Постанова № 42515063, 29.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 р. справа №2а-6262/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Коняєва А.О.,

представника відповідача - Ковальчука Т.О.,

представника третьої особи - Зучека Є.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" (правонаступник ВАТ "Теплоенергомонтаж"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000890822/0 від 20 жовтня 2006 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на ВАТ "Теплоенергомонтаж" станом на момент виникнення спірних правовідносин не поширюються п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №405 та ст.72 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік", а тому позивач вважає необґрунтованим податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові від 20 жовтня 2006 року №0000890822/0, прийняте на підставі розділу 3.1.5 акта перевірки ВАТ "Теплоенергомонтаж" від 13.10.2006 №1842/47-0/00120980.

Відповідачем надані до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, прийняте правомірно та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Третьою особою до суду надано письмові пояснення із викладенням правової позиції третьої особи стосовно спірних правовідносин, які третя особа просить врахувати при прийнятті рішення у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих до суду письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі з урахуванням наданих третьою особою письмових пояснень та додаткових доказів у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт про результати виїзної планової перевірки ВАТ "Теплоенергомонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 30.06.2006 року від 13.10.2006 року №1842/47-0/00120980 (далі по тексту - Акт, акт перевірки).

У п.3.1.5 акту перевірки (з питання правильності нарахування та сплати частини прибутку (доходу), що підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України) податковим органом зазначено, що позивачем в порушення ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та постанови КМ України від 30.03.2004 р. №405 по рядку 21 декларацій з податку на прибуток за період II квартал 2004р. та III квартал 2004р., не проведено відрахування частини прибутку (доходу) за період, що перевірявся, у сумі 185310 грн., у тому числі: за II квартал 2004 р. - 148430 грн., за III квартал 2004 р. -36880 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 року №0000890822/0, яким визначено податкове зобов'язання ВАТ "Теплоенергомонтаж" за платежем "частина прибутку (доходу) господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету" в сумі 277965,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 185310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92655,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення таких правовідносин.

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що господарські організації, зокрема, акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), провадяться відрахування частини прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно з п.3 Порядку, визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що інформацію щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) відповідно до цих Порядку і нормативу господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Тобто, необхідною умовою для застосування положень ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" є наявність у статутному фонді суб'єкта господарювання частини, що належить державі (акції, паї).

Матеріалами справи підтверджено, що приватизація Державного Українського монтажного тресту "Теплоенергомонтаж" здійснювалась шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 року №210/93, ВАТ "Теплоенергомонтаж" створено відповідно до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.04.1994 року №99, у зв'язку з чим Фонд державного майна України наказом від 30.05.1995 року №124-ПРА затвердив план розміщення акцій ВАТ "Теплоенергомонтаж", що створене на базі державної власності шляхом випуску 245368 шт. акцій на загальну суму 12268400 тис.карб., з яких 73,99% акцій повинно бути продано громадянам України, а 26% у кількості 63795 шт. залишилось у власності держави.

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24.11.1997 року №1939-П, акції ВАТ "Теплоенергомонтаж" у кількості 637950 штук передано до статутного фонду державної акціонерної холдингової компанії "Енергобуд", яка створена згідно з наказом Фонду державного майна України від 02.10.1995 року №24-АТ.

На виконання Указу Президента України від 04.04.1995 року №282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Фонду державного майна України від 15.02.1996 року №158, актом прийняття-передачі від 15.02.1996 року пакет акцій ВАТ "Теплоенергомонтаж" (код ЄДРПОУ - 00120980) в кількості 63795 штук, що становить 26,00% передано до статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії "Енергобуд" (лист Департаменту стратегії корпоративного управління Фонду Державного майна України від 11.10.2010 року №31-2-215).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин Державна акціонерна холдингова компанія "Енергобуд" (код ЄДРПОУ - 23510755) обліковується в Реєстрі корпоративних прав держави, державна частка становить 94,4738%.

Відповідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку №003889 на 09 липня 2004 року, вих.№188/1 від 09 липня 2004 р. (реєстратор ТОВ "Квадро") державна акціонерна холдингова компанія "Енергобуд" володіє простими іменними акціями ВАТ "Теплоенергомонтаж" у кількості 637950 шт., частка у статутному фонді 20.229 %.

Матеріалами справи підтверджено, що, відповідно до витягу від 20.09.2010 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серед засновників (учасників) ВАТ "Теплоенергомонтаж" вказано Державну акціонерну холдингову компанію "Енергобуд", розмір внеску до статутного фонду - 191385,00 грн.

Також суд бере до уваги, що відповідно до витягу від 20.09.2010 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державна акціонерна холдингова компанія "Енергобуд" належить до сфери управління Фонду державного майна України; засновниками ДАХК "Енергобуд" є Міністерство енергетики та електрифікації України, Фонд державного майна України.

Тобто, саме ДАХК "Енергобуд" є володільцем пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж", переданого Державою, яка є власником таких акцій, до статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії "Енергобуд".

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна (стаття 133 Господарського кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною першою статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п'ята статті 22 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.13 ст.6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні", пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

Тобто, у результаті передачі пакету акцій Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Державної акціонерної холдингової компанії "Енергобуд"остання набула права господарського відання на зазначені акції, при цьому власником пакету акцій залишається держава, що свідчить про збереження у складі статутного фонду суб'єкта господарювання частки (акцій, паїв), що належать державі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що у статутному фонді ВАТ "Теплоенергомонтаж" державі належить частка у розмірі 20.229 % (637950 акцій) на праві власності, якими володіє ДАХК "Енергобуд" на праві господарського відання, а тому позивач зобов'язаний відповідно до вимог ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах в порядку та розмірах, передбачених Порядком і нормативом відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004 року.

Щодо правомірності донарахування позивачу податковим органом зобов'язання з платежу "частину чистого прибутку, яку сплачують до Державного бюджету акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї)" як податкового зобов'язання та, відповідно, правомірність нарахування на таке зобов'язання штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд зазначає наступне.

Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" не визначено щодо платежу частини чистого прибутку статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Додатком 1 до Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" визначено, що до складу доходів Державного бюджету України на 2004 рік включаються неподаткові надходження, зокрема, за кодом бюджетної класифікації 21010000 "Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету".

Окрім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.2001 №604 зазначений платіж в бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000 "Неподаткові платежі".

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до Переліку органів, за якими закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету (Додаток №8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (у редакції Закону України від 17 червня 2004 р. №1801-IV)) Державна податкова адміністрація України визначена як орган, за яким закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, у тому числі за кодом бюджетної класифікації 21010000 "Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету".

Відповідно до п. 5 Постанови КМ України від 22.04.2003 року № 557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями, на Державну податкову адміністрацію покладено обов'язок здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) підприємствами, визначеними пунктом 1 цієї постанови.

При винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на п.п. 4.2.2 ст. 4 та п п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при цьому розрахунок штрафних (фінансових) санкцій відповідачем здійснено відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що донараховане позивачу зобов'язання за платежем "частина чистого прибутку, яку сплачують до Державного бюджету акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї)" не є податковим, а тому донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до приписів спеціального закону, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) є неправомірним, оскільки приписами норм законодавства, чинного на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не передбачено наслідків не додержання вимог щодо сплати частини прибутку у вигляді нарахування штрафних санкцій.

При цьому суд зазначає, що на відповідача покладено обов'язок здійснювати контроль за справлянням такого виду платежу до бюджету, тобто, податковий орган вправі донарахувати платнику податків зобов'язання за таким платежем у разі порушення останнім приписів законодавства.

З огляду на встановлені у справі обставини, а саме: порушення позивачем приписів ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та покладенням на податковий орган зазначеним законом обов'язку щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету неподаткового платежу за кодом бюджетної класифікації 21010000 "Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету", суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 92655 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що відповідачем правомірно донараховано позивачу зобов'язання за платежем "частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету", сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована з порушенням приписів законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000890822/0 від 20 жовтня 2006 року в частині донарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 92655 грн. (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 31 січня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.