Вирок № 42515179, 29.01.2015, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/202/15-к

Провадження № 1-кп/163/12/15

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Чишія С.С.

при секретарі Носку А.В.

з участю прокурора Воробія О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

перекладача ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Любомль кримінальне провадження №22015030000000001 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Турек Республіки Польща, що проживає АДРЕСА_1, поляка, громадянина Республіки Польща, вищої освіти, неодруженого, провідного спеціаліста компанії «ІКЕА», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.201 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він близько 19 години 31 грудня 2014 року, слідуючи з України в Республіку Польща смугою спрощеного митного контролю через міжнародний пункт пропуску через державний кордон України «Ягодин» на території села Старовойтове Любомльського району Волинської області водієм автомобіля «Міні Купер», номерний знак НОМЕР_1, намагався перемістити з приховуванням від митного контролю ікону Божої Матері «Троєручиця», яка є культурною цінністю, з використанням способу, що утруднює її виявлення, шляхом поміщення ікони в полімерному пакеті серед особистих речей в дорожню сумку, яка знаходилась в багажному відділенні автомобіля. Свій намір на контрабанду ікони ОСОБА_1 не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки в ході проведення прикордонно-митного контролю автомобіля ікона була виявлена інспекторами митного поста «Ягодин» Волинської митниці та Луцького прикордонного загону.

У суд обвинувальний акт надійшов з угодою між підозрюваним ОСОБА_1 та старшим прокурором прокуратури Волинської області про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_1 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами, погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст.15, ч.1 ст.201 КК України.

Сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками укладення даної угоди та наслідками її невиконання.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України у вигляді 51000 гривень штрафу з конфіскацією ікони.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до категорії тяжких. Міра покарання, погоджена сторонами угоди, виходить за межі санкції ч.1 ст.201 КК України, однак обґрунтована наявністю сукупності пом'якшуючих обставин, які разом із відомостями про особу обвинуваченого дають підстави для застосування ч.1 ст.69 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом вивчені матеріали кримінального провадження, згідно з якими скарги обвинуваченим під час досудового розслідування не подавались.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.471 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, зокрема, ч.1 ст.69 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В підготовчому засіданні прокурор вважає за необхідне затвердити угоду, обвинувачений і його захисник проти цього не заперечують і погодились на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Долю речових доказів слід вирішити згідно зі ст.100 КПК України.

Судові витрати згідно із ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляду застави. Клопотання про скасування чи зміну такого заходу сторонами не заявлено, тому його слід вважати продовженим до часу набрання законної сили вироком суду і за згодою обвинуваченого звернути в дохід держави в порядку виконання вироку суду після набрання ним законної сили.

Керуючись ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 23.01.2015 року у кримінальному провадженні №22015030000000001, укладену старшим прокурором прокуратури Волинської області та підозрюваним ОСОБА_1, затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.201 КК України, і на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 51000(п'ятдесят одна тисяча) гривень з конфіскацією в дохід держави предмета контрабанди - Ікони Божої Матері «Троєручиця».

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 737(сімсот тридцять сім) гривень 88 копійок судових витрат на проведення судової мистецтвознавчої експертизи.

Речові докази : ікону Божої Матері «Троєручиця», яка перебуває на відповідальному зберіганні у хранителя Волинського краєзнавчого музею ОСОБА_5, конфіскувати в дохід держави в порядку виконання додаткового покарання;

коричневу шкіряну куртку, яка зберігається в камері речових доказів УСБУ у Волинській області, повернути ОСОБА_1;

дорожню сумку чорного кольору, два полімерні пакети коричневого кольору з написами, які зберігаються в камері речових доказів УСБУ у Волинській області, знищити;

накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 02.01.2015 року арешт на автомобіль «Міні Купер», номерний знак PTUYE, який зберігається в УСБУ у Волинській області, зняти і повернути транспортний засіб ОСОБА_1.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу в розмірі 51200 гривень.

Після набрання вироком законної сили із внесеної ОСОБА_1 застави в розмірі 51200(п'ятдесят одна тисяча двісті) гривень, яка зарахована на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області №37315003000983 в ГУ ДКСУ у Волинській області(МФО803014, код ЄДРПОУ 26276277), 51000(п'ятдесят одну тисячу) гривень звернути в дохід держави в рахунок виконання покарання у вигляді штрафу; решту 200(двісті) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_1.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя Чишій С.С.