спірному договорі, що свідчить про те, що Позивач була детально ознайомлена, в тому числі і з текстом даного спірного договору у повному обсязі, усвідомлювала його зміст, умови, права та обов'язки сторін.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: