Постанова № 42515082, 26.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2015 року № 826/16924/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Погрібніченко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України Товариство з обмеженою відповідальністю «Молоко»проскасування сертифікату серії ІУ № 164140850461 від 25.03.2014 та визнання дій протиправними

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко", про скасування сертифікату серії ІУ № 164140850461 від 25.03.2014 та визнання дій протиправними.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що не зважаючи на рішення суду по справі №826/4870/14 про скасування дозволу виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко", відповідач, в порушення вимог законодавства, видав Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" сертифікат готовності об'єкта про експлуатації серії ІУ № 164140850461 від 25.03.2014.

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 04.12.2015 надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що у нього були відсутні підстави для відмови у наданні сертифікату серії ІУ № 164140850461 від 25.03.2014. Також відповідач посилався на те, що у позовній заяві відсутні доводи щодо порушення ним прав та інтересів позивача при видачі оскаржуваного сертифікату.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, ухвалив продовжити розгляду справи порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.08.2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу квартири за реєстр № 9973відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1.

04.03.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" дозвіл на виконання будівельних робіт «Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1 за № ІУ 114140630824 від 04.03.2014.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Молоко» подано до Держархбудінспекції України заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката від 18.03.2014 до якої додано акт готовності об'єкта до експлуатації від 18.03.2014.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на підставі доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-1921 від 18.03.2014 щодо прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності у присутності представників замовника проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Молоко» на об'єкті будівництва «Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1». Перевіркою порушень вимог державних будівельних норм, стандартів і правил не встановлено. За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.03.2014.

Держархбудінспекція України видано замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Молоко» сертифікат № 164140850461 від 25.03.2014 яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1» проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

ОСОБА_1 не погоджуючись з видачею сертифіката № 164140850461 від 25.03.2014, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1» звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до частин другої та п'ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований). Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Частиною дев'ятою статті 39 зазначеного Закону встановлено, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно з пунктами 3 та 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, сертифікат серії ІУ № 164140850461 від 25.03.2014 є документом який посвідчує факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: "Реставрація приміщень першого та підвалу пристосуванням під кафе у будинку АДРЕСА_1 " та породжує прав та обов'язки для власника відповідного об'єкту будівництва та обов'язки, які кореспондуються з правами власника об'єкту будівництва у органів державної влади.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач є лише власником квартири АДРЕСА_1 в якому знаходиться об'єкт будівництва щодо якого видано сертифікат серії ІУ №164140850461 від 25.03.2014 та не має безпосереднього відношення до зазначеного об'єкта будівництва.

Таким чином, сертифікат серії ІУ №164140850461 від 25.03.2014 не є юридично значеним для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже сама по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки сертифікат серії ІУ №164140850461 від 25.03.2014 сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправними дій щодо його видачі а скасування відповідного сертифікату.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

І.М. Погрібніченко