Вирок № 42516437, 27.01.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6918/13-к

Провадження № 1-кп/204/4/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Колегія суддів Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого-судді: Мащук В.Ю.,

судді: Григоренка Д.Ю.,

судді: Токар Н.В.,

за участю секретаря: Гринюк Л.В.,

за участю прокурора: Ткаченка С.В.,

за участю потерпілого: ОСОБА_1,

за участю захисників: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040570000536, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нижні Сірогози Херсонської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, воєннозобов'язаного, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Євпаторія АР Крим, громадянина України, освіта середня, не працюючого, воєннозобов'язаного, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

30.05.2013 року, близько 21.00 години, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобілі таксі КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_1, поїхали з м. Дніпропетровська в смт. Солоне Дніпропетровської області, де поблизу вул. Миру, в районі стадіону «Колос», керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення майна ОСОБА_1, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, близько 22.30 години 30.05.2013 року, висловлюючи на адресу ОСОБА_7 погрозу застосування насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров'я, зв'язали йому кисті рук липкою стрічкою, вивели з салону автомобіля, подавивши таким чином його волю на здійснення опору, та відкрито заволоділи належною ОСОБА_7 підвіскою для ланцюга із золота, 585 проби, вагою 3,58 грамів, вартістю 1002,40 гривень, тим самим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Далі, близько 22.30 години 30.05.2013 року, знаходячись поблизу вул. Миру в районі стадіону «Колос» в смт. Солоне Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, керуючись умислом, що виник раптово, на незаконне заволодіння автомобілем КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, завдаючи шкоду відносинам власності на транспортний засіб, користуючись тим, що воля потерпілого ОСОБА_1до вчинення опору подавлена, заволоділи вказаним автомобілем, а саме ОСОБА_5 сів на пасажирське сидіння в салоні автомобіля, а ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля та, керуючи автомобілем, почав його рух, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зникли з місця кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що він не причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 30.05.2013 року вдень йому подзвонила ОСОБА_8 попросила приїхати, допомогти з переїздом, він погодився. У м. Дніпропетровськ він прибув о 05:00 годині, з автовокзалу ОСОБА_5 сів у таксі, поїхав до ОСОБА_8, побувши у неї, знову викликав таксі, поїхав на залізничний вокзал, щоб подивитися вартість квитка. Подивившись вартість квитка, він замовив таксі і поїхав на вул. Янгеля м. Дніпропетровська. 31.05.2013 року він з ОСОБА_8 поїхав на вокзал, провів її на потяг, а потім поїхав до м. Запоріжжя.

З потерпілим ОСОБА_1 він не знайомий. Чи користувався він послугами ОСОБА_1, він не пам'ятає, однак не виключає, що, можливо, потерпілий його підвозив, тому в автомобілі потерпілого залишилося 3 відбитка його пальців рук. Однак, на думку ОСОБА_5, якщо б він дійсно користувався послугами таксі ОСОБА_1, то в автомобілі було б більше його відбитків пальців.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що він не причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. В період часу з 26.05.2013 року по 29.05.2013 року він був у м. Дніпропетровську, а 29.05.2013 року поїхав додому. Можливо, його відбитки пальців рук залишились в автомобілі потерпілого, так як, перебуваючи в м. Дніпропетровську, він користувався послугами таксі, однак, на його думку, якби він дійсно перебував в автомобілі ОСОБА_1, то там було б не менше 100 його відбитків.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими, їх винуватість у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що 30 травня 2013 року, близько 17.00 години, він на своєму автомобілі КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, знаходився на території автовокзалу у м. Дніпропетровську. У машині було відчинене вікно. У цей час до нього підійшов ОСОБА_4, запитав, скільки коштує поїхати у смт. Солоне, він відповів, що це коштує 250 гривень, ОСОБА_4 пояснив, що його це влаштовує і попросив його записати його номер телефону. Після цього він поїхав додому. О 20.45 годині йому подзвонив ОСОБА_4, сказав, що о 21.00 годині буде чекати його на автовокзалі. Під'їхавши до автовокзалу, він побачив ОСОБА_4 з приятелем - ОСОБА_5, у якого з собою була маленька сумочка, у них обох були з собою дві напівпорожні спортивні сумки. Він відкрив багажник, щоб вони поклали свої сумки, та попросив дати гроші наперед. Вони дали йому 100 гривень, потім ОСОБА_4 кудись подзвонив і сказав: «Мама, готовь деньги». Далі вони сіли в автомобіль, ОСОБА_4 сів ззаду за ОСОБА_1, а ОСОБА_5 сів з переду і вони поїхали. По дорозі ОСОБА_4 попросив зупинитися на перехресті вул. Янгеля та вул. Будівельників м. Дніпропетровська, з машини вийшов ОСОБА_10, його не було, приблизно 5 - 10 хвилин, потім він повернувся і вони поїхали в смт. Солоне. По дорозі між ними була дружня розмова, ОСОБА_4 сказав, що у смт. Солоне їде до мами чи тітки. Коли вони в'їжджали до смт. Солоне, він (ОСОБА_1) запитав, куди їхати, наліво чи направо, йому сказали їхати направо. Вони заїхали у двори, де розташовані 5 - поверхові будинки. Виїхавши з двору, вони поїхали далі і таким чином заїхали у якесь поле. Коли він хотів спитати, куди їхати далі, відчув, що до його голови приставлений металевий предмет, одним оком він встиг побачити, що це був пістолет, одночасно почув звук затвору, побачив чорне дуло пістолета та мушку. Для себе він зрозумів, що це пістолет. Коли ОСОБА_4 приставив йому до голови пістолет, він сказав, що якщо він буде кричати або погано себе поводити, його вб'ють. Фізично він їм опір не чинив, так як злякався, що його можуть вбити. Потім ОСОБА_5 зв'язав йому руки липкою стрічкою, з його шиї ОСОБА_4 зірвав ланцюжок з золотою підвіскою, після цього його вивели з машини, забрали гаманець, в якому знаходилось 400 гривень, хто забирав гаманець, не пам'ятає. ОСОБА_5 зняв з нього обручку, а ОСОБА_4 забрав у нього посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль, три телефони. Його посадили в машину на заднє сидіння, ОСОБА_5 сів біля нього, ОСОБА_4 сів за кермо, і вони почали їздити по смт. Солоне. Проїжджаючи пост ДАІ, він бачив там співробітників міліції, але не мав змоги звернутися за допомогою. У цей час ОСОБА_5 сказав, що не зміг додзвонитися ОСОБА_11, потім став дзвонити ОСОБА_4, однак не додзвонився. Коли вони приїхали у м. Дніпропетровськ, поїхали на перехрестя вул. Янгеля і вул. Будівельників. ОСОБА_5 вийшов, приблизно на 5 - 10 хвилин. Коли ОСОБА_5 вийшов, ОСОБА_4 запитав його, як проїхати у центр міста. Весь цей час за кермом автомобіля сидів ОСОБА_4 він просив та благав його відпустити. Коли вони знаходились на пр. К.Маркса, 79 м. Дніпропетровська, подзвонила його дружина, в цей час всі три телефони були у ОСОБА_4 ОСОБА_4 наказав сказати дружині, що він за містом і додому повернеться не скоро, щоб вона лягала спати, все гаразд. Після того, як він поговорив з дружиною, вони піднялись вверх по пр. К.Маркса м. Дніпропетровська. ОСОБА_4 повідомив, що вони їдуть на вокзал, а він сказав, що вони їдуть не правильно. Потім вони виїхали на пр. Гагаріна м. Дніпропетровська, весь час ОСОБА_4 розмовляв по телефону. Коли ОСОБА_4 виходив з автомобіля, ОСОБА_1 боявся вийти з машини,так як не знав у кого пістолет. По дорозі на вокзал, ОСОБА_4 сказав, що його випустять на Київській трасі. Він (ОСОБА_1) вирішив, що його хочуть вбити, відкрив двері, вистрибнув з машини і почав бігти до людей на площу ім. Леніна. ОСОБА_4 гнався за ним, але коли він вибіг до людей, ОСОБА_4 сів у машину та поїхав. Потім люди викликали міліцію, його відвезли до Бабушкінського районного відділу. У міліцію він звернувся, приблизно о 01.00 годині, у міліції він описував зовнішність злочинців.

Зранку йому подзвонили і сказали, що знайшли його машину на вул. Шмідта м. Дніпропетровська, біля обласного воєнкомату. Коли знайшли його автомобіль, він був відкритий, ключ був всередині автомобіля. Огляд автомобіля проводили за участю понятих.

Все викрадене майно йому повернули, до ОСОБА_5 він претензій матеріального і морального характеру не має, так як його родичі все йому повернули.

Документально власником автомобіля є ОСОБА_6, який є його другом. Автомобіль він купив у ОСОБА_6 без офіційного оформлення договору купівлі - продажу, керував автомобілем за дорученням.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 впевнено стверджував, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили вищевказані злочинні дії відносно нього.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що 30 травня 2013 року ввечері вона бачила ОСОБА_5, він прийшов, попросив позичити йому 100 гривень. Потім приблизно через декілька годин він повернувся, віддав гроші, і пішов. Навіщо йому потрібні були гроші, вона не питала, звідки він взяв гроші, вона також не питала.

Про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення їй нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він разом зі своїм другом на ім'я ОСОБА_11 і ОСОБА_5 знімали квартиру у м. Запоріжжя.

30 травня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали до м. Дніпропетровська. На наступний день вранці вони удвох повернулися додому.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується письмовими доказами, у тому числі:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.05.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив, що 30.05.2013 року, в смт Солоне двоє невідомих йому хлопців відкрито викрали належне йому майно (а.п.26);

- протоколом огляду від 31.05.2013 року, відповідно до якого місцем огляду є ділянка ґрунтової дороги, розташована перпендикулярно вул. Миру та від вул. Кременя смт. Солоне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. З місця огляду вилучено підвіску для ланцюжка (а.п.16-17);

- висновком експерта від 18.06.2013 року № 16/01-38, відповідно до якого з наданих на дослідження 12 слідів пальців рук на одинадцяти липких стрічках, вилучених 31.05.2013 року при огляді автомобіля КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, в м. Дніпропетровську, 10 слідів пальців рук придатні для ідентифікації.

Слід пальця руки розміром 24х14 мм залишений великим пальцем правої руки, слід пальця руки розміром 20х15 мм і слід пальця руки розміром 26х20 мм залишені середнім пальцем правої руки, слід пальця руки розміром 30х18 мм залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_1; слід пальця руки розміром 19х17 мм залишений середнім пальцем правої руки, слід пальця руки розміром 28х15 мм залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_5; слід пальця руки розміром 23х15 мм залишений великим пальцем лівої руки, слід пальця руки розміром 27х17 мм залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_4(а.п.140-156);

- речовими доказами, а саме: транспортний засіб КІА «Сегаtо»,реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, біркою ПП «ОСОБА_22» (АДРЕСА_3) з золотої прикраси - кулон (підвіс) вартістю 1002, 40 гривень, вагою 3,58 грам, 585 проби, яка була надана суду потерпілим ОСОБА_1, безпосередньо оглянута судом під час судового засідання у присутності учасників судового розгляду та повернута потерпілому.

Аналізуючи докази у кримінальному провадженні, які були надані стороною обвинувачення, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав і свобод людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння: порушення права особи на захист. Так як відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 протягом всього часу досудового розслідування не було залучено захисника, а у якості захисника ОСОБА_4 20.06.2013 року був допущений адвокат ОСОБА_13, суд визнає недопустими докази, отримані протягом часу, у який було порушено право обвинувачених на захист.

Згідно ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського Суду у справі «Парріс проти Кіпру», встановлено, що порушення національного законодавства під час збирання доказів є беззаперечною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було, зокрема, повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, і досудове розслідування, відповідно до ст. 52 КПК України повинно було бути проведено за обов'язкової участі захисника, однак право обвинувачених на захист було грубо порушено, у зв'язку з чим колегія суддів визнає недопустимими наступні докази, зібрані під час досудового розслідування: протокол огляду місця події від 31.05.2013 року, відповідно до якого об'єктом огляду є автомобіль КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, чорного кольору, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта,18. При внутрішньому огляді автомобіля виявлено та вилучено: 5 слідів пальців рук, які перекопійовані на 5 липких стрічок, 12 слідів пальців рук, які перекопійовані на 11 липких стрічок, 2 сліди пальців рук на 2 липких стрічках перекопійовані з зовнішньої поверхні правих передніх дверей, 1 слід пальця руки на 1 липкій стрічці, з внутрішньої сторони скла передньої правої двері, 2 сліда пальців рук на 2 липких стрічках з зовнішньої сторони передньої лівої двері; 1 слід пальця руки на 1 липкій стрічці перекопійований з підлокотника, 2 сліди пальців рук перекопійовані на 1 липку стрічку з внутрішньої поверхні задньої правої двері, 1 слід перекопійований на 1 липку стрічку з зовнішньої поверхні задньої лівої двері (а.п.10 - 11); протокол огляду від 03.06.2013 року, відповідно до якого проведено огляд довідки, наданої ОСОБА_1, про надані послуги за тарифом «Супер МТС легкий» номер телефону НОМЕР_2 (а.п.18-19); протокол огляду місця події від 30.05.2013 року, відповідно до якого предметом огляду є ділянка місцевості по пр. К.Маркса, біля ЦУМа в м. Дніпропетровську (а.п.27-29); довідку про вартість викраденого майна від 21.06.2013 року, відповідно до якої станом на червень 2013 року, вартість мобільного телефону «Самсунг Дуос» GT - С5212і складає 500 гривень, вартість мобільного телефону «Нокіа 6700» складає 700 гривень, вартість мобільного телефону «CD - Іmei» складає 400 гривень (а.п.33); протокол огляду від 05.06.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_4, знаходячись в кабінеті № 311 Солонянського РВ ГУМВС в Дніпропетровській області видав мобільний телефон Самсунг (а.п.61-62); протокол огляду від 07.06.2013 року, відповідно до якого оглянуто документи, вилучені під час слідчого експерименту (а.п.86-88); протокол огляду від 18.06.2013 року, відповідно до якого предметом огляду є ланцюжок з дорогоцінного металу, з золота 585 проби, вагою 8,86 гр. та обручка з дорогоцінного металу, з золота 585 проби з вставленням білого кольору, вагою 3,93 гр. (а.п.89); протокол огляду від 18.06.2013 року, відповідно до якого у приміщенні ПТ «Ломбард КЕШ», розташованого за адресою: пр. Карла Маркса, буд. 66А, директор ломбарду - ОСОБА_14 добровільно видала для огляду золоті прикраси: золоту каблучку і золотий ланцюжок. Видані речі вилучені до Солонянського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.п.92-94); інформацію, надану директором ПТ «Ломбард «Кеш» Брила О.І і компанія», про те що 30.05.2013 року в період часу з 23.00 години до 24.00 години, був складений договір фінансового кредиту між ПТ «Ломбард «Кеш» Брила О.І і компанія» та ОСОБА_15, який у відділенні ПТ «Ломбард «Кеш» Брила О.І і компанія» № 17 отримав фінансовий кредит на суму 2250 гривень під заставу ланцюга з дорогоцінного металу - золота 585 проби, вагою 8,86 г. та обручки з дорогоцінного металу з вставкою білого кольору, а саме золота 585 проби, вагою 3,92 г. (а.п.96); протокол пред'явлення особи для впізнання від 07.06.2013 року (а.п.100-104); протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2013 року (а.п.105- 108); протокол проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 року за участю ОСОБА_4 (а.п.109-119), протокол проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 року за участю підозрюваного ОСОБА_5 (т.1, а.п.120-126), протокол одночасного допиту осіб від 19.06.2013 року між підозрюваним ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_16 (т.1,а.п.127-130), протокол одночасного допиту осіб від 19.06.2013 року між підозрюваним ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_16 (т.1, а.п.131-134), речові докази, якими визнано: вироби з дорогоцінного металу, золота 585 проби, ланцюг та обручка, мобільний телефон «Самсунг Дуас», марки GT5212I, пачку цигарок «Фест», недопалок, медична довідка, водійське посвідчення, тимчасовий реєстраційний талон, довіреність, поліс, липка стрічка (а.п.227,228,229,230).

Згідно тексту обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 державним обвинувачем під час судового розгляду кримінального провадження шляхом зміни первісного обвинувачення, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрито викрали належне потерпілому ОСОБА_1 майно, а саме: грошові кошти в сумі 300 гривень, мобільний телефон «Самсунг Duos», мобільний телефон «Нокіа 6700», мобільний телефон «СD-IMEI» та золоті ланцюг і обручка.

Однак з вищевикладених мотивів судом з числа письмових доказів по кримінальному провадженню виключено ряд протоколів та інших процесуальних документів, які стосуються відзначеного вище майна. У зв'язку з цим та, приймаючи до уваги відсутність серед письмових матеріалів провадження інших документів на підтвердження належності цього майна ОСОБА_1, вартості цього майна, факту відкритого викрадення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цього майна у ОСОБА_1, механізму встановлення місцезнаходження цього майна співробітниками міліції та подальшого повернення його потерпілому ОСОБА_1, суд знаходить не підтвердженим обвинувачення у відзначеній частині. З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України щодо необхідності тлумачення всіх сумнівів на користь обвинувачених, суд виключає з тексту обвинувачення твердження про відкрите викрадення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вище переліченого майна.

Крім того, під час судового розгляду провадження були допитані свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які під час допиту не повідомили суду будь - яких відомостей, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, передбачених ст. 91 КПК України.

Колегія суддів не входить в обговорення питань оцінки доказів, а ніж ті, про які йдеться вище, оскільки вони не мають доказового значення для встановлення обставин за кінцевою редакцією обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Окрім цього, колегія суддів виключила з тексту обвинувачення в частині злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, твердження про висловлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на адресу потерпілого ОСОБА_1 погрози застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього. Колегія суддів прийшла до такого висновку, враховуючи встановлену під час судового розгляду хронологічну послідовность подій, а саме: спочатку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висловили ОСОБА_1 погрозу насильства, зв'язали йому кисті рук липкою стрічкою, вивели з салону автомобіля, потім відкрито викрали його майно й вже потім незаконно заволоділи автомобілем. Іншими словами судом встановлено, що висловлювання погрози насильством мало місце на стадії відкритого викрадення майна потерпілого. При цьому за хронологією викрадення майна потерпілого передувало незаконному заволодінню автомобілем. Поряд з цим, судом встановлено, що на стадії незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже не висловлювали погроз застосування насильства на адресу потерпілого ОСОБА_1, а натомість скористалися тим, що воля останнього на вчинення опору була подавлена. Таким чином, колегія суддів виключає у формулюванні кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфікуючу ознаку - «поєднане з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого».

Оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені докази, суд критично ставиться до показів обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень не визнали, вважає їх покази такими, що не відповідають дійсності і спростовуються доказами, безпосередньо сприйнятими судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Суд робить висновок про те, що невизнання своєї вини обвинуваченими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, спростовано в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_1, який дав суду послідовні, точні, логічні покази, стосовно дати, часу, обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також вищенаведеними висновками дактилоскопічної експертизи від 18.06.2013 року № 16/01-38 щодо приналежності відбитків пальців рук, вилучених з салону автомобіля потерпілого ОСОБА_1 - КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, саме обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вищенаведений висновок експертизи має об'єктивне доказове значення, узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_1, а тому у своїй сукупності відзначені докази переконливо свідчать, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в салоні зазначеного автомобіля.

На спростування показань обвинуваченого ОСОБА_4 щодо його перебування у себе вдома в дату, коли згідно пред'явленому йому обвинуваченню було скоєно злочини - 30.05.2013 року, свідчать показання свідка ОСОБА_19 про те, що 30.05.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали до м. Дніпропетровська. Враховуючи показання потерпілого ОСОБА_20 стосовно вчинення відносно нього злочинів саме 30.05.2013 року, а також саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд приходить до переконання про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 в зазначеній частині не відповідають дійсності. Викладене дає суду підстави ставити під сумнів показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю.

Покази ОСОБА_5 про те, що він 30.05.2013 року майже весь день знаходився вдома у ОСОБА_8, спростовуються показами свідка ОСОБА_8, яка пояснила суду, що 30.05.2013 року ОСОБА_5 приїхав до неї, позичив 100 гривень і поїхав, повернувшись через декілька годин, ОСОБА_5 віддав гроші і пішов. При цьому, свідок не пояснила суду, що ОСОБА_5 їздив у той день на вокзал, для того, щоб подивитися розклад потягів та ціну на квитки, так як наступного ранку їй потрібно було їхати, однак сам ОСОБА_5 стверджував, що був вдома у ОСОБА_8 до ранку 31.05.2013 року, що також дає підстави вважати, що покази ОСОБА_5 на спростування своєї невинуватості є неправдивими.

Поряд з цим колегія суддів, критично оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_1, приходить до переконання про їх правдивість, оскільки останній повідомив працівникам міліції такі деталі вчинених відносно нього кримінальних правопорушень, які раніше працівникам міліції не були відомі, і які знайшли своє об'єктивне підтвердження під час проведення оперативних та слідчих дій. Зокрема, після звернення ОСОБА_1 до міліції з заявою про вчинення відносно нього злочинів та повідомлення ним працівникам міліції про місце вчинення цих злочинів, 31.05.2013 року під час огляду ділянки ґрунтової дороги, розташованої перед вул. Миру у смт. Солоне Дніпропетровської області на краю ґрунтової дороги на землі була знайдена золота підвіска, яка була викрадена у потерпілого ОСОБА_1.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 впевнено стверджував, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили вищевказані злочинні дії відносно нього.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5, ОСОБА_4, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України, зокрема, доказана подія кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вид і розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Докази, приведені у вироку, є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення, тому суд знаходить, що вина ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України доказана в повному обсязі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4:

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває (а.п.249-253).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває (а.п.241-244).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного та характеристики осіб обвинувачених, вчинених ними кримінальних правопорушень, ставлення обвинувачених до вчиненого, суд вважає, що для виправлення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, попередження вчинення ними або іншими особами нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання, за кожне кримінальне правопорушення окремо, у вигляді позбавлення волі, підстав для застосування ст. 69 та ст.75 КК України суд не вбачає.

Після призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо суд вважає за необхідне призначити остаточно покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів. При цьому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді 5 років позбавлення волі кожному.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявили клопотання про застосування до них акта амністії.

Захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали клопотання підзахисних.

Потерпілий ОСОБА_1 залишив вирішення питання про можливість застосувати до обвинувачених акт амністії на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти застосування щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 акту амністії.

Вирішуючи заявлені обвинуваченими клопотання, суд виходить з наступного:

Злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 289 КК України, вчинені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до набрання сили Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII, тобто до 19 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 5 цього Закону, скорочується наполовину невідбута частина покарання.

Згідно ст. 11 вказаного Закону особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.

Про нове обчислення строку покарання і про дату закінчення відбування покарання засуджені повинні бути офіційно поінформовані протягом місяця після опублікування цього Закону.

Перешкод для застосування до обвинувачених акту амністії, встановлених ст.8 вищезазначеного Закону, немає.

Згідно ухвал слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 року до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.п.67, а.п.82). Таким чином, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 утримуються під вартою з 05.06.2013 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», тобто станом на 19.04.2014 року, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, відбута частина покарання у обох обвинувачених складає 10 місяців 14 днів. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла до висновку про необхідність призначення кожному з обвинувачених остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, то станом на 19.04.2014 року невідбута частина покарання кожного з обвинувачених складала 4 роки 1 місяць 16 днів.

На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» колегія суддів вважає за необхідне скоротити наполовину кожному з обвинувачених невідбуту частину призначеного покарання. Таким чином, частина призначеного даним вироком покарання, яка підлягає відбуванню кожним з обвинувачених складає 2 роки 23 дні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання щодо відшкодування документально підтверджених витрат на залучення експерта підлягають вирішенню відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 376 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII скоротити обвинуваченому ОСОБА_5 невідбуту частину покарання, призначеного даним вироком, яка складає 4 роки 1 місяць 16 днів, наполовину, тобто на 2 роки 23 дні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з 05 червня 2013 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України - у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII скоротити обвинуваченому ОСОБА_4 невідбуту частину покарання, призначеного даним вироком, яка складає 4 роки 1 місяць 16 днів, наполовину, тобто на 2 роки 23 дні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 05 червня 2013 року.

Речові докази: автомобіль КІА «Сегаtо», державний номер НОМЕР_1, підвіску для ланцюга, які передані на зберігання ОСОБА_1, - залишити ОСОБА_1 ОСОБА_21 (а.п.222,228);

Вироби з дорогоцінного металу, золота 585 проби, ланцюг та обручку, мобільний телефон «Самсунг Дуос» GT - C5212I, медичну довідку, посвідчення водія, тимчасовий реєстраційний талон, довіреність, поліс, які передані на зберігання ОСОБА_1, - залишити ОСОБА_1 ОСОБА_21 (а.п.222, 224, 227, 228, 229,231,232,233); 11 липких стрічок які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.п.223); пістолет KRAL - 2008, ватний тампон з протяжкою канала ствола, пачка з цигарками «Фест», недопалок, липку стрічку, які знаходиться на зберіганні у камері схову Солонянського РВ ГУ МВС України у Дніпропетровській області, - знищити (а.п.226, квитанція № 11, 228, 229, квитанція а.п.230).

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 489, 00 гривень на користь держави (реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету платежів за кодом бюджетної класифікації № 24060300 «Інші надходження»: УДКСУ у Солонянському районі Дніпропетровської області (Солонянський район) № 24060300; № рахунку: 31118115700305; код ЄДРПОУ: 37916143; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя В.Ю. Мащук

Суддя Д.Ю. Григоренко

Суддя Н.В. Токар